Справа № 320/4706/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
24 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 23.03.2020 року у виконавчому провадженні №61632531 про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» основної винагороди в сумі 14 785 032,68 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, скаржник зазначає, що поданий вимога про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди є вимогою немайнового характеру з огляду на те, що спірний документ не призводить до зміни майнового стану позивача.
На підтвердження власної позиції апелянт посилається на постанови Верховного Суду України та Верховного Суду.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір (надалі - «Закон № 3674-VI»).
Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Разом з тим, суд звертає увагу, що окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, і (або) дії, вчинені ним чи не вчинені (бездіяльність), можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень або вчинення дій (бездіяльності) може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності спрямоване на захист порушеного майнового права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Отже, звернені до суду вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, визнання протиправними дій чи бездіяльності, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ставить питання щодо скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 23.03.2020 року у виконавчому провадженні №61632531 про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» основної винагороди в сумі 14 785 032,68 грн., вирішення якого призведе до зміни складу майна боржника, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про майновий характер даного спору.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі №802/281/16-а. З огляду на те, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця є практично ідентичними інститутами у сфері примусового виконання рішень, хоча й містять певні відмінності, зумовлені специфікою регулювання діяльності органів та осіб, що здійснюють примусове виконання рішень, колегія суддів вважає за можливе застосувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у зазначеній постанові.
Так, зважаючи на те, що предметом позову є вимога майнового характеру, за подання до адміністративного суду юридичною особою позову майнового характеру встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, ціна даного позову становить 14 785 032,68 грн., що є більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2020 рік встановлено у розмірі 2102,00 грн.
Таким чином, судовий збір за подання позовної заяви мав бути сплачений апелянтом у розмірі 21 020,00 грн. (2102,00*10)
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (як за вимогу немайнового характеру).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду про залишення позовної заяви без руху із наданням строку для усунення її недоліків шляхом сплати позивачем різниці між встановленою сумою за подання позовної заяви та фактично сплаченою сумою, тобто 18918,00 грн.
Разом з тим, станом на день винесення ухвали про повернення позовної заяви вимогу ухвали суду позивачем не виконано.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №П/800/559/16 та постанови Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №800/473/17, від 12.11.2019 року у справі №640/21330/18, від 18.02.2020 року у справі №320/3053/19, від 10.04.2020 року у справі №520/5723/19 та від 08.05.2020 року у справі №501/531/16-а, суд зауважує, що правовідносини у цих справах не є подібними справі №320/4706/20. У вказаних справах не були заявлені вимоги про скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, а тому висновки судів у цих судових рішеннях не підлягають врахуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко