20 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, матеріали з кримінального провадження № 12018100090008327 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 30 липня 2020 року включно.
Таке рішення суд, взявши до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з погрозою застосування насильства; неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, і кримінальні провадження відносно нього за ч. 2 ст. 186 КК України та ч. 2 ст. 296 КК України перебувають на розгляді у суді, тобто особа схильна до вчинення злочинів; має постійне місце проживання у місті Києві, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а також незаконного впливу на недопитаних у судовому засіданні свідків, про що свідчить його невитримана, емоційна поведінка у залі судового засідання під час допиту потерпілого, і тому інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.
Справа №11-кп/824/2611/2020 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 187 КК України Доповідач ОСОБА_1
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись з ухвалою суду, просить її скасувати та обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту - цілодобово, або розглянути питання про застосування запобіжного заходу у виді застави.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд безмотивовано, у відсутності ризиків, передбачених ч 1 ст. 177 КПК України, продовжив ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 діб, хоча захист просив розглянути питання і відносно застосування застави, але дане питання судом було залишено без відповіді.
Між тим, ОСОБА_7 на даний час утримується в умовах Київського слідчого ізолятору більш ніж півтора року, при тому, що всі розумні строки розгляду цієї кримінальної справи на даний час порушені, свідки з боку звинувачення, а також потерпілий систематично не з'являються на судові засідання, ігноруючи виклики до суду, що призводить виключно до формального продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_7 на протязі тривалого часу, при цьому суд ігнорує явну мінімізацію ризиків.
При цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що, знаходячись у слідчому ізоляторі, ОСОБА_7 сумлінно виконує свої обов'язки, у зв'язку з чим відомостей про зауваження на адресу органу досудового розслідування та суду на ОСОБА_7 з боку адміністрації слідчого ізолятора не надходило, тому на даний час немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховування ОСОБА_7 від правосуддя.
Також немає жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків, потерпілого або перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню. Більш того ОСОБА_7 наполягає на тому, що він не причетний до скоєння кримінального правопорушення відносно потерпілого, який навмисно оговорює його у нападі на нього з метою заволодіння його майном, та який, будучи допитаним у судовому засіданні, надав пояснення, що у нього немає доказів причетності ОСОБА_9 до крадіжки його майна, більше того до розбійного нападу на нього.
Крім того, ОСОБА_7 до затримання працював на підприємстві «ФОП ОСОБА_10 » на посаді кухара, за час роботи зарекомендував себе як досвідчений і кваліфікований спеціаліст, який добросовісно виконує свої робочі обов'язки, тому він має стійкі соціальні зв'язки, а відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України з урахуванням вище викладеного та того, що він має намір доказати суду свою непричетність до правопорушення, в якому його обвинувачують, дає змогу прийти до висновків про недоцільність переховування від суду.
Також в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 молода людина, не перебуває на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, позитивно характеризується за місцем проживання, зареєстрований в місті Києві та проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , а тому, характеризуючи особу обвинуваченого, немає підстав стверджувати про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.
За таких обставин, вважає, що існує необхідність змінити запобіжний захід ОСОБА_7 , оскільки немає потреби особу, яка раніше не судима, працевлаштована та має постійне місце проживання, тримати під вартою. Навпаки, обрання до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, полегшить і пришвидшить досудове розслідування та встановлення всіх обставин по справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018100090008327 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може завадити спробам обвинуваченого вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, 09 червня 2020 року постановив ухвалу про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 30 липня 2020 року включно.
З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, конкретні обставини справи та особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, і кримінальні провадження відносно нього за ч. 2 ст. 186 КК України та ч. 2 ст. 296 КК України перебувають на розгляді у суді, що вказує на його схильність до вчинення злочинів, а також, приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може вчинити нові злочини та незаконно впливати на недопитаних у судовому засіданні свідків, та враховуючи ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника про недоречність тримання ОСОБА_7 під вартою, з огляду на те, що інкримінованого правопорушення він не вчиняв, а потерпілий навмисно оговорює його, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції в даному випадку прийняв рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та дані, що характеризують його особу, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Враховуючи наведене, підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 рокує законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 30 липня 2020 року включно, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3