25 вересня 2020 р. Справа № 520/5121/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В.) по справі № 520/5121/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 90% до 70% грошового забезпечення та за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018;
- здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів ( постанова від 22.08.2018 №649, постанова від 14.08.2019 №804), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 позов задоволено частково.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 та за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019.
У решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 не погодившись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просив скасувати рішення суду в цій частині та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог зазначає, що з 01.01.2018 (а не в період з 05.03.2019) пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100% суми підвищення пенсії щомісячно, однією сумою, довічно відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Судом першої інстанції безпідставно надано перевагу постанові КМУ № 103, а не Закону, що є вищим юридичним актом. Також вказує, що пункти 1,2 Постанови № 103 не ґрунтуються на принципі верховенства права та не відповідають Конституції України. Зазначає, що визнання протиправним вказаних пунктів унеможливлює їх застосування при виплаті пенсії саме з моменту їх прийняття. Застосування до юридичних чи фізичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними у будь-якому випадку є незаконним. Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.03.2020 по справі № 160/1088/19, яку апелянт просить врахувати при вирішенні спору. При вирішенні зазначеного питання також просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.04.2020 по справі № 2040/7219/18 щодо правомірності виплати пенсії з урахуванням 100% підвищення саме з 01.01.2018.
Крім цього, зазначає, що він мав “законні сподівання” на отримання пенсійних виплат з 01.01.2018 у повному обсязі, а тому на них поширюється режим "існуючого майна". Таким чином позивач має право на виплату недоплаченої пенсії однією сумою, проте суд безпідставно відмовив в цій частині позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що підполковник ОСОБА_1 проходив службу у Міністерстві оборони України та 05.06.1991 звільнений з посади за хворобою.
З 06.06.1991 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років (51 рік) у розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується розрахунком та витягом з пенсійної справи позивача (а.с. 9а - 10).
З 01.01.2018 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача виходячи з 70% грошового забезпечення.
Згідно з постановою КМУ № 103 пенсія позивачу виплачується : з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 1 834,10 грн; з 01.01.2019 щомісячно 75% від підвищення - 2 751,55 грн.; з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення - 3 669,10 грн., що підтверджується копією витягу за пенсійною справою ФХ 84825- Міноборони (а.с. 11).
Не погоджуючись із зазначеним розрахунком пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії позивача відповідачем протиправно зменшено відсоткове значення грошового забезпечення для визначення її розміру з 90% до 70%. Стосовно позовних вимог в частині поетапності виплати підвищення пенсії позивачу з 01.01.2018, суд першої інстанції виходив з з протиправності дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення належної йому пенсії з 05.03.2019. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 та за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 відповідач правомірно виплачував пенсію у розмірах відповідно до Постанови № 103, а отже діяв відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому, за висновком суду першої інстанції, належним виконанням судового рішення в частині перерахунку та виплати пенсії буде як виплата присудженої суми як одним платежем, так і кількома платежами, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії однією сумою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина 18 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 (далі - Порядок № 45).
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії було передбачено п. 2 Постанови № 103, відповідно до якого виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством [крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом]) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103. Виплата вказаної пенсії позивачу здійснюється з урахуванням приписів п. 2 зазначеної постанови, а саме з 1 січня 2018 року - у розмірі 50 відсотків, а з 01.01.2019 року - у розмірі 75 відсотків.
Колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 103 на час вчинення відповідачем перерахунку пенсії (з 01.01.2018 по 04.03.2019) була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що зміст статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак, із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 та постанові від 09.04.2020 у справі №640/19928/18.
Разом із тим, скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були діючими і пенсійний орган правомірно їх дотримувався.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п. 2 Постанови № 103.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 17.06.2020 по справі № 2540/2873/18.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 103, діяв відповідно до п.2 постанови КМУ № 103 та не порушив вимог ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений Постановою № 103.
Доводи апеляційної скарги щодо протиправності пенсійного органу у невиплаті пенсії позивачу з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність врахування постанови Верховного Суду від 23.04.2020 по справі № 2040/7219/18 колегія суддів зазначає, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17, суди при вирішенні спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 17.06.2020 по справі № 2540/2873/19 зазначено, що із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи саме з 05.03.2019.
Щодо доводів апеляційної скарги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоплачену частину основного розміру пенсії однією сумою.
Згідно зі ст.55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином ст. 55 Закону № 2262-ХІІ передбачає виплату недоплаченої пенсії однією сумою лише в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з власної вини.
Разом з тим, ця норма не містить приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, зокрема, внаслідок перерахунку за рішенням суду.
Отже спосіб виконання дій, які має вчинити суб'єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.
Колегія суддів зазначає, що належним виконанням судового рішення про зобов'язання пенсійного органу перерахувати та виплатити позивачу пенсію без урахування обмежень, встановлених п.2 постанови КМ України № 103, за період з 05.03.2019, буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.
Колегія суддів зауважує, що виплата заборгованості за рішенням суду може бути здійснена однією сумою у разі виконання відповідачем судового рішення у спосіб, передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», однак, сам позивач вважає цю постанову такою, що не підлягає застосуванню до спірних відносин.
Доводи позивача про те, що позивач мав “законні сподівання” на отримання пенсійних виплат з 01.01.2018 у повному обсязі, а тому на них поширюється режим "існуючого майна" не свідчать про те, що виплата коштів позивачу повинна бути здійснена однією сумою.
Колегія суддів зазначає, що майнова вимога може вважатися “законними сподіваннями” у тому разі, якщо вона має достатнє підґрунтя в національному законодавства або у практиці національних судів.
Беручи до уваги, що станом на дату перерахунку пенсії позивача - з 01.01.2018 - п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 був чинним та підлягав застосуванню при виплаті позивачу перерахованої пенсії, колегія суддів зазначає, що вимога позивача набула характеру “законних сподівань” лише після того, як вказана вище норма була скасована в судовому порядку - з 05.03.2019.
Слід вказати, що порушення прав позивача шляхом виплати підвищення до пенсії не в повному обсязі з 05.03.2019 відбувалося не одноразово, а кожного місяця під час виплати пенсії. Таким чином, “законні сподівання” позивача полягали не в тому, що йому буде однократно виплачена сума пенсії наперед за певний період, а в тому, що кожного місяця він буде отримувати пенсію з урахуванням повного обсягу підвищення.
Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати, що “законні сподівання” позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості однією сумою.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав у зобов'язанні відповідача здійснити виплату недоплаченої суми пенсії виключно одним платежем.
Щодо клопотання скаржника надати оцінку Постановам № 103 та № 649 на відповідність Конституції України, верховенству права, колегія суддів зазначає, що питання відповідності Постанови Кабінету Міністрів України № 103 Конституції України вирішується Конституційним Судом України.
Крім того, зміст вказаних постанов не є предметом спору в даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 по справі № 520/5121/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова