Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7598/2020
22 вересня 2020року місто Київ
справа № 759/10863/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Марко Я.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна про визнання електронних торгів недійсними, скасування свідоцтва та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
У червні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила:
визнати недійсними електронні торги, проведені 19 березня 2019 року ДП «СЕТАМ» за заявкою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика А.П. з реалізації 2/3 частини чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №482 від 10 квітня 2019 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46407201 від 10 квітня 2019 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.
В мотивування вимог посилалася на те, що вона є боржником у виконавчому провадженні №56772698 про стягнення заборгованості, що знаходиться у проваджені приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Чижика А.П.
Вказувала, що їй належало на праві власності 2/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначала, що їй випадково стало відомо про те, що належна їй на праві власності частка у нерухомому майні, шляхом продажу на електронних торгах на майданчику ДП «СЕТАМ», відчужена на користь ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС» та право власності на спірний об'єкт зареєстровано за вказаною компанією на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів №482 від 10 квітня 2019 року.
Позивач вважає, що прилюдні торги по реалізації зазначеного вище майна відбулись з грубим порушенням порядку його проведення, а тому такі торги повинні бути визнані недійсними.
Зазначала, що в спірній квартирі починаючи з 04 листопада 2010 року по теперішній час постійно проживає її малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилалась на те, що приватний виконавець знав та повинен був знати про зареєстроване місце проживання малолітньої дитини, оскільки до повноважень останнього належить виявлення всіх можливих обмежень чи обтяжень нерухомого майна, в тому числі і наявність зареєстрованих дітей, однак останній не звертався до Органу опіки та піклування Святошинського РДА та не отримував дозвіл на проведення прилюдних торгів спірного нерухомого майна, що є місцем проживання малолітньої дитини.
Зазначала, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик А.П. не повідомив її про проведення оцінки арештованого майна у спосіб та в порядку визначеному законом та вона не отримувала жодних повідомлень.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування матеріального та порушення процесуальних норм права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи,просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що судом не було досліджено матеріали справи в частині дотримання вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29 вересня 2016 року при проведенні оскаржуваних електронних торгів.
Зазначав, що з норм вказаного Порядку вбачається, що обов'язковим документом, який подається приватним виконавцем разом із заявкою на реалізацію нерухомого майна якщо там проживають діти - є копія дозволу органу опіки та піклування на відповідне відчуження.
Вказував, що приватний виконавець Чижик А.П. не звертався та не отримував дозвіл від органу опіки та піклування на проведення прилюдних торгів спірного нерухомого майна, що є місцем проживання малолітньої дитини.
Посилався на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було надано правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи та які свідчать про порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29 вересня 2016 року, при проведенні оскаржуваних електронних торгів.
Вказував, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом не досліджено чи пакет документів для передачі на реалізацію арештованого майна, переданий приватним виконавцем 28 грудня 2018 року до ДП «СЕТАМ» містив дозвіл органу опіки та піклування.
Посилався на те, що за адресою проживання позивача від приватного виконавця Чижик А.П не надходило жодних повідомлень щодо проведення оцінки майна, а тому позивач з такою оцінкою у встановленому законом порядку ознайомлена не була.
Вказував, що оскаржуване рішення не містить обов'язкових елементів, які передбаченні ст.265 ЦПК України, таких як: розподіл судових витрат та дати складення повного судового рішення.
29 травня 2020 року від відповідача ДП «СЕТАМ» до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Просив рішення суду залишити без змін.
10 червня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду від відповідача ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Судове засідання призначене на 22 вересня 2020 року проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник відповідача ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС» в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
Відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик А.П., ДП «СЕТАМ», треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Служба у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації направила на адресу апеляційного суду заяву, в якій просила розглядати справу у відсутність її представника.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що були дотриманні вимоги закону при проведенні електронних торгів з реалізації спірного майна, права позивача, як боржника в виконавчому провадженні при їх проведенні порушені не були, а тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
При цьому, суд першої інстанції вказував на те, що дії приватноговиконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика А.П. перебуває виконавче провадження №56772698 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 21 квітня 2017 року Святошинським районним судом міста Києва в справі №759/9160/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 248 932,95 грн.
Постановою приватного виконавця Чижика А.П. від 13 липня 2018 року було відкрито виконавче провадження №56772698.
Згідно супровідного листа від 13 липня 2018 року приватним виконавцем Чижик А.П. було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження разом з розрахунком основної винагороди приватного виконавця, викликом приватного виконавця та декларацією про доходи та майно боржника фізичної/юридичної особи боржнику ОСОБА_1 для виконання за адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з виклику приватного виконавця від 13 липня 2018 року №56772698, ОСОБА_1 було зобов'язано з'явитися до приватного виконавця 25 липня 2018 року, надати пояснення щодо сплати боргу та одночасно надати:
пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання;
достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи;
достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті;
достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика) з наданням копії підтверджуючих документів про відповідне право;
достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб;
достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення;
копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
довідку про склад сім'ї;
документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належить на праві приватної власності та/або спільної власності.
Постанова про відкриття виконавчого провадження разом з вимогою приватного виконавця були отримані ОСОБА_1 16 липня 2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
13 липня 2018 року приватним виконавцем Чижиком А.П. винесено постанову про накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 у межах суми звернення стягнення.
30 серпня 2018 року приватним виконавцем Чижиком А.П. на адресу ОСОБА_1 був направлений виклик приватного виконавця, в якому було зобов'язано боржника з'явитися до приватного виконавця 07 вересня 2018 року та надати документи, зокрема: довідку про склад сім'ї, документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належить на праві приватної власності та/або спільної власності.
Вказана вимога була отримана ОСОБА_1 06 вересня 2018 року, що підтверджується витягом з Укрпошти.
04 вересня 2018 року на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога приватного виконавця про надання документів.
Постановою приватного виконавця Чижика А.П. від 12 грудня 2018 року було описано та накладено арешт на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Копію постанови про опис та арешт майна направлено сторонам виконавчого провадження.
З копії матеріалів виконавчого провадження, долучених до матеріалів справи, вбачається, що позивач 25 липня 2018 року та представник позивача 14 серпня 2018 року ознайомлювалися з матеріалами виконавчого провадження, тобто позивач володіла інформацією про його відкриття.
18грудня 2018 року приватним виконавцем Чижиком А.П. винесено постанову про призначення суб'єктаоціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для визначення вартості описаного та арештованого майна (початкову вартість для проведення електронних торгів).
28грудня 2018 року в провадження приватного виконавця Чижика А.П. надійшов звіт про незалежну оцінку вартості майна - 2/3 частин чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого ринкова вартість вказаного майна була визначена в розмірі 396 000грн.
Згідно супровідного листа від 29 грудня 2018 року приватним виконавцем Чижиком А.П. на адресу боржника, вказану у виконавчому листі та стягувача було направлено повідомлення про ринкову вартість об'єкту оцінки, вартість описаного та арештованого майна та роз'яснено, що відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржити оцінку майна, в порядку визначеному законодавством.
28грудня 2018 року приватним виконавцем Чижиком А.П. до ДП «СЕТАМ» направлено пакет документів для передачі на реалізацію арештованого майна боржника - 2/3 частин спірної квартири.
Відповідно до протоколу №393659 проведення електронних торгів від 19 березня 2019 року переможцем торгів став ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС», ціна продажу майна склала 263340 грн.
10 квітня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В. на підставі акта приватного виконавця про реалізацію нерухомого майна на електронних торгах на підставі протоколу №393659 про проведення електронних торгів від 19березня 2019 року було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, зареєстроване в реєстрі за №482, та в той же день проведена державна реєстрація права власності на 2/3 частини спірної квартири за ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС».
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала на те, що торги з реалізації спірного майна відбулися з грубим порушенням порядку його проведення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Відповідно до правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі №522/10127/14-ц правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, тобто правочин.
Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, установлених частиною першою статті 215 ЦК України.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі №6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі №6-2677цс16 головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивнецивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації.
Правила проведення електронних торгів визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5.
Вказаним Порядком (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Також Порядком передбачені певні правила проведення електронних торгів.
Згідно з пунктом 1 розділу II «Передача майна на реалізацію» Порядку реалізації арештованого майна, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.
Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.
Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ зазначеного Порядку заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: повне найменування відділу державної виконавчої служби або прізвище ім'я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, виконавчий округ, номер посвідчення приватного виконавця; номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчих проваджень; повні найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ - для юридичних осіб; форма реалізації арештованого майна (електронні торги чи торги за фіксованою ціною); вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті); найменування майна, включаючи назву моделі, модифікації та інші складові найменування, які зазначаються згідно з реєстраційною, технічною та іншою документацією або наявними позначками на самому майні; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 - 10 розділу ІІІ цього Порядку); місцезнаходження майна (для нерухомого майна - точна поштова адреса, для рухомого - адреса зберігача); відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса); відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек); вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця для перерахування коштів; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця; фото- та/або відеоматеріали; кваліфікований електронний або власноручний (у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) підпис начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. В разі якщо заявку на реалізацію арештованого майна подав приватний виконавець, він підписує її самостійно із дотриманням умов, вказаних у цьому пункті.
Абзацом першим пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім-шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку передбачено, що організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Пунктом 4 розділу III Порядку реалізації арештованого майна визначено, що організатор проводить електронні торги (торги за фіксованою ціною), у тому числі повторні, відповідно до строків, визначених цим Порядком.
Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку реалізації арештованого майна після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом.
Відповідно до пункту 1 розділу X Порядку реалізації арештованого майна на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.
Згідно з пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, а у випадку придбання нерухомого майна документом, на підставі якого нотаріусом видається свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Отже, акт про проведення, який складений за результатами торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.
З огляду на це, порушення встановлених Порядком правил проведення торгів є підставою недійсності прилюдних торгів.
Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Разом з тим, стороною позивача ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанціїне було надано доказів, які б свідчили про порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, як і доказів того, що ці порушення вплинули на результати торгів, права та законні інтереси позивача, як боржника виконавчого провадження.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала на те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик А.П.:
не повідомив її про проведення оцінки арештованого майна у спосіб та в порядку визначеному законом, вона не отримувала жодних повідомлень;
не отримував від органу опіки та піклування дозволу на відчуження (реалізацію) арештованого майна місце проживання в якому має малолітня дитина.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі оцінку майна, витребування довідок), а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації.
Порушення, допущені виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі №6-116цс12, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №367/6231/16-ц, постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №668/14900/15-ц, від 27 серпня 2020 року №720/750/16-ц.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснила, що 1/3 частину спірної квартири вона успадкувала після смерті матері, а 2/3 частин квартири після смерті батька на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 травня 2014 року. На даний час вона з сином проживають у вказаній квартирі, так як 1/3 частина квартири залишилася у її власності. Вказувала на те, що вона перебуває у шлюбі та у сина ОСОБА_3 є батько, який зареєстрований за адресою: Житомирська область, село Андріївка в будинку, який належить батькам чоловіка. Зазначала, що вона не надавала приватному виконавцю на виконання його викликів довідку про склад сім'ї та документи щодо зареєстрованих осіб у спірній квартирі.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позов ОСОБА_1 подала лише в своїх інтересах, оскільки позовна заява не містить даних, що ОСОБА_1 подає позов як в своїх інтересах так і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували родинні зв'язки між позивачем та малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач не посилається на будь-які порушення організатором торгів правил Порядку, а обґрунтовує свої вимоги діями приватного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження.
Отже, встановивши, що позивачем не доведено порушення встановлених законодавством правил проведення електронних торгів визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати торгів, права та законні інтереси позивача, як боржника виконавчого провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване рішення не містить обов'язкових елементів, які передбаченні ст.265 ЦПК України, таких як: розподіл судових витрат та дати складення повного судового рішення не є безумовною підставою для скасування по суті правильного рішення, оскільки зазначення дати складання повного судового рішення не є обов'язковою умовою згідно з ч.7 ст.265 ЦПК України, а розподіл судових витрат судом не здійснювався, оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а тому відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 вересня 2020 року.
Головуючий:
Судді: