про залишення позовної заяви без руху
24 вересня 2020 року м. Рівне№460/6924/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Костопільської районної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Костопільської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення.
Пунктами 1-3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Так, перевіряючи на виконання положень ч.1 ст.171 КАС України даний позов, суддею встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.160 - 161 КАС України з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з абз.4 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2102,00 грн.
За змістом приписів ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач у позові просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.02.2020 №008806.
Таким чином, в позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру проте не подано доказу оплати судового збору.
Поряд з цим, позивачем в адміністративному позові заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з урахуванням того, що його середньомісячний дохід є надто малим для оплати судового збору.
Відповідно до ч.5 ст.161 КАС України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Згідно з ч. 1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат, звільнити від їх оплати чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до п.1 та п.3 ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону №3674 суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, ст.8 Закону №3674 чітко передбачені підстави для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Слід зазначити, що доказом на підтвердження обґрунтованості скрутного майнового стану у зв'язку з малозабезпеченістю, може слугувати, зокрема, довідка про річний дохід позивача за попередній календарний рік, тобто за січень-грудень 2019 року, а не шість місяців 2020 року, як було подано позивачем.
Частиною 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач оскаржує рішення відповідача від 01.02.2020 №008806, проте із даним позовом звернувся до суду 18.09.2020, тобто із пропуском шестимісячного строку.
Позивачем надано суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом яке вмотивоване тим, що позивач довідався про спірне рішення з листа відповідача від 09.06.2020 №05-08/1684. У вказаному листі зокрема зазначено, що Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації на звернення ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію щодо неотримання відповіді на звернення №ЗА-10620588 інформує останнього, що 15.05.2020 на адресу ОСОБА_1 надіслано лист за №05-08/1446.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи "Стаббігс та інші проти Великобританії" рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Посилання позивача у клопотанні про поновлення строку звернення із позовними вимогами до відповідача суд не приймає, оскільки має з'ясовувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05 липня 2018 року в адміністративній справі № 810/384/17.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання: доказу сплати судового збору в сумі 840,80 грн, або доказів звільнення від оплати судовим збором відповідно до Закону та клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення з наданням відповідних доказів і обґрунтувань.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Костопільської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Д.Є. Махаринець