ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 вересня 2020 року м. Київ № 640/22429/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови виплатити ОСОБА_1 кошти за період з 01 січня 2018 року по 23 серпня 2019 року, нараховані ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №826/12281/18, в сумі 42346,01 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 кошти за період з 01 січня 2018 року по 23 серпня 2019 року, нараховані ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі № 826/12281/18, в сумі 42346,01 грн.
Визначаючись щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд керується приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), якими передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач у 2018 році звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року, з урахуванням ухвалень про внесення виправлень в судове рішення, у справі №826/12281/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія ОСОБА_1 з 77% до 70% від сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 виходячи з 77% від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 50% суми підвищення пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судові витрати в сумі 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 73 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Як вбачається з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" рішення суду від 24 липня 2019 року у справі №826/12281/18 набрало законної сили 24 серпня 2019 року, а 27 вересня 2019 року у справі видано виконавчі листи.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявами про добровільне виконання вищевказаного судового рішення, проте Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві у відповідях на звернення позивача стверджувало, що пенсія ОСОБА_1 на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №826/12281/18 перерахована, проте виплата нарахованих коштів буде поведена за наявності відповідного фінансування.
Не погоджуючись з такою позицією Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, суд зазначає, що підставою для звернення до суду з цією позовною заявою було невиконання відповідачем судового рішення, що набрало законної сили.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Окрім того, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч. 1 ст. 370 КАС України).
Положеннями частини першої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
З врахуванням вищевикладеного, приписами статей 382 - 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме:
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; - визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Отже, наведені норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення, а підставами для їх застосування є саме невиконання рішення суду, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.ст. 382 - 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Тобто, невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Водночас предмет позову у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №826/12281/18).
Обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 кошти за період з 01 січня 2018 року по 23 серпня 2019 року, нараховані за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №826/12281/18, є одним із способів виконання вищевказаного судового рішення.
Відтак, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Разом з тим, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України, тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Таким чином, суд вважає не можливим повторний розгляд справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №826/12281/18, яке набрало законної сили, та яке постановлене у тотожному спорі із загальним предметом - зобов'язання виплатити перераховану пенсію, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 248 КАС України,
ухвалив:
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак