25 вересня 2020 р.Справа № 520/6322/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року по справі № 520/6322/2020
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна"
про визнання дій неправомірними та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової Оксани Володимирівни щодо накладання штрафу на Інспекцію неправомірними та скасувати постанову про накладання штрафу від 17.03.2020 року № 59749529; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової Оксани Володимирівни щодо не розгляду заяви Інспекції про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати розглянути вказану заяву, про що винести відповідну постанову.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою державного виконавця від 13.08.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59749529 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року № 520/10270/18 про зобов'язання Інспекції здійснити перевірку законності проведення будівельних робіт гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та у разі виявлення порушень скласти відповідний протокол та видати припис про зупинення будівельних робіт за вказаною адресою. Також, державним виконавцем 17.03.2020 року в межах виконавчого провадження ВП № 59749529 винесено постанову про накладення штрафу, якою за виконання боржником не в повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі № 520/10270/18. Позивач не погоджується із такою постановою, оскільки судове рішення ним частково виконано: проведено перевірку та за її результатами складено акт інспекційного відвідування. Інша частина судового рішення щодо складення протоколу та видання припису Інспекцією не могла бути виконана з причин відсутності суб'єкта містобудування під час проведення у відношенні нього позапланового заходу, про що повідомлялося державній виконавчій службі. Отже, оскаржувана постанова підлягає скасуванню у судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року по справі № 520/6322/2020 позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Приписами ст. 286 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень. Також сторони та тертя особа повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду на електронні адреси, що містяться в матеріалах справи.
Від відповідача 25.09.2020 р. надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі № 520/10270/18, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 року, адміністративний позов ТОВ "Фортуна" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо перевірки законності проведення будівельних робіт гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , а також дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час проведення будівельних робіт за вказаною адресою. Зобов'язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради вжити заходи державного архітектурно-будівельний контролю щодо перевірки законності проведення будівельних робіт гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, скласти відповідний протокол та видати припис про зупинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 13.05.2019 року (строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 14.05.2022 року).
Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Фортуна" отримано виконавчий лист від 16.01.2019 року по справі № 520/10270/18 та подано до виконавчої служби заяву про прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з цим, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13.08.2019 ВП № 59749529 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/10270/18, виданого Харківським окружним адміністративним судом 05.07.2019 року про зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради вжити заходи державного архітектурно - будівельний контролю щодо перевірки законності проведення будівельних робіт гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, скласти відповідний протокол та видати припис про зупинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 .
Представником Інспекції надано до відділу примусового виконання рішень заяву, в якій просив закрити виконавче провадження ВП № 59749529 зазначивши, що на виконання судового рішення від 16.01.2019 року по справі № 520/10270/18 Інспекцією проведено позаплановий захід державного контролю на об'єкті "Домоволодіння по вул. Великій Панасівській, 97 у м. Харкові", за результатами якого складено акт № 254-А від 22.04.2019 року. У зв'язку з відсутністю на об'єкті суб'єкта господарювання вручити протокол про адміністративне правопорушення та видати припис про зупинення будівельних робіт не вдалося можливими.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.03.2020 року ВП № 59749529 накладено на Інспекцію (боржника) штраф у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання в повному обсязі судового рішення від 16.01.2019 року по справі № 520/10270/18.
Не погоджуючись з бездіяльністю державного виконавця щодо не розгляду заяви про закінчення виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови про застосування штрафу на 5100,00 грн., позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови від 17.03.2020 року № 59749529 про накладення на позивача штрафу 5100,00 грн. та відсутності підстав для її скасування. Вказав, що доводи представника позивача щодо неможливості виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі № 520/10270/18 в частині складання протоколу та видання припису про зупинення будівельних робіт, враховуючи, що під час інспекційного відвідування були виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, розцінюються їх як незгода з рішенням суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню. Також суд зазначив, що позивач, якщо вважає, що рішення суду виконати неможливо з об'єктивних причин, не позбавлений права звернутися до суду із заявами про роз'яснення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі № 520/10270/18 в частині складання протоколу та видання припису про зупинення будівельних робіт (стаття 254 КАС України); про визнання виконавчого документа по справі № 520/10270/18 таким, що не підлягає виконанню у відповідній частині (статті 374 КАС України); про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у відповідній частині (стаття 378 КАС України). Крім цього, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимога про зобов'язання відповідача розглянути заяву про закінчення виконавчого провадження ВП № 59749529 також не підлягає задоволенню, оскільки судовим розглядом встановлено, що рішення суду боржником в повному обсязі не виконане.
В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що Інспекція є виконавчим органом Харківської міської ради і не є юридичною особою, не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не має кодів економічної класифікації видатків та реквізитів рахунків. Тому вказаний в оскаржуваній постанові ідентифікаційний код юридичної особи не може належати вказаному боржнику, а накладений на Інспекцію штраф є неправомірним, оскільки накладений на неї як на юридичну особу.
Вказав, що у зв'язку з відсутністю суб'єкта містобудування видати припис про зупинення будівельних робіт не видалося за можливе. З цієї ж підстави не видалося за можливе скласти протокол про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки це суперечить приписам Порядку здійснення державного архітектурно- будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553.
На підставі цього вважає, що Інспекція вжила всіх можливих та законних заходів щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 р., у справі № 520/10270/18, про що нею вказувалося в заяві від 11.09.2019 р., проте не враховане державним виконавцем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст. 18 Закону № 1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов'язків.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 19 Закону № 1404-VIII боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Судовим розглядом встановлено, що згідно виконавчого листа від 16.01.2019 р., виданого Харківським окружним адміністративним судом, зобов'язано позивача вжити заходи державного архітектурно-будівельний контролю щодо перевірки законності проведення будівельних робіт гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, скласти відповідний протокол та видати припис про зупинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 .
На виконання судового рішення від 16.01.2019 року по справі № 520/10270/18 (на підставі якого виданий вказаний вище виконавчий лист, Інспекцією проведено позаплановий захід державного контролю на об'єкті "Домоволодіння по вул. Великій Панасівській, 97 у м. Харкові", за результатами якого складено акт № 254-А від 22.04.2019 року, тобто рішення суду першої інстанції було виконано в частині зобов'язання позивача вжити заходи державного архітектурно-будівельний контролю щодо перевірки законності проведення будівельних робіт гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та складення за результатами такого заходу відповідного акта, в якому перевіряючими були зафіксовані порушення вимог законодавства, про що міститься відмітка в розділі VIII акта перевірки від № 264-А від 22.04.2020 р. В той же час, позивач повідомив державного виконавця про те, що у зв'язку з відсутністю на об'єкті суб'єкта господарювання вручити протокол про адміністративне правопорушення та видати припис про зупинення будівельних робіт не вдалося можливими. Тобто, після виявлення порушень вимог законодавства, позивачем відповідний протокол складений не був, а також не виданий припис про зупинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 , що свідчить про невиконання рішення суду в повному обсязі.
Що стосується наявності у державного виконавця накласти штраф за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з п. 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Пунктом 9 Порядку № 553 передбачено, що Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
У пункті 12 Порядку № 553, крім іншого, зазначено, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки складається відповідний акт.
Відповідно до п. 14 Порядку № 553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали, зокрема через електронний кабінет, з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно з п. 21 Порядку № 533, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
Відповідно до п. п. 16, 17 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
З акту перевірки № 264-А від 22.04.2019 р. вбачається, що вона була дійсно проведена за відсутності суб'єкта містобудування, але в ньому мітиться опис виявлених під час проведення позапланового заходу архітектурно-будівельного контролю порушень, що на думку суду апеляційної інстанції свідчить про те, що в силу приписів п. п. 16, 17 Порядку № 553 у контролюючого органу виник і обов'язок скласти протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Посилання апелянта на факт відсутності суб'єкта містобудування, як на підставу не складення протоколу та відповідного припису судом відхиляються, оскільки за такої умови у цього суб'єкта владних повноважень не було б і підстав складати акт № 264-А від 22.04.2019 р. Разом з тим, оскільки такий акт був складений і в ньому встановлені порушення вимог законодавства у сфері містобудування, у позивача виник і обов'язок скласти відповідний протокол та припис, що останнім зроблено не було.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 р. у справі № 520/10270/18 виконано не в повному обсязі, а тому державним виконавцем правомірно накладено штраф на боржника.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач є неналежним боржником, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень <…> в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи № 520/10270/18, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради була визначена відповідачем у цій справі і на підставі виданого судом виконавчого листа є боржником у виконавчому провадженні.
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 р. № 150 «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції за переліком згідно з додатком та погоджено пропозицію щодо утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
08 липня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 230 «Про внесення зміни у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 85», відповідно до якої територіальні органи інспекцій стали підрозділами центрального апарату Держархбудінспекції України.
Наказом Держархбудінспекції України від 17.11.2014 р. № 441 затверджено Положення про організацію ведення претензійно-позовної роботи у Державній архітектурно-будівельній інспекції України та її територіальних органах - структурних підрозділах апарату Держархбудінспекції, яким встановлено єдиний порядок ведення претензійно-позовної роботи у Держархбудінспекції України та її територіальних органах - структурних підрозділах (далі - ТСП).
Відповідно до цього Положення у Держархбудінспекції України створено відповідний структурний підрозділ - Департамент нормативно-правового забезпечення (далі - Департамент), у складі якого діє відділ представництва інтересів в судах, а у ТСП - відповідно уповноважена особа, відповідальна за ведення претензійно-позовної роботи.
Постановою КМУ від 19.08.2015 р. № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю» затверджене Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю та установлено що:
- органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов'язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
- до завершення здійснення заходів з утворення органів державного архітектурно-будівельного контролю в Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та сільських, селищних, міських радах або визначення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також затвердження актів спільної комісії такі повноваження здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція.
Таким чином, зі змісту вказаної постанови вбачається, що функції державного архітектурного контролю, в тому числі стосовно звернення до суду, у відповідності до постанови КМУ № 671 від 19.08.2015 р. тимчасово покладалися на Державну архітектурно-будівельну інспекцію до завершення формування, зокрема, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад у межах делегованих цим Законом державних повноважень є підконтрольними центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а їхні рішення можуть бути розглянуті у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду або оскаржені до суду.
Згідно з пп. 4 п. 9-1 Прикінцевих положень Закону № 3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю починає здійснювати повноваження, визначені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства", на наступний день після затвердження акта спільної комісії.
Рішенням Харківської міської ради від 23.09.2015 р. № 1981/15 створено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, а 08.04.2016 р. затверджено акт спільної комісії між Держархбудінснекцією України та Харківською міською радою з приймання-передавання документів, зокрема, документів, пов'язаних із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю (акти, приписи тощо) за період листопад 2014 - 08.04.2016 щодо об'єктів, які розташовані на території міста Харкова.
У відповідності до пункту 1.1. Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 року № 7/15, є самостійним виконавчим органом, який утворюється Харківською міською радою та діє на правах відділу.
Згідно з п. 2 цього Положення, метою діяльності Інспекції є забезпечення додержання на території міста Харкова містобудівного законодавства України та запобігання його порушенням. Основним завданням Інспекції є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій.
Пунктом 5.5 вказаного Положення, передбачено, що працівники відділу правового забезпечення Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, відповідно до повноважень Інспекції представляють за довіреністю міського голови інтереси Інспекції як суб'єкта владних повноважень в судах з усіх питань, які виникають в порядку адміністративного, цивільного, господарського та кримінального судочинства.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, будучи виконавчим органом Харківської міської ради, наділена делегованими повноваженнями органу виконавчої влади щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та має право у відповідності до приписів Закону № 3038-VI як право на звернення до суду, тобто бути позивачем, так і бути відповідачем, зокрема, у справах, які розглядаються за правилами адміністративного судочинства так само бути стягувачем та боржником у виконавчому провадженні, тому і відповідальність настає за невиконання рішення суду, як сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Враховуючи те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, будучи виконавчим органом Харківської міської ради, наділена делегованими повноваженнями органу виконавчої влади щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю і саме ця особа визначена боржником за виконавчим документом, доводи апелянта з приводу неналежного боржника є помилковими.
Що стосується вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не розгляду заяви Інспекції про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання його розглянути вказану заяву, про що винести відповідну постанову, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В той же час, оскільки судовим розглядом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 р. у справі № 520/10270/18 виконано не в повному обсязі, у державного виконавця були відсутні підставі для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII і як наслідок, така бездіяльність не може вважатися протиправною.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року по справі № 520/6322/2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року по справі № 520/6322/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 25.09.2020 року