Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання забезпечення адміністративного позову
"25" вересня 2020 р. справа №520/12809/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, третя особа Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про: 1) визнання протиправною вимогу №Ф-135686-57, від 10.03.2020 року Головного управлінням ДПС у Харківській області,-
встановив:
Разом із позовом заявником була подана оформлена окремим документом заява про забезпечення позову.
В означеній заяві викладені вимоги забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення з ОСОБА_1 за ВП №62671475, яке проводиться Московським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на підставі вимоги №Ф-135686-57 виданої 10.03.2020 року ГУ ДПС у Харківській області.
Дані вимоги мотивовані доводами про те, що на підставі оскаржуваної вимоги, було відкрито виконавче провадження №62671475. Проте, на думку позивача у відповідача були відсутні правові підстави для формулювання і направлення вимоги про сплату боргу. Наразі триває виконавчі заходи по стягненню з позивача безпідставно нарахованих відповідачем грошових сум, а тому обраний позивачем захід забезпечення позову цілком співмірний із заявленими позовними вимогами.
Розглянувши доводи заяви, перевіривши обґрунтованість таких доводів долученими до матеріалів позову документами, суддя виходить з наступних підстав та мотивів.
Правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані Главою 10 розділу І КАС України.
Так, згідно з ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з положеннями ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, розв'язуючи заяву (клопотання) про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, котрі стосуються суті заявлених вимог, тобто входити до оцінки обставин, котрі є предметом доказування по справі.
Додатково суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 08.08.2019р. по справі №826/12319/18 (касаційне провадження №К/9901/67074/18) з приводу застосування ст.ст.150 і 151 КАС України, де указано, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Проте, перевіривши зміст поданої заяви, суддею встановлено, що заходи забезпечення позову стосуються зупинення стягнення з ОСОБА_1 за ВП №62671475, яке проводиться Московським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на підставі вимоги №Ф-135686-57 від 10.03.2020 року ГУ ДПС у Харківській області.
При цьому, позов в межах даної справи звернутий до ГУ ДПС у Харківській області, та ніяким чином не стосується рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Отже, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення в межах виконавчого провадження, правомірність вчинення дій в якому, не є предметом розгляду в межах даної справи, що суперечить ч.2 ст. 150 КАС України.
Відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 150, 154, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
1. Заяву про забезпечення адміністративного позову - залишити без задоволення.
2. Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення), а набирає законної сили негайно після підписання.
Суддя О.В. Старосєльцева