П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/1785/20
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
12.05.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року в сумі 122 543,73 грн.; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а саме - порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу у лавах Збройних Сил України та на грошовому забезпеченні перебуває у Військовій частині НОМЕР_1 . Однак, за період з квітня 2017 року по листопад 2019 року відповідачем не проведено у встановленому порядку індексацію виплаченого грошового забезпечення. Зазначені обставини свідчать про допущення військовою частиною протиправної бездіяльності щодо забезпечення позивача належним доходом, у зв'язку із чим він вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про стягнення неодержаних сум індексації із зобов'язанням відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відмову від позову в частині позовних вимог. Суд закрив провадження у справі №420/1785/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а саме - порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з дати прийняття його на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 по 28.02.2018 року. Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з дати прийняття його на військову службу до військової частини НОМЕР_1 по 28.02.2018 року. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Виплата індексації не ставиться чинним законодавством у залежність від надходження коштів до підприємства, установи, організації. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані але не виплачені.
Оскільки відповідачем в період з 03.04.2017 року по 28.02.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належним та достатнім способом захисту є зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з дати прийняття його на військову службу по 28.02.2018 року.
Водночас, зважаючи на встановлені за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року індекси споживчих цін, оскільки індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, враховуючи, що відповідачем було здійснено виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період у належному розмірі, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2018 року по 30.11.2019 року та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 30.11.2019 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки п. 5 Порядку №1078, згідно якого сума належної індексації розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Наслідком такої помилки, на думку апелянта, є те, що за спірний період недоплачена індексація становить суму 122 543,73 грн. Разом з цим, апелянт вказує, що засіб захисту порушеного права має бути ефективним, тобто таким, щоб убезпечити можливість повторного порушення вимог закону суб'єктом владних повноважень, а також повторне звернення до суду, а тому судом першої інстанції безпідставно залишено без задоволення позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за відповідний період.
У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції у частині залишення вимог без задоволення та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам ч. 6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ст. 51 Бюджетного кодексу України, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, які унормовують, що індексація грошових доходів населення здійснюється саме в межах фінансових ресурсів бюджету, тобто виплата індексації юридичною особою, яка знаходиться на повному бюджетному фінансуванні ставиться в залежність від наявності бюджетних асигнувань на такі виплати. Зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скаржник вказав на необхідність залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України.
Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 , зазначає про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення.
Також, апеляційний суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany" ("Аксен проти Німеччини"), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Varela Assalino v. Portugal" ("Варела Ассаліно проти Португалії"), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено у порядку спрощеного (письмового) провадження, учасники справи ознайомлені із рухом справи та скористались своїм правом на подання заяв по суті справи, матеріали справи свідчать про їх достатність для вирішення справи, у тому числі письмові доводи сторін не потребують додаткового підтвердження шляхом заслуховування усних пояснень сторін, колегія суддів вважає за можливе продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 03.04.2017 року по теперішній час проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, а саме у Військовій частині НОМЕР_1 .
12.11.2019 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив: нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 28.02.2018 року в сумі 42370,75 грн.; провести перерахунок та доплату індексацію грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 року по теперішній час та продовжувати виплату відповідно до вимог чинного законодавства; нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на всю суму заборгованість станом на дату повного розрахунку.
У відповідь на вказану заяву від 12.11.2019 року (реєстраційний вхідний №524 від 20.11.2019) Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що командир військової частини НОМЕР_1 як представник Міністерства оборони України, діючи на підставі наданих йому повноважень згідно наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124 (Інструкція з діловодства у Збройних Силах України) пункт 2.9.1.22 не має розсилати накази до відома; пункт 2.9.4.3 військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України та членам їх сімей для підтвердження факту перебування на військовій службі (роботі) можуть видаватися довідки за формами 5, 6 (додатки 24, 25) для подання за місцем вимоги. Разом із вказаним листом позивачу надано довідку про додаткові види грошового забезпечення.
Згідно вказаної довідки, позивачу у період з квітня 2017 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась, а за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року сума виплаченої індексації склала 1785,68 грн.
Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року протиправною, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Зокрема, ч. 3 ст. 9 Закону №2011 встановлює, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №?9-рп/2013 зроблений висновок, що кошти на індексацію спрямовані на підтримання достатнього життєвого рівня громадян у зв'язку зі зростанням цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
У статті першої даного Закону відзначено, що це механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282 унормовано, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян, законами України встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року).
Отже, наведена норма безпосередньо не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації, що спростовує доводи Військової частини НОМЕР_1 про правомірність дій у не нарахуванні індексації та відсутності на це права позивача її отримати за попередні періоди.
Слід зазначити, що такий правовий висновок побудований на позиції Верховного Суду, висловленої у рішенні від 16 квітня 2020 року, в подібній справі №??822/3307/17, де ставилося питання про обов'язок нарахувати та виплатити індексацію за період з 1 липня 2015 року до 1 серпня 2017 року під час проходження військової служби. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування є протиправним, адже сума індексації є складовою грошового забезпечення і підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У світлі викладеної норми важливим є рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року, де зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
Ураховуючи викладене, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо дефіциту бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції, не бере до уваги також доводи ВЧ НОМЕР_1 , що роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України є обов'язковими для виконання, оскільки не можна реалізовувати вимоги документів роз'яснювального характеру, які суперечать законодавчим актам.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем, індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
За таких обставин, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відсутність перевищення індексу споживчих цін порогу в розмірі 103% до листопада 2018 року, не дає підстави для проведення індексації грошового забезпечення за період з квітня 2018 р. по жовтень 2018 р.
Проте, у листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць склав 103,7%, що дає підстави для проведення індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2018 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року відсутні.
Також, за період з 01 грудня 2018 року по 30 листопада 2019 року сума виплаченої індексації грошового забезпечення позивача склала 1785,68 грн.
Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Вказані положення кореспондуються із ч. 5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Так, розмір виплаченої військовою частини НОМЕР_1 позивачу індексації грошового забезпечення: у грудні 2018 року склав 71,08 грн.; у січні 2019 року склав 71,08 грн.; у лютому 2019 року склав 71,08 грн.; у березні 2019 року склав 134,71 грн.; у квітні 2019 року склав 134,71 грн.; у травні 2019 року склав 134,71 грн.; у червні 2019 року склав 134,71 грн.; у липні 2019 року склав 206,72 грн.; у серпні 2019 року склав 206,72 грн.; у вересні 2019 року склав 206,72 грн.; у жовтні 2019 року склав 206,72 грн.; у листопаді 2019 року склав 206,72 грн.
З урахуванням інформації Держстату України про індекси споживчих цін на товари та послуги у 2018 та 2019 році, а також як зазначено позивачем у здійсненому ним розрахунку індексації його грошового забезпечення: індекс споживчих цін (коефіцієнт індексації) у грудні 2018 року склав 103,70%; індекс споживчих цін у січні 2019 року склав 103,70%; індекс споживчих цін у лютому 2019 року склав 103,70%; індекс споживчих цін у березні 2019 року склав 107,00%; індекс споживчих цін у квітні 2019 року склав 107,00%; індекс споживчих цін у травні 2019 року склав 107,00%; індекс споживчих цін у червні 2019 року склав 107,00%; індекс споживчих цін у липні 2019 року склав 110,30 %; індекс споживчих цін у серпні 2019 року склав 110,30 %; індекс споживчих цін у вересні 2019 року склав 110,30 %; індекс споживчих цін у жовтні 2019 року склав 110,30 %; індекс споживчих цін у листопаді 2019 року склав 110,30 %.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік" прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
Отже, з у рахуванням приписів п. 4 Порядку №1078 та ч. 5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у грудні 2018 року сума, яка перевищувала 1921 грн. не підлягала індексації.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.
У зв'язку із чим, з у рахуванням приписів п. 4 Порядку №1078 та ч. 5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", з січня 2019 року по червень 2019 сума, яка перевищувала 1921 грн. не підлягала індексації, а з липня 2019 року по листопад 2019 року не підлягала індексації сума, яка перевищувала 2007 грн.
Таким чином, сума індексації грошового забезпечення позивача у період з грудня 2018 року по листопад 2019 року склала 1785,68 грн. (71,08+71,08+71,08+134,71+134,71 +134,71+134,71+206,72+206,72+206,72+206,72+206,72), а саме: у грудні 2018 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.); у січні 2019 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.); у лютому 2019 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.); у березні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.); у квітні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.); у травні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.); у червні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.); у липні 2019 року 206,72 грн. (110,30 %*2007,00 грн.); у серпні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.); у вересні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.); у жовтні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.); у листопаді 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).
З огляду на встановлені за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року індекси споживчих цін, враховуючи, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, відповідачем здійснено виплату індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період у встановлених розмірах, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 30.11.2019 року та стягнення відповідних коштів.
Також, є правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача (зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, замість стягнення), оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані але не виплачені.
Є також правильним визначення судом першої інстанції, що оскарженню підлягає саме бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу з дати прийняття його на військову службу по 28.02.2018 року, оскільки відповідач не вчиняв з цього приводу жодних дій.
З приводу незалучення судом першої інстанції до участі у справі, в якості третьої особи Міністерство оборони України, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для проведення таких процесуальних дій за відсутності обґрунтованого клопотання зацікавленої в цьому сторони про те, що прийняте у цій справі рішення вплине на права, інтереси та обов'язки даного суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло