Справа №278/2483/20
25 вересня 2020 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
21 вересня 2020 року з Верховного Суду до Житомирського районного суду Житомирської з області після визначення підсудності надійшло клопотання громадянки України, яка постійно проживає в державі Ізраїль та не має в Україні зареєстрованого місця проживання, ОСОБА_1 про визначення підсудності у справі щодо встановлення факту належності заповіту.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 1 ст. 318 ЦПК України встановлено, що в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ч. 2 ст. 318 ЦПК України).
Однак, заявниця не надала докази на підтвердження факту відмови у видачі їй свідоцтва про право на спадщину.
Заявниця в обґрунтування заяви зазначила, що встановлення факту їй потрібне для прийняття спадщини після матері, при цьому окремої заяви щодо встановлення якого саме факту до суду не надано (до суду спрямований лише примірник клопотання в порядку ст. 316 ЦПК України зі зверненням до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду з вимогою визначити Житомирський районний суд Житомирської області для розгляду заяви про встановлення факту).
Крім того, заявниця не вказала причини неможливості одержання або відновлення документа, що посвідчує необхідний факт, а також не надала довідку про неможливість такого відновлення.
Також заявниця всупереч ч. 1 ст. 177 ЦПК України не додала до заяви її копію та копію всіх документів, що додаються до неї для направлення заінтересованій особі.
До того ж заявниця не дотримуючись вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України не додала до заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання заяви в порядку окремого провадження становить 420,40 грн.
З огляду на наведене, враховуючи невідповідність заяви вимогам ст.ст. 175, 177, 318 ЦПК України, суд відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, вважає за потрібне залишити заяву без руху.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
Залишити без руху заяву ОСОБА_1 , надавши заявниці строк для усунення її недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання примірника цієї ухвали.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дубовік