25 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/4046/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В. перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
21.09.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), у якому просить:
- визнати дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 13.08.2020 у виконавчому провадженні №61208063 - протиправними;
- скасувати постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 13.08.2020 у виконавчому провадженні №61208063.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
У ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір та ставки судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 №3674 "Про судовий збір", ч.2 ст.4 якого встановлено, що за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою до суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір в розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, судовий збір за подання даного адміністративного позову повинен становити 2102,00 грн. Проте, позивачем не надано суду належного доказу, який свідчив би про сплату ним судового збору, у встановленому розмірі, або доказів звільнення від його сплати. Наведені обставини свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 цього Кодексу, а тому вона має бути залишена без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаних вище недоліків.
При цьому, одночасно з поданням позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі частини 2 статті 8 Закону "Про судовий збір", ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач зазначив наступне.
Згідно з ч.1 ст.73 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-VI) кошти Пенсійного фонду України формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.2 ст.73 Закону №1058-VI забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Крім того, посилаючись на статті 55, 129 Конституції України, статті 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач стверджує, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що є гарантією дотримання принципу рівності.
З урахуванням наведеного, позивач просив відстрочити йому сплату судового збору.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону №3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналогічні норми містяться і у ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити особі сплату судового збору, є її майновий стан. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про відстрочення стороні сплати судового збору ні Закон №3674-VI, ні Кодекс адміністративного судочинства України не передбачають.
Доводячи наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, позивач посилається на цільове призначення коштів Пенсійного фонду України та відсутність коштів на рахунку для сплати судового збору.
Разом з тим, у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір”, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.
Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
УПФУ є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій. Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених ч.1 ст.8 Закону №3674-VI та ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 160, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області - відмовити.
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій неправомірними та скасування постанови - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 2102,00 грн.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно із ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Бородавкіна