Справа № 361/5137/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3135/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
21 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 серпня 2020 року,
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12019110130002962 від 21 жовтня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурором під час підготовчого судового розгляду заявлено щодо кожного обвинуваченого клопотання про продовження строку тримання під вартою на 60 днів, з огляду на те, що в даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2020 року клопотання прокурора задоволено та строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 продовжений кожному по 04 жовтня 2020 року включно.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_10 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що прокурором не було доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 у вигляді домашнього арешту чи внесення застави не зможе відвернути ризики, зазначені у ст.177 КПК України, крім того ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження строку тримання під вартою, не обґрунтовані прокурором. Вважає, що судом не враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема відсутні докази, що підтверджують або вказують на причетність ОСОБА_10 до вчинення злочину, а пред'явлена підозра не обґрунтована, обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, а утримані має трьох малолітніх дітей, наймолодший син постійно хворіє, дружину та матір, яка потребує постійного догляду через хворобу.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_11 та постановити нову ухвалу, якою запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжений під час досудового розслідування ОСОБА_11 , вважати продовженим до 12 серпня 2020 року. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що прокурором, в порушення строку встановленого абз. 10 п. 20-5 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, подано клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім того, подання прокурором такого клопотання не передбачено вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України. Також захисник вказує, що судом, в порушення ст. 350 КПК України, не розглянуте кожне клопотання окремо, не надано можливості учасникам судового засідання висловити окремо свою думку стосовно кожного клопотання, а резолютивна частина ухвали суду не містить висновків про задоволення чи відмову у задоволенні клопотань прокурора. Захисник вважає, що зі змісту ухвали неможливо встановити, що саме було підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 (клопотання прокурора чи відсутність будь-яких клопотань, передбачених ч. 3 ст. 315 КПК України), якщо з власної ініціативи за ч. 3 ст. 315 КПК України, то суд не мав законних підстав продовжувати запобіжний захід на 60 діб, а лише до 12 серпня 2020 року. Підкреслює, що ризики, передбачені п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України є надуманими стороною обвинувачення, необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами, оскільки у ОСОБА_11 відсутні будь-які зв'язки в Російській Федерації, відсутні документи необхідні для перетину кордону, має міцні соціальні зв'язки в м. Києві, проживає сім'єю без реєстрації шлюбу.
Заслухавши доповідь судді, захисників, які підтримали апеляційні скарги, представника потерпілого та прокурора, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши надані копії письмових матеріалів кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В обґрунтування ухвали суд зазначив, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які полягають у можливості переховування обвинувачених від суду під страхом невідворотності засудження до покарання у виді позбавлення волі, а також незаконного впливу на потерпілих, оскільки потерпілий ОСОБА_13 у підготовчому засіданні наполягав на побоюванні за своє життя в разі застосування до обвинувачених менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як існують обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебувати на волі.
Як випливає із змісту судового рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України, а тому доводи захисників про те, що такі дані залишилися поза увагою суду, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про відсутність доказів участі ОСОБА_10 у вчиненні злочину, не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді на предмет законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинувачених під час судового розгляду, оскільки, відповідно до вимог ст.368 КПК України, питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, мають вирішуватися судом при ухваленні вироку.
Колегія суддів вважає, що, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, зокрема, особливо тяжкого корисливого злочину у складі організованої злочинної групи, продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даній стадії судового розгляду є виправданим.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а інший більш м'який запобіжний захід, як просить захисник обвинуваченого ОСОБА_10 в апеляційній скарзі, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
За сукупності таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доцільним продовження відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даній стадії судового розгляду забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_11 стосовно незаконності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому під час підготовчого судового засідання не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
За змістом ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання, крім інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати,змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Таким чином, процедура розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання не врегульована нормами кримінального процесуального законодавства.
Проте, із змісту ч.2 ст.331 КПК України випливає, що суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, положення КПК України неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.
З огляду на наведене, у відповідності до вимог п.6 ст.9 КПК України, у даних правовідносинах мають застосовуватися загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, розглянувши під час підготовчого судового засідання клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, дотримався вимог ч.1 ст.7 КПК України та ухвалив судове рішення, яке не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним у ст.2 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про порушення прокурором строку подання клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, відсутність у резолютивній частині ухвали посилання на часткове задоволення клопотань прокурора не є такими порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З журналу судового засідання випливає, що при розгляді клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених думка сторін була з'ясована.
Вимогами кримінального процесуального законодавства не передбачена обов'язковість розгляду кожного з клопотань прокурора за окремою процедурою, тому твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про порушення ст.350 КПК України, є безпідставними.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 серпня 2020 року - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: