25 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/2681/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.07.2020 №00002140505 про застосування фінансових санкцій.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскільки роздрібну торгівлю алкогольними напоями він здійснював на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями бланк терміном дії «з 15.05.2019 до 15.05.2020». Посилаючись на ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, вважає, що строк дії зазначеної ліцензії спливає 15.05.2020 включно, тобто позивач правомірно здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями 15.05.2020 - в останній день строку дії ліцензії.
Ухвалою судді від 24.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.
У встановлений судом строк представник відповідача подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до дати зазначеної в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, при цьому останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті зазначеній в такій ліцензії.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій з позицією відповідача не погодився та просив задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
24.06.2020 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області була проведена фактична перевірка стосовно дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій бару, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 .
Перед початком перевірки було пред'явлено направлення та вручено копію наказу продавцю ОСОБА_2 про що, свідчить підпис у направленнях.
Перевіркою встановлено факт реалізації роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, а саме до перевірки було надано попередню ліцензію на право роздрібного продажу алкогольних напоїв № НОМЕР_3 терміном дії з 15.05.2019 року до 15.05.2020.
Наступна ліцензія на право роздрібного продажу алкогольних напоїв № НОМЕР_1 має термін дії з 23.05.2020, тобто відповідач дійшов висновку, що у період з 15.05.2020 по 23.05.2020 проводилась реалізація алкогольних напоїв без ліцензії, а саме: згідно чеку № 2 від 15.05.2020 об 21 годині 20 хвилин реалізовано горілку 0,5 літри 40 градусів за ціною 100,00 грн. Дана горілка була отримана згідно накладної № 5-ЧН 003146 від 04.02.2020 від ТОВ «Петрус АЛКО» на загальну суму по всіх товарах накладної 1344,00 грн.
У зв'язку з наведеним, відповідач дійшов висновку про необхідність застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафів за здійснення, зокрема, роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, а саме 17 000,00 грн та виніс оскаржуване рішення.
Вважаючи рішення відповідача від 10.07.2020 №00002140505 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд звертає увагу на наступне.
Згідно ч. 13 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Частиною 2 статті 17 вказаного Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу видано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями строком дії «з 15.05.2019 до 15.05.2020».
Обгрунтовуючи свою позицію у відзиві на позов, відповідач зазначає, що нормами чинного законодавства передбачені чіткі строки та терміни видачі ліцензій, а саме ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається терміном на одші рік (як приклад: «початок дії ліцензії з 01.01.2019 року на один рік, тобто останній день дії ліцензії це 31.12.2019 року, а не 01.01.2020 року, тому що це вже початок нового терміну дії ліцензії).
Суд звертає увагу, що спеціальним законом з питань ліцензування роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено річний термін дії ліцензій проте не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення.
Згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Згідно з частинами першою, другою статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).
Терміни дії даних ліцензій були обмежені повноваженим органом з настанням календарного дня, - 15.05.2020, шляхом зазначення в них прийменника «до», який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії «до 15.05.2020» та положень Конвенції, суд приходить до висновку щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій - 15.05.2020.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17.
Таким чином рішення відповідача від 10.07.2020 №00002140505 про застосування фінансових санкцій є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення підлягає задоволенню.
Згідно ст.. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 10.07.2020 №00002140505 про застосування фінансових санкцій.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966).
Повний текст рішення суду складено 25.09.2020.
Суддя Л.О. Житняк