Справа № 320/5718/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.
23 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка О.В.,
Безименної Н.В.
за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 , Центрального регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати наказ начальника Центрального регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12 вересня 2019 р. № 63-ос по особовому складу в частині звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом «ж» (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» по Окремому контрольно-пропускному пункту «Київ» майора ОСОБА_1 (П-006131);
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» від 20 вересня 2019 року № 378-ос по особовому складу в частині припинення (розірвання) контракту та виключення з усіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 (П-006131), звільненого у запас за пунктом «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» та Центральне регіональне управління Адміністрації Державної прикордонної служби України поновити майора ОСОБА_1 (П-006131) на посаді начальника відділу прикордонної служби «Київ - пасажирський) II категорії (тип А);
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ», нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20 вересня 2019 року по день фактичного поновлення на службі;
- стягнути з Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2019 року по момент фактичного поновлення на службі;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» та Центральне регіональне управління Адміністрації Державної прикордонної служби України негайно виконати постанову суду в частині поновлення майора ОСОБА_1 на посаді начальника відділу прикордонної служби «Київ - пасажирський) II категорії (тип А).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідачем не враховано характер та вчинення правопорушень, наслідків даних правопорушень, не враховано заслуги позивача, а також те, що звільнення є крайнім реагуванням командування на порушення військовослужбовцем військової дисципліни.
25 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 , в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції.
30 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла відповідь ОСОБА_2 на відзив, в якій представник позивача наголошує на наявності підстав для скасування оскаржуваних наказів та поновлення позивача на посаді.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив та інших наданих письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, майор ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника відділу прикордонної служби «Київ-пасажирський» ІІ категорії (тип А) за контрактом від 26 березня 2015 р. Контракт набрав чинності з 25 червня 2015 р., його укладено строком на 5 років з 25 червня 2015 р. по 24 червня 2020 р.
Впродовж останніх 12 місяців до дня звільнення позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності:
- наказом Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» від 31 січня 2019 р. №82-АГ на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «догана», а наказом відповідача-1 від 11 червня 2019 р. №217-ос це дисциплінарне стягнення було знято;
- 23 березня 2019 р. на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана» (усно) за значні упущення в організації роботи підрозділу;
- наказом Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» від 5 лютого 2019 р. № 90-АГ «Про результати тижневика повсякденної діяльності» на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «зауваження». Вказаний наказ доведений до відома позивача 16 лютого 2019 р., про що свідчить підпис позивач на цьому наказі;
- наказом Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» від 22 квітня 2019 р. № 286-АГ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «догана». Вказаний наказ доведений до відома позивача 15 травня 2019 р., що підтверджується підписом позивача на цьому наказі;
- наказом Центрального регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 липня 2019 р. № 45-АГ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана». Вказаний наказ доведений до відома позивача 25 липня 2019 р., що підтверджується підписом позивача на цьому наказі.
Усі зазначені вище дисциплінарні стягнення позивачем ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку оскаржені не були.
27 серпня 2019 р. т.в.о начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» попереджено про дострокове припинення (розірвання) контракту з ініціативи командування та наступне звільнення майора ОСОБА_1 , про що свідчить підпис позивача та проставлена ним дата 27.08.2019 року на аркуші попередження (т. 1 а.с. 116). Крім того, з позивачем проведено бесіду перед звільненням, про що свідчить його підпис в аркуші бесіди (т. 1 а.с. 117).
У подальшому Окремим контрольно-пропускним пунктом «Київ» підготовлено подання до звільнення з військової служби в запас майора ОСОБА_1 (П-006131), начальника відділу прикордонної служби «Київ-пасажирський» ІІ категорії (тип А) Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Центрального регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України за підпунктом «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
12 вересня 2019 р. на підставі наказу начальника Центрального регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України № 63-03 «По особовому складу» та відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 29 грудня 2009 р. № 1115/2009 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, майора ОСОБА_1 (П-006131), начальника відділу прикордонної служби «Київ-пасажирський» ІІ категорії (тип А), без права носіння військової форми одягу, звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом «ж» (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
20 вересня 2019 р. наказом начальника Окремого контрольного-пропускного пункту «Київ» № 378-ос «По особовому складу» припинено (розірвано) контракт та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 (П-006131), начальника відділу прикордонної служби «Київ-пасажирський» ІІ категорії (тип А), звільненого у запас за підпунктом «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вважаючи звільнення у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що судом під час судового розгляду підтверджено дотримання відповідачем вимог чинного законодавства при виданні спірних наказів про звільнення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.
В силу контракту, укладеного між ОСОБА_1 та начальником Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, позивач зобов'язувався, зокрема: протягом дії цього Контракту (з 25.06.2015 по 24.06.2020) проходити військову службу на посадах осіб офіцерського складу в органах Державної прикордонної служби України на умовах і в порядку, встановлених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби, та цим Контрактом; додержуватись Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України, Кодексу професійної етики військовослужбовця Державної прикордонної служби України та інших нормативно-правових актів з питань, що регламентують проходження військової служби, а також виконувати накази старших начальників; виконувати службові обов'язки військовослужбовця, вимоги посадової інструкції; проходити з дотриманням визначених законодавством вимог та порядку військову службу в будь-якому регіоні України на посадах, вимоги до заміщення яких відповідають професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом і основною або спорідненою спеціальністю, освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки та досвіду служби за фахом; дотримуватися вимог військової дисципліни, визначеного в органі Державної прикордонної служби України розпорядку дня; не допускати вчинення злочинів та адміністративних правопорушень, у тому числі корупційних правопорушень.
Згідно із пунктом 3 Контракту, контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи органу Державної прикордонної служби України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.
Так, форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються Положенням про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.
Порядок проходження військової служби за контрактом також визначений розділом ІІ «Інструкції про організацію виконання «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої наказом МО України №170 від 10.04.2009р.), згідно з пунктом 2.12 якої, зокрема, контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених п.35 Положення.
За умовами пп.1 пункту 35 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого п.195 цього Положення) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й" та "л" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пп. «ж» п.2 ч.5 ст. 26 Закону № 2232-XIІ, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби (під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Приписи пункту 284 Положення про проходження військової служби громадянами України в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009, визначають, що військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів притягувався до матеріальної, адміністративної, кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності.
Систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем може бути встановлено за результатами періодичного атестування або щорічного оцінювання. Систематичним невиконанням умов контракту є невиконання однією із сторін одного із зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались декілька раз і протягом останнього року служби (частина 4 пункту 2.12 Інструкції).
Військовослужбовця може бути звільнено лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання ним своїх обов'язків, визначених контрактом або за порушення дисципліни.
Пунктом 2.13 Інструкції, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що рішення посадової особи про відмову військовослужбовцю в укладенні нового контракту, розірвання контракту через систематичне невиконання його умов приймається на підставі результатів щорічного оцінювання, з урахуванням рекомендацій атестаційної комісії і клопотання безпосереднього командира (начальника), а також висновків спеціальної комісії, якщо вона утворювалась. Забороняється відмовляти в укладенні нового контракту або припиняти дію контракту у зв'язку із систематичним невиконанням його умов через інші причини або у порядку, не передбаченому законодавством.
Про дострокове розірвання контракту, крім випадку обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або намір не укладати новий контракт, командування повинно попередити військовослужбовця не пізніше як за два місяці до подання документів про звільнення зі служби. У цей же строк військовослужбовець має повідомити командування про свій намір щодо дострокового розірвання контракту, крім випадку різкого погіршення стану його здоров'я (частина 2 пункту 2.12 Інструкції).
Згідно з пунктом 45 Дисциплінарного Статуту ЗС України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно із пунктом 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Відповідно до пункту 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Колегія суддів звертає увагу, що у розумінні зазначеного спеціального законодавства з питань проходження військової служби під терміном «систематичне невиконання умов контракту» слід розуміти, що система має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили.
Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 815/2257/16.
Таким чином Положення № 1115 регулює звільнення з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону № 2232-XII та має чітко вказану підставу для звільнення - систематичне невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
В даній справі, систематичність визначається наявністю двох і більше, діючих та не скасованих в установленому порядку дисциплінарних стягнень, застосованих до військовослужбовця протягом останніх 12 місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до дисциплінарного стягнення три рази протягом останніх 12 місяців, що передувало звільненню: «зауваження», накладене наказом відповідача-1 від 5 лютого 2019 р. № 90-ав, «догана», накладена наказом відповідача-1 від 22 квітня 2019 р. № 286-аг, та «сувора догана», яка накладена наказом відповідача-2 від 25 липня 2019 р. № 45-аг.
Вищевказані накази не оскаржувались позивачем та не були скасовані у встановленому законом порядку.
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник Ткач В.Д. на підтвердження протиправності звільнення ОСОБА_1 багаторазово наполягали, що проступки, за які позивача була притягнуто до дисциплінарної відповідальності, були абсолютно несуттєвими та незначними, а вина позивача не була належним чином встановлена та доведена.
21 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли письмові пояснення Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 щодо накладених дисциплінарних стягнень, в яких представником відповідача надано детальний аналіз фактичних обставин, що мали місце при накладенні кожного з стягнень, разом з додатками на підтвердження відповідних обставин, в тому числі і копією висновку службового розслідування.
23 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення представника позивача ОСОБА_2 на письмові пояснення, в яких представник фактично висловлює позицію щодо неправомірності кожного з накладених стягнень.
При цьому, у відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції сам ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 неодноразово підтвердили, що накладені на позивача дисциплінарні стягнення у вигляді зауваження, догани та суворої догани, позивачем не були оскаржені ані в адміністративному, ані в судовому порядку.
Відтак, твердження апелянта щодо безпідставності накладених дисциплінарних стягнень є лише суб'єктивною думкою позивача, що не підтверджена та не обґрунтована належними чином, та не можуть бути взяті судом до уваги.
Окрім того, апелянт вважає, що в його поведінці не вбачається ознак системності щодо неналежного виконання службових обов'язків та порушенні дисципліни, оскільки догана, накладена наказом від 31 січня 2019 р. №82-АГ, була в подальшому знята у червні 2019 року.
Вищевикладене спростовується наявністю у позивача трьох інших дисциплінарних стягнень, окрім вищезазначеного, котрі не були зняті або скасовані у визначеному порядку, що безпосередньо і свідчить про систематичне невиконання умов контракту. Безпідставними також є твердження апелянта про неврахування відповідачем при його звільненні характеру та вчинення правопорушень, наслідків даних правопорушень, заслуг позивача, його освіти і кваліфікації.
Так, колегія суддів наголошує, що накладення трьох дисциплінарних стягнень вже і є достатньою правовою підставою, щоб кваліфікувати діяння позивача як систематичне невиконанням умов контракту, що, в свою чергу, є підставою для його розірвання.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах щодо тлумачення відповідних норм та наявності підстав для звільнення особи за систематичне невиконанням умов контракту є сформованою та сталою, і була багаторазово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19 грудня 2019 року справа №815/2257/16, від 20 грудня 2019 року справа №813/505/17, від 07 лютого 2018 року справа №802/2306/16-а, № 825/2003/13-а, 21 березня 2018 року справа № 822/838/17, від 13 червня 2018 року справа № 822/2446/17, від 24 вересня 2019 року справа № 824/746/16-а.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції про правомірність звільнення позивача з військової служби, оскільки систематичність невиконання заявником умов контракту та застосування дисциплінарних стягнень зафіксовані відповідними наказами і не були зняті з військовослужбовця на момент прийняття рішення про звільнення.
Окрім того, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження апелянта щодо відсутності юридичної сили оскаржуваних наказів, виданих Окремим контрольно-пропускним пунктом «Київ», оскільки, як вірно визначив суд першої інстанції, найменування Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України та умовне найменування Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України є дійсними та умовними найменуваннями однієї і тієї ж юридичної особи.
Відповідно до пункту 10 Розділу 10 Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 468 від 06 червня 2017 року, органи Держприкордонслужби в наказах вказуються за їх дійсним найменуванням. Почесні найменування, присвоєні органам Держприкордонслужби, отримані ними державні нагороди («Карпатський», «Волинський»), почесні та вчені звання, наукові ступені, присвоєні військовослужбовцям, а також спеціальні військові звання військовослужбовців у наказах не вказуються.
Згідно з наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 016 від 11 серпня 2003 року «Про затвердження та введення в дію Переліку дійсних та умовних найменувань органів Державної прикордонної служби України», Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» є дійсним найменуванням Військової частини НОМЕР_1 .
Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які вже були наведені позивачем у суді першої інстанції та яким судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення була надана вірна правова оцінка.
Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року.
До того ж, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 , Центрального регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив та інших наданих письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 24.09.2020.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна