єдиний унікальний номер справи 357/9972/19
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/9576/2020
10 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача: Білич І.М.
суддів: Лапчевської О.Ф., Сушко Л.П.
при секретарі: Кемському В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукурова В.П.,
по цивільній справі № 357/9972/19 за заявою ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором позики в сумі 2 962 714,94 грн.
У ході розгляду справи представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що на праві власності належать ОСОБА_1 , а саме: комплекс, нежитлові будівлі «А» - 1 390,3 кв.м., «Б» - 1 402,5 кв.м., «В» - 1 466,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги заяви тим, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб може призвести до утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. Зазначав, що в межах даної справи судом ухвалою від 24 жовтня 2019 року у порядку забезпечення позову вже накладався арешт на майно, належне відповідачу, а саме: нежитлову будівлю літ «А»-490,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, ринкова вартість указаного майна (632 040 грн.) не покриває суму позовних вимог, заявлених у даній справі; у зв'язку з чим вважав за доцільне накласти арешт також на комплекс, нежитлові будівлі «А» - 1 390,3 кв.м., «Б» - 1 402,5 кв.м., «В» - 1 466,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість яких згідно висновку про оцінку вартості майна становить 507 245,07 грн.
При розгляді клопотання просив суд врахувати процесуальну поведінку відповідача та його представника, спрямовану на затягування розгляду справи, що додатково свідчить про наявність між сторонами спору та небажання ОСОБА_1 виконувати боргові зобов'язання перед позивачем.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2020 рокузаяву представника позивача задоволено.
Накладено арешт на комплекс, нежитлові будівлі «А» - 1 390,3 кв.м., «Б» - 1 402,5 кв.м., «В» - 1 466,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись з ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.
Посилаючись на те, що суд не пересвідчився чи дійсно між сторонами виник спір, а позивачем не надано доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначаючи про заниження позивачем ринкової вартості нерухомого майна, дійсна вартість якого становить понад 6 мільйонів гривень, а тому вжиті судом заходи забезпечення позову є неспівмірними з сумою заявлених позовних вимог. Вважав, що повторне накладення судом арешту на його нерухоме майно не мотивоване належним чином, крім того за період з жовтня 2019 року по травень 2020 року відповідачем не вчинялося будь-яких дій щодо продажу належного йому нерухомого майна.
Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків суду.
Учасники справи про день і час її розгляду повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явилися.
Позивач, представник позивача - адвокат Мохонько О.О, представник відповідача -адвокат Мочинський А.Р. до початку розгляду справи подали клопотання щодо можливо розгляду справи за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 будучи повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з'явився ( а.с. 14 том 2)
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб що не з'явилися в силу вимог визначених положеннями ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів, щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб може призвести до утруднення ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначав, що вимоги позивача є співмірними з предметом позову, а вид забезпечення позову відповідає характеру спірних правовідносин, наявних між сторонами.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, закон який їх регулює.
Зокрема, судом прийнято до уваги, що даний спір має майновий характер, ґрунтується на договірних відносинах, наявних між сторонами, і ціна позову складає близько трьох мільйонів гривень.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року в межах розгляду даної справи було накладено арешт на майно, належне відповідачу, а саме: нежитлову будівлю літ «А»-490,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, ринкова вартість указаного нерухомого майна у відповідності до даних звіту про оцінку становила 632 044 грн., не повністю не охоплювало суму заявлених позовних вимог по справі.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність накладення арешту на інше нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , а саме: нежитлові будівлі «А» - 1 390,3 кв.м., «Б» - 1 402,5 кв.м., «В» - 1 466,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, наявність між сторонами спору, накладення арешту на майно, належне відповідачеві, сприятиме ефективному захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності обраного виду забезпечення позову позовним вимогам, на думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи виходячи з наступного.
Згідно Звіту про оцінку комплексу нежитлових будівель (свинарників): нежитлові будівлі «А» - 1 390,3 кв.м., «Б» - 1 402,5 кв.м., «В» - 1 466,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ПП «БЦ Експертний Дім», (копія якого долучена до матеріалів справи), ринкова вартість указаного нерухомого майна станом на 20 травня 2020 року складає 507 245,07 грн ( а.с. 156 -182).
На заперечення ринкової вартості зазначеного вище нерухомого майна, відповідач надав суду копію висновку про ринкову вартість майна, складеного ТОВ «Наталі Експерт» за яким, вартість нежитлових будівель «А» - 1 390,3 кв.м., «Б» - 1 402,5 кв.м., «В» - 1 466,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05 червня 2020 року складає 6 300 000 грн. ( а.с. 214).
Однак, на думку колегії суддів, висновок наданий відповідачем, не є належним та допустимим доказом виходячи з того,що згідно Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» вартість майна підтверджується саме звітом про оцінку майна, що складається у письмовій формі.
Відповідно до п. 56 Національного стандарту №1 висновок про вартість майна є складовою частиною звіту про оцінку майна.
Указаним пунктом встановлено також загальні вимоги до складання звіту про оцінку майна, у якому має бути зазначено зокрема: обґрунтування вибору відповідної
бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких
проводиться оцінка;перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна тощо.
Наданий позивачем звіт указаним вимогам відповідає, враховуючи, що його викладено з детальною інформацією про об'єкт дослідження; кваліфікацію експертів; з наведенням обґрунтувань щодо технічного стану об'єкта дослідження та визначення розміру накопиченого зносу, а також з використанням трьох підходів методології оцінки з детальними поясненнями щодо кожного підходу.
Наданий же відповідачем висновок про вартість майна не містить будь-якого мотивування та зазначення обставин, за яких експерт дійшов до відповідного висновку, обґрунтування обраного методологічного підходу, а також не містить посилань на нормативно-правові акти, якими експерт керувався при визначенні вартості майна, а отже не може беззаперечно підтверджувати вартість нерухомого майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача в частині визначення вартості комплексу нежитлових будівель (свинарників): нежитлові будівлі «А» - 1 390,3 кв.м., «Б» - 1 402,5 кв.м., «В» - 1 466,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ПП «БЦ Експертний Дім», саме в 507 245,07 грн, що свідчить про співмірність обраного позивачем заходу забезпечення позову позовним вимогам.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що арешт накладений на комерційні приміщення, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки накладення арешту на нерухоме майно має за мету обмеження лише права розпорядження(відчуження) нерухомого майна та жодним чином не перешкоджає користуванню таким майном його законним власником, у тому числі з метою отримання доходу.
Слід зазначити, що вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, діють до набрання рішенням суду по даній справі законної сили та спрямовані виключно на забезпечення можливості виконання такого рішення у майбутньому, не порушуючи законних прав та інтересів відповідачів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 368, 372, 374,375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: