25 вересня 2020 року м. Рівне №460/5811/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; позивача - не прибув; відповідача - С.П. Сідоренка; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича про скасування постанови.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову від 10.07.2020 ВП №62526801, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця в сумі 3615,41 доларів США (станом на 10.07.2020 становить 97375,65 грн.) та 50 грн.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №62526801 позивачу стало відомо про винесення приватним виконавцем постанови від 10.07.2020 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 3615,41 доларів США (станом на 10.07.2020 становить 97375,65 грн.) та 50 грн. Позивач вказує на протиправність такої постанови з тих підстав, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області, яке виконується приватним виконавцем, стягнуто на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості у розмірі 289480,12 грн., а тому 10% винагороди має становити 28948,00 грн., а не 97375,65 грн., як зазначено в оскаржуваній постанові. Також, позивач вказує, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2020 ВП №62526801 винесена передчасно, оскільки фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково. Просив задовольнити позов повністю.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що оскаржувана постанова про стягнення основної суми винагороди була винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, що повністю відповідає вимогам закону. Щодо визначеної суми основної винагороди відповідач вказує, що судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а тому сума, що підлягає стягненню за рішенням суду, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу. Відтак, сума винагороди визначена правильно станом на 10.07.2020. Відповідач вказує на правомірність постанови про стягнення з боржника основної суми винагороди.
Ухвалою судді від 10.08.2020 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою суду від 07.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України), у судовому засіданні на 16.09.2020.
Ухвалою суду від 16.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання відкладене на 25.09.2020 за клопотанням позивача.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання 25.09.2020 прибув відповідач, заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №62526801 від 10.07.2020 з виконання Виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №1715/21823/12 від 10.06.2020 (а.с. 37) про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за Кредитним договором від 14.11.2005, за кредитом - 33124,71 дол. США (по курсу НБУ - 264765,81 грн.), за процентами - 3029,44 дол. США (по курсу НБУ 24214,31 грн.), пені - 500,00 грн., що становить 289480,12 грн.; боржник - ОСОБА_1 ; стягувач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 40).
У резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2020 у пункті «3» вказано: «Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3615,41 долари США (USD) (що згідно із курсом НБУ станом на 10.07.2020 становить 97375,65 гривень) та 50,00 грн.».
Також, приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2020 ВП №62526801, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника - ОСОБА_1 основну винагороду в сумі 3615,41 долари США (USD) (що згідно із курсом НБУ станом на 10.07.2020 становить 97375,65 гривень) та 50,00 грн. (далі іменується - Постанова від 10.07.2020) (а.с. 91).
З матеріалів виконавчого провадження також встановлено, що за заявою стягувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 28.08.2020 (а.с. 110) приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.09.2020 ВП №62526801 у порядку статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 112).
Позивач оскаржує Постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2020 ВП №62526801 з тих підстав, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області, яке виконується приватним виконавцем, стягнуто на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості у розмірі 289480,12 грн., а тому 10% винагороди має становити 28948,00 грн., а не 97375,65 грн., як зазначено в оскаржуваній постанові.
Також, позивач вказує, що оскаржувана Постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2020 ВП №62526801 винесена передчасно, оскільки фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення - Постанови від 10.07.2020, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
За правилами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі іменується - Закон України №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята статті 26 Закону України №1404-VIII).
Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (частина перша статті 42 Закону України №1404-VIII).
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності стягнення приватним виконавцем з боржника основної винагороди ще до настання будь-якого факту фактичного виконання виконавчого документа, тобто оскаржувана Постанова про стягнення основної винагороди винесена в той же день, що і постанова про відкриття виконавчого провадження - 10.07.2020, тобто за відсутності фактичного стягнення сум на виконання рішення суду; та з приводу визначення суми (розміру) основної винагороди.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України №1404-VIII, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (частина друга статті 45 Закону України №1404-VIII).
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (частина третя статті 45 Закону України №1404-VIII).
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, є Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 (далі іменується - Закон України №1403-VIII).
За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода (частина перша статті 31 Закону України №1403-VIII).
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина друга статті 31 Закону України №1403-VIII).
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 31 Закону України №1403-VIII).
Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України №1403-VIII, основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За правилами частини п'ятої статті 31 Закону України №1403-VIII, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону України №1403-VIII, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З наведеної норми вбачається, що приватний виконавець має обов'язок винести постанову про стягнення основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, що у даному випадку має місце.
З матеріалів справи вбачається, що примусовому виконанню підлягав Виконавчий лист Рівненського міського суду Рівненської області саме майнового характеру, а тому основна винагорода приватного виконавця повинна встановлюватися у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Оскаржувана Постанова від 10.07.2020 містить розрахунок основної винагороди за формулою: А х 10% = Б (де «А» - сума боргу за виконавчим документом, «Б» - основна винагорода приватного виконавця), отже: 36154,15 дол. США х 10% = 3615,41 дол. США; 500,00 грн. х 10% = 50,00 грн., що свідчить про дотримання відповідачем норм частини сьомої статті 31 Закону України №1403-VIII в частині обов'язку навести розрахунок основної винагороди.
Тобто, постанова про стягнення з боржника основної винагороди, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, має декларативний характер та лише визначає відсоткове співвідношення суми основної винагороди до суми, яка підлягає стягненню.
В свою чергу, здійснюючи у подальшому виконавчі дії в межах виконавчого провадження зі стягнення сум заборгованості в певних частинах, приватний виконавець стягує з боржника суму основної винагороди пропорційно до фактично стягнутої суми.
Так, відповідно до Розпорядження №62526801 (а.с. 106) грошові кошти в сумі 3722,60 грн., які надійшли 27.08.2020 та 4,76 грн., які надійшли 27.08.2020 розподілені наступним чином: 312,05 грн. - основна винагорода приватного виконавця; 3120,57 грн. - як стягнутий борг; 69 грн. - повернення витраченого авансового внеску; 225,74 грн. - компенсація витрат виконавчого провадження.
Тобто, при надходженні «на рахунок з обліку депозитних сум» відповідних сум щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості, такі суми розподілялися відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» №643 від 08.09.2016, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
За своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Тобто, при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець одночасно виносить постанову про стягнення основної суми винагороди (частина сьома статті 31 Закону України №1403-VIII), яка за своєю суттю є декларативною та такою, що визначає «намір». У подальшому, при вчиненні виконавчих дій у межах примусового виконання виконавчого документа у разі стягнення основної суми заборгованості частково, приватний виконавець стягує з боржника суму основної винагороди у відсотковому співвідношенні до фактично стягнутої суми.
Суд зазначає, що для стягнення основної винагороди необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення приватним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості. Зазначене узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 вересня 2018 року у справі №804/8289/16.
З матеріалів справи вбачається, що стягнення суми основної винагороди здійснювалося відповідачем пропорційно до сум, які надходили на виконання рішення суду.
Таким чином, оскаржувана Постанова від 10.07.2020 є правомірною та такою, що винесена приватним виконавцем у спосіб, передбачений статтею 31 Закону України №1403-VIII.
Разом з тим, суд зазначає, що статтею 40 Закону України №1404-VIII передбачено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.
Так, відповідно до частини третьої статті 40 Закону України №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Зважаючи на ту обставину, що Виконавчий документ Рівненського міського суду Рівненської області був повернутий стягувачу відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.09.2020 ВП №62526801 у порядку статті 37 Закону України №1404-VIII, та враховуючи те, що основана винагорода приватного виконавця визначається у відсотковому співвідношенні до фактично стягнутої суми та вже була стягнута відповідно до Розпоряджень, підстав вважати, що у подальшому приватним виконавцем можуть вчинятися дії щодо стягнення такої суми основної винагороди, немає.
Позивач оскаржує Постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2020 ВП №62526801 також з тих підстав, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області, яке виконується приватним виконавцем, стягнуто на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості у розмірі 289480,12 грн., а тому 10% винагороди має становити 28948,00 грн., а не 97375,65 грн., як зазначено в оскаржуваній Постанові.
Суд відхиляє такі доводи позивача та зазначає, що судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а тому сума, що підлягає стягненню за рішенням суду, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.11.2017 у справі №697/307/15-ц.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної Постанови від 10.07.2020 у порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича (вулиця Княгині Ольги, 10-А, місто Рівне, 33014; посвідчення приватного виконавця №0156 від 01 березня 2018 року) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 25 вересня 2020 року.
Суддя К.М. Недашківська