14 вересня 2020 р.Справа № 638/11313/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника позивача - Полякової В.В.
представника відповідача - Крюкової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 , головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.03.2020 по справі № 638/11313/19
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна"
до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
про скасування постанови,
У липні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна» ( далі - СГВК «Україна», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ( далі - ГУ Держпродспоживслужби в Харківській обл., відповідач), в якому просив:
- визнати протиправно та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в Харківській обл. від 20.05.2019 № 3;
- закрити провадження у справі;
- вирішити питання щодо витрат, понесених позивачем, на професійну правничу допомогу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції СГВК «Україна» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду про правомірність дій контролюючого органу та, як наслідок, про законність оскаржуваної постанови є помилковим, оскільки під час візиту державного інспектора з метою проведення планової перевірки від 15.04.2019 відповідальна особа кооперативу - ОСОБА_1 був відсутній, а вказана уповноважена особа відповідача під час звернення до Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській обл. повідомила, що ОСОБА_1 відмовив їй у допуску у телефонній розмові, що свідчить про відсутність у відповідальної особи кооперативу можливості ідентифікувати особу державного ветеринарного інспектора без пред'явлення посвідчення, направлення на проведення перевірки тощо, а відтак і про порушення контролюючим органом порядку її проведення, визначеного Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» від 18.05.2017 № 2042-VIII ( далі - Закон № 2042). Вказав, що з наданого контролюючим органом Додатку до щорічного плану державного контролю Держпродспоживслужби (наказ ід 27.11.2018 № 965, на підставі якого проведено вказаний контрольний захід, неможливо встановити дату початку та строк його здійснення. Зауважив, що протокол від 15.04.2019, за насідками розгляду якого прийнято спірну постанову йому не відправлявся, а відправлення №6450100242564, на яке посилається відповідач на офіційному сайті «Укрпошта» відсутнє. Акт про недопуск до здійснення перевірки від 15.04.2018 № 1 складено однією особою, підписи свідків відсутні, а відеофіксація взагалі не здійснювалась, що також підтверджує порушення контролюючим органом вимог вказаного вище Закону.
16.04.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду справу №638/11313/19 витребувано з Харківського окружного адміністративного суду.
30.04.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу СГВК «Україна» залишено без руху, у зв'язку із закінченням строків на апеляційне оскарження.
18.05.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду клопотання СГВК «Україна» про поновлення строку на апеляційне оскарження.
25.05.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду клопотання задоволено та поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження по справі № 638/11313/19.
07.07.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
13.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 308 КАС України cуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорені сторонами.
11.04.2019 ГУ Держпродспоживслужби в Харківській обл. видано наказ №742 «Про проведення планового заходу державного контролю дотримання вимог законодавства у сфері безпечності харчових продуктів» СВК «Україна» за адресою: с. Огіївка, Сахновщинського району, Харківської області, терміном з 12.04.2019 -18.04.2019.
11.04.2019 на підставі вказаного наказу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській обл. виписано направлення «На проведення планового заходу держконтролю (інспектування) СГВК «Україна» №933, яким направлено головного спеціаліста Сахновщинського районного відділу державного ветеринарного інспектора Невзорову Т.В. ( далі - гол.спец. ОСОБА_2 ) для проведенні перевірки СГВК «Україна», що розташований за адресою: с. Огіївка, Сахновщинського району, Харківської області щодо дотримання ним вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.197 № 771/97-ВР ( далі - Закон № 771/97)
15.04.2019 на виконання наказу від 11.04.2019 №742 та на підставі направлення від 11.04.2019 №933гол.спец. Невзоровою Т.В здійснено вихід за адресою: с. Огіївка, Сахновщинського району, Харківської області для проведення перевірки.
15.04.2019 гол.спец. ОСОБА_2 складено акт про не допуск до здійснення перевірки № 1 та оформлено протокол № 3 про порушення Закону №2042.
26.05.2019 ГУ Держпродспоживслужби у Харківській обл. за наслідками розгляду протоколу від 15.04.2019 № 3 винесено постанову про накладення на СГВК «Україна» штрафу у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, що становить 41 7320 грн.
Вважаючи таку постанову відповідача протиправною позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів, визначення порядку забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї регламентовано Законом №771/97 та Законом №2042.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону №771/97 держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів шляхом, зокрема, здійснення державного контролю.
Пунктом 18 ч. 1 ст. 1 Закону №771/97 визначено, що державний контроль - це діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадиться з метою проведення перевірки відповідності законодавству про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.
Визначення поняття державного контролю також міститься у п.9 ч.1.ст.1 Закону №2042, відповідно до якого державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державного ветеринарного інспектора та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог.
Положеннями ст.12 Закону №771/97 встановлено, що державний контроль за харчовими продуктами та/або іншими об'єктами санітарних заходів здійснюється виключно компетентним органом. Компетентний орган може делегувати повноваження на здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 № 667 (далі - Положення № 667) визначено, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі, зокрема, ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, санітарного законодавства.
Згідно з приписами пп. 3 п. 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та кормів, державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, організовує, здійснює у межах повноважень, передбачених законодавством, державний нагляд (контроль) щодо безпечності та окремих показників якості харчових продуктів; дотримання вимог санітарного законодавства; здоров'я та благополуччя тварин; проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу, видає за результатами її проведення відповідні висновки; здійснює у межах компетенції контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей.
Відповідно до п.1,2,5 ч.1 ст.11 Закону № 2042 під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори, серед іншого, мають право безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час їх роботи, здійснювати інспектування потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів та/або кормів; перевіряти документи щодо дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин і отримувати їх копії.
Права та обов'язки операторів ринку під час здійснення заходів державного контролю, визначено положеннями ст.15 - 16 Закону № 2042.
Так, пунктом 1 ч.1 ст.16 Закону № 2042 оператор ринку зобов'язаний, серед іншого, допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та інших визначених цим Законом осіб до здійснення заходів державного контролю, за умови дотримання ними порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим Законом.
Відповідальність оператора ринку за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми передбачена ст.65 Закону № 2042.
Приписами п.17 ч.1 цієї статі встановлено, що відмова в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання її законній діяльності тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі семи мінімальних заробітних плат.
Судовим розглядом встановлено, що ГУ Держрпродспоживслужби в Харківській обл. винесено оскаржувану постанову від 20.05.2019 № 3 про накладення штрафу на СГВК «Україна» за порушення ним п.1 ч.1 ст.16 Закону № 2042, що полягає у відмові керівника СГВК «Україна» ОСОБА_1 у допуску ветеринарного інспектора Невзорової Т.В. для здійснення державного контролю у формі планового інспектування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Як вбачається зі змісту вказаної постанови її складено за наслідком розгляду протоколу про порушення Закону № 2042 від 15.04.2019 № 3 щодо СГКВ «Україна».
Частиною 3 ст. 66 Закону № 2042 визначено, що протокол про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - протокол) за результатами здійснення заходів державного контролю мають право складати державні інспектори та державні ветеринарні інспектори.
Приписами ч.6-7 вказаної статті встановлено, що особа, щодо якої складено протокол, або її представник має право викласти у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, своє пояснення щодо змісту протоколу, засвідчивши їх особистим підписом. У разі відмови особи щодо якої складено протокол, або її представника від надання таких пояснень у протоколі робиться відповідний запис. Викладені у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, пояснення свідків та/або потерпілих засвідчуються їхніми підписами.
Протокол складається у двох примірниках та підписується особою, яка його склала. Один примірник протоколу вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол, або її представникові, а другий - зберігається у компетентному органі або його територіальному органі.
У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від отримання примірника протоколу в ньому робиться відповідний запис, і не пізніше наступного робочого дня після складення протокол надсилається такій особі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. У разі ненадання особою, щодо якої складено протокол, інформації про її місцезнаходження (місце проживання) протокол надсилається за відповідною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.
Згідно з положеннями п.8, 10 статті 66 Закону № 2042 справа про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - справа) розглядається компетентним органом або його територіальними органами. Від імені зазначених органів розглядати справи мають право головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори.
Час і місце розгляду справи повідомляються особі, щодо якої складено протокол, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, щодо якої складено протокол, або її представникові під розписку або надсилається їй рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, щодо якої складено протокол, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.
Пунктом 11 вказаного Закону передбачено, що справа може бути розглянута за відсутності особи, щодо якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, в наведених нормах законодавства чітко закріплено обов'язок контролюючого органу вручити (надіслати) особі, яка притягується відповідальності за порушення вимог Закону № 2042 (її представнику), примірник протоколу про порушення, в якому, крім іншого, зазначаються час та місце розгляду справи про порушення цього Закону, а у випадку неповідомлення зазначеної інформації під час вручення протоколу - проінформувати поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
При цьому, за відсутності особи, яка притягується до відповідальності за порушення Закону № 2042 ( її представника), справа про таке порушення може бути розглянута лише в разі, якщо є докази її своєчасного повідомлення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про порушення Закону № 2042 від 15.04.2019 № 3 щодо СГВК «Україна» складено без участі уповноваженої особи позивача, свідків, понятих та не містить відомостей про отримання керівником СГВК «Україна» його примірника, оскільки підписаний лише посадовою особою контролюючого органу, що його склала.
На підтвердження повідомлення СГВК «Україна» про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог Закону № 2042 до суду надано копію повідомлення від 25.04.2019 за вих№ 380/5291 про призначення до розгляду справи на 20.05.2019 о 13:30 год.
Доказів направлення такого повідомлення поштовим відправленням із повідомленням про вручення відповідачем не надано, а копія фіскального чеку, яка подана відповідачем з метою підтвердження направлення такого листа не містить інформації про те, який саме документ був вкладений у поштове відправлення, що було надіслане засобами поштового зв'язку 17.04.2019
З огляду на викладене, враховуючи відсутність уповноваженої особи СГВК «Україна» під час складення протоколу про порушення Закону № 2042 від 15.04.2019 № 3, а також законодавчо визначений обов'язок контролюючого органу проінформувати позивача про розгляд справи за наслідками його складення поштовим відправленням з повідомленням про вручення, колегія суддів визнає обґрунтованим твердженням апелянта про те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вручення позивачу копії протоколу, своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи про порушення вимог Закону №2042 під час судового розгляду не встановлено та відповідачем не надано, а тому уповноважена особа позивача була позбавлена можливості з'явитися до контролюючого орагну органу та надати пояснення з обставин правопорушення та докази на спростування викладених в ньому обставин.
Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вручення уповноваженій особі позивача копії протоколу, своєчасного сповіщення про час, місце та дату розгляду справи, що є порушенном ст.66 вказаного Закону та беручи до уваги положення вказаних вище правових норм, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність постанови про накладення штрафу від 20.05.2019 № 3 вимогам ч.2 ст.2 КАС України, зокрема щодо права особи на участь у процесі прийняття рішення, як наслідок, наявні підстави для її скасування, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Посилання контролюючого органу на належне повідомлення СГВК «Україна» про дату, час та місце розгляду справи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки належним підтвердженням надіслання особі рекомендованого листа є або отримане відправником повідомлення про вручення поштового відправлення або цей лист, повернутий відправнику оператором поштового зв'язку із зазначенням причин, що унеможливлює виконання ним своїх обов'язків щодо надання послуг. Проте таких доказів під час судового розгляду відповідачем не надано.
Між тим, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги СГВК «Україна» в частині закриття провадження у справі, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, оскільки такі повноваження відносяться до компетенції контролюючого органу відповідно до ч. 20 ст. 66 Закону № 2042.
Щодо інших доводів учасників судового розгляду колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року по справі №638/11313/19 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного Управління Держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.05.2019 № 3.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 24.09.2020.