ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 вересня 2020 року м. Київ № 320/6512/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу
за позовомОСОБА_1
доАкціонерного товариства «Укрпошта»
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в наданні позивачу на його запит від 05.09.2019 року копії відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц;
- зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача та надати йому копію відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц.
Позов обґрунтовано порушенням прав позивача, відмовою у наданні публічної інформації на запит, яка становить значний суспільний інтерес.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження в цій справі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва про повернення позовної заяви від 04 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
10 липня 2020 року на виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем надано відзив на адміністративний позов, який проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідач не є розпорядником публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», що було повідомлено позивачу листом від 10.09.2019 року, таким чином відповідачем не було допущено порушень прав позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Окремою ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц АТ «Укрпошта» було зобов'язано привести процедуру направлення судових повідомлень рекомендованими листами, у тому числі відміток про причини їх невручення, у відповідність до вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема ЦПК України, що забезпечить судам можливість належним чином виконувати свої процесуальні обов'язки та ефективно здійснювати правосуддя, усуне практику, яка дає можливість суттєвих зловживань процесуальними правами з боку недобросовісних учасників судових спорів з метою затягування розгляду справ у судах, уникнення участі у судових засіданнях або створення організаційно-процесуальних умов для скасування у майбутньому справедливих по суті судових рішень.
05.09.2019 року позивачем на електронну адресу АТ «Укрпошта» надіслано запит щодо надання відповіді по суті окремої ухвали Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року по справі № 761/15565/16-ц.
10.09.2019 року відповідач листом за № 811-13-364/Т-З-351 повідомив позивача про неможливість надання відповіді на його запит з посиланням на ст. 3 Закону України «Про поштовий зв'язок» та ст. 31 Конституції України (таємниця листування).
Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання публічної інформації звернувся до суду з цим позовом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону № 2939 інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідно до статті 7 Закону № 2939 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Положеннями статті 8 Закону № 2939 визначено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2939 до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Згідно частин 1 та 2 статті 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
У відповідності до частини 5 статті 19 Закону № 2939 запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Положеннями частини 1 статті 22 Закону № 2939 встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 10- р «Про національного оператора поштового зв'язку» АТ «Укрпошта» є національним оператором поштового зв'язку.
Відповідно до умов пункту 2.3. Статуту АТ «Укрпошта», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 14 грудня 2018 року № 611 (далі - Статут), АТ «Укрпошта» у своїй діяльності керується Конституцією України, законодавством України, у тому числі законодавством щодо запобігання корупції, актами Всесвітнього поштового союзу, Статутом, а також внутрішніми документами АТ «Укрпошта», прийнятими відповідно до Статуту.
Згідно абзацу другого пункту 2.1. Статуту АТ «Укрпошта» здійснює надання послуг поштового зв'язку, зокрема універсальних послуг поштового зв'язку на всій території України, з метою повного задоволення потреб користувачів у послугах поштового зв'язку та забезпечення ефективного розвитку єдиної національної мережі поштового зв'язку України.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи окрему ухвалу від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зазначив, що приведення АТ «Укрпошта» процедури направлення судових повідомлень рекомендованими листами, зокрема відміток про причини їх невручення, у відповідність до вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема ЦПК України, забезпечить судам можливість належним чином виконувати свої процесуальні обов'язки та ефективно здійснювати правосуддя, усуне практику, яка дає можливість суттєвих зловживань процесуальними правами з боку недобросовісних учасників судових спорів з метою затягування розгляду спорів у судах, уникнення участі у судових засіданнях, або створення організаційно-процесуальних умов для скасування у майбутньому справедливих за суттю судових рішень.
Таким чином, усунення АТ «Укрпошта» недоліків вказаних у зазначеній вище ухвалі фактично впливатиме на права та інтереси учасників судових процесів.
З огляду на зазначене, інформація, з приводу надання якої позивач звернувся до АТ «Укрпошта» із запитом від 05.09.2019 року, стосується інтересів широкого кола осіб (фактично всіх учасників судових процесів) та становить суспільний інтерес, а отже є публічною, і саме вказане товариство є її розпорядником у розумінні Закону № 2939-VI.
Крім того, положеннями статті 22 Закону № 2939 встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у надані публічної інформації.
Натомість, відповідач відмовляючи позивачу у надані інформації листом від 10.09.2019 року № 811-13-364/Т-З-351 зазначено про віднесення запитуваної інформації до таємниці листування.
Суд не погоджується із зазначеним вище твердженням відповідача, адже лист, який направлявся до Верховного суду щодо виконання окремої ухвали від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц не можна вважати приватним, він не стосується комерційної таємниці підприємства, та не може вважатись інформацією з обмеженим доступом в розумінні статті 6 Закону № 2939.
За таких умов, суд погоджується з позицією позивача про протиправність відмови в наданні позивачу на його запит від 05.09.2019 року копії відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц та прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними таких дій відповідача.
Крім того, суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача та надати йому копію відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц, оскільки вона є похідною від попередньої.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Водночас, одночасно із поданням адміністративного позову, позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами 1 - 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та адвокатським бюро «Трофімов Дмитро Юрійович» укладено Договір про надання правової допомоги № 41.
Відповідно до пункту 5.1. даного договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремими Додатковими угодами, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 21.09.2019 року до Договору про надання правової допомоги № 41 від 20.09.2019 року розмір гонорару адвокатського бюро склав 2 300,00 грн. на підтвердження зазначеного розміру витрат також надано акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги № 1 від 25.09.2019 року до Договору про надання правової допомоги № 41 від 20.09.2019 року.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України компенсації підлягають витрати на правничу допомогу на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, однак до матеріалів справи не надано доказів сплати позивачем на користь адвокатського бюро грошових коштів у розмірі 2 300,00 грн. за надання правової допомоги.
Враховуючи зазначене, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на надання правової допомоги відповідно до Договору від 20.09.2019 року № 41.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі.
2. Визнати протиправними дій Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відмови в наданні ОСОБА_1 на його запит від 05.09.2019 року копії відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц.
3. Зобов'язати Акціонерне товариство «Укрпошта» повторно розглянути запит ОСОБА_1 та надати йому копію відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя І.М. Погрібніченко