Справа № 640/14252/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
24 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на його користь заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 16.03.2018 в сумі 6 568,47 грн (шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн сорок сім коп ).
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на його користь заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 22.07.2019 включно в сумі 2013,98 (дві тисячі тринадцять грн дев'яносто вісім коп).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 07.11.2015 по 16.03.2018 позивач відпрацював у нічні зміни загальною кількістю 119 нічних змін, однак, доплата за службу у нічний час не виплачена, що, на думку позивача, є порушенням Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Крім того, відповідач протиправно не виплатив заборгованість по індексації грошового забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 16.03.2018 в сумі 6 568,47 грн (шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн сорок сім коп).
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 22.07.2019 включно в сумі 2013,98 (дві тисячі тринадцять грн дев'яносто вісім коп).
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства України в междах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат, встановлених відповідним наказом керівника в межах вимог чинного законодавства України.
Також, враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України №782 від 18.10.2017 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, відтак підстави для виплати індексації позивачу - відсутні.
Крім того, апелянт звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, відтак витрати на правову допомогу, які поніс позивач є неспівмірним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що доплата за роботу у нічний час поліцейським є обов'язковою згідно норм чинного законодавства України.
Окрім того, позивач має право, визначене на законодавчому рівні вимагати компенсацію втрати доходів за порушення строків їх виплати.
Також, позивач звертає увагу, що надані до суду докази підтверджують факт понесення витрат на правничу допомогу, визначену договором, виконану адвокатом в межах даної справи.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідно до наказу №114 о/с від 07.11.2015 року Департаменту поліції патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
У подальшому, на підставі рапорту позивача від 02.03.2018 відповідно до п.7 частини першої ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», наказом №211 о/с від 12.03.2018 року ОСОБА_1 звільнено зі служби.
При цьому, з листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції від 15.07.2019 №836аз/41/11/7/02-2019 вбачається, що позивач з 07.11.2015 по 16.03.2018 відповідно до розстановки сил та засобів, було відпрацьовано: 119 нічних змін.
Оскільки на думку позивача доплати за нічні зміни та індексація відповідачем не проводились, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження обставини виплати позивачу доплати за несення служби у нічний час за 119 змін.
Крім того, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, втім індексація грошового забезпечення за період 01.06.2016 до 30.10.2017 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що свідчить також про обґрунтованість вимог у цій частині.
Також, вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що співмірним розміром судових витрат на професійну правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі є 2000 грн.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо вимог позивача про стягнення на користь позивача заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно по частин першої та другої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Виходячи з положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5 постанови №988, визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських - наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
У силу вимог пункту 11 розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
З матеріалів справи вбачається факт відпрацювання позивачем 119 нічних змін, що не заперечується відповідачем.
Однак, на думку апелянта, останнім було затверджено граничні розміри грошового забезпечення працівників згідно із займаними посадами, які включають в себе всі складові та види грошового забезпечення поліцейських та схеми посадових окладів, що і були виплачені позивачу.
У той же час, вказані рішення відповідача не можуть нівелювати право поліцейського на доплату за несення служби у нічний час, яке регламентовано як Порядком №260 так і Постановою №988.
Оскільки матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження обставини виплати позивачу доплати за несення служби у нічний час за 119 змін, тому з урахуванням положень пункту 11 Розділу II Порядку № 260, позивачу повинна бути виплачена доплата за службу в нічний час за період з 07 листопада 2015 року по 16 березня 2018 року у загальній сумі 6 568,47 грн, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог в частині індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).
У силу вимог частини першої статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами частини першої статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно частини першої статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Порядок №1078), згідно п.1 якого він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 1-1 вказаного Порядку встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У відповідності до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як свідчать матеріали справи, згідно розрахункових листів вбачається, що індексація грошового забезпечення за період 01.06.2016 до 30.10.2017 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідно до інформації Держстату України саме у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка, а приріст індексу інфляції червні-листопаді 2016 року становив 3,5; грудні 2016 року-лютому 2017 року - 7,70; березні-травні 2017 року - 11,80; червні-серпні 2017 року - 16; вересні-жовтні 2017 року- 19,60.
Місяцем, з якого починається виплата індексації, є червень 2016 року, оскільки цей місяць слідує за базовим після опублікування індексу споживчих цін перевищення встановленого порогу для нарахування індексації.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що загальна сума індексації, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 2013,98 грн.
Посилання апелянта на те, що лише Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 до вказаної Постанови №1078 внесено зміни та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, тому лише з цієї дати вказані особи мають право на індексацію колегія суддів відхиляє, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №2140/1763/18.
При цьому, у матеріалах справи не містяться докази, що свідчать про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням викладеної вище позиції суду, тому вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення судових витрат в розмірі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на оплату правничої допомоги, понесеної в суді першої інстанції, з огляду на співмірність, складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук