Апеляційне провадження № 22-ц/824/10638/2020
24 вересня 2020 року м. Київ
Унікальний номер 756/5682/13-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 ,
на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва, постановлену 26 червня 2020 року в приміщенні суду під головуванням судді Шевчука А.В.,-
У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.04.2014.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без розгляду та повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник заявника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що заява ОСОБА_1 містить всі необхідні реквізити, зазначено всі обставини, якими заявник обґрунтовував свою заяву, а також надано всі наявні у нього докази.
Вважав, що суд помилково залишив без розгляду та повернув його заяву з підстав того, що неможливо розглядати одночасно дві його вимоги: про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки діючий цивільний процесуальний закон не містить такої норми права.
Правом подачу відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 п.5 ст. 183 ЦПК України, подана ОСОБА_1 заява не містить підстав та обґрунтування можливості об'єднання і одночасного розгляду судом двох вимог: про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для його пред'явлення. В заяві також не було зазначено відомостей про строк, встановлений для пред'явлення виконавчого документу до виконання, не зазначено доказів втрати та поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання з огляду на час видачі його.
Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Проте, оскаржувана ухвала не відповідає указаним нормам, що згідно статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 03.04.2014 рішенням Оболонського районного суду м. Києва задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_3 на його користь за договором позики 1 297 194, 34 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
14.01.2015 на виконання зазначеного рішення Оболонським районним судом видано 2 виконавчих листа (в частині основного бору і в частині стягнення судового збору).
Відповідно до п. 17.4 Розділу VIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) зазначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України зазначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України ухвала суду складається зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Чинне процесуальне законодавство не визначає переліку причин, які є поважними (такими, що не залежали від волі стягувача), та за наявності яких суд може поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа.
Суди при розгляді заяв стягувачів мають виходити з того, що такі причини (обставини) повинні бути об'єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт, і яка вчиняє дії для отримання виконавчого документа та його пред'явлення до виконання.
Посилання суду першої інстанції на норми права, зокрема ст. 183 ЦПК України, є помилковим, оскільки питання звернення до суду з заявою щодо виконання судових рішень регулюється Розділом VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».
Оцінку наданим стягувачем доказів щодо втрати виконавчого документа та наявності підстав для поновлення строку для його пред'явлення має надавати суд при розгляді заяви по суті, а не під час прийняття її до провадження суду.
За відсутності імперативних приписів процесуального законодавства щодо неможливості об'єднання у заяві вимог про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, мотиви судом першої інстанції для повернення заяви з цих підстав трактуються як надмірний формалізм та створюють безпідставні перешкоди для доступу заявника до правосуддя.
Судом першої інстанції не враховано того, що вимоги заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання є взаємопов'язаними та обґрунтовані аналогічними підставами.
Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.
У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики "справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про залишення без розгляду та повернення заяви ОСОБА_1 , що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: