24 вересня 2020 року м. Рівне № 460/5722/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/5722/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3) до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (далі - відповідач), про: 1) визнання протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу 1 та позивачу 2 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ за періоди з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року; 2) визнання протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу 3 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, починаючи з 17 липня 2018 року; 3) зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу 1 та позивачу 2 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 4) зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу 1, позивачу 2 та позивачу 3 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі проживають в населеному пункті, який розташований та території зони радіоактивного забруднення, а тому вони мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ). Разом з тим, позивачі стверджують, що нарахування та виплату вказаної вище грошової допомоги відповідач здійснював в менших розмірах, аніж було передбачено чинним законодавством. Зокрема, позивач звертає увагу на те, що положення законів України, якими обмежувалася дія норми статті 37 Закону № 796 з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року, були визнані неконституційними. З огляду на вказане, в спірні періоди відповідач мав нарахувати та виплачувати позивачам щомісячну грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, в розмірі, передбаченому безпосередньо нормою статті 37 Закону № 796, а не встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року позовна заява залишалася без руху та позивачам встановлювався строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали позивачі подали до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачами строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що Закон № 796 не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а відтак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як слідує з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з даним позовом 31 липня 2020 року, що стверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позов було скеровано до суду.
При цьому, позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за періоди з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивачі покликаються на те, що про невиплату спірної грошової допомоги (виплату в неналежному розмірі) у періоди з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року вони дізнався лише після отримання листа відповідача від 05 грудня 2019 року № 01/5-14-8120. При цьому, позивачі наголошують, що правопорушення щодо невиплати їм спірної грошової допомоги в належному розмірі є триваючим. Також позивачі вказують, що несвоєчасне звернення до суду з даним позовом було зумовлене обмеженнями, встановленими у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суд наголошує, що строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства необхідно обчислювати з дати, коли позивач (законний представник неповнолітніх дітей) дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів (порушення прав, свобод та інтересів його неповнолітніх дітей).
При цьому, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII та рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, набранням чинності (прийняттям) яких позивачі обґрунтовують відновлення свого права на отримання спірної допомоги в розмірах, передбачених безпосередньо статтею 37 Закону № 796, були офіційно оприлюднені в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття таких Закону та Рішення позивач 1 (законний представник позивача 2 та позивача 3) повинна була дізнатися та, відповідно, з дати набрання ними чинності (їх прийняття) розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.
Також суд зауважує, що наведені позивачами причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Тотожні положення були закріпленні в статті 6 КАС України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року.
Тому, на переконання суду, якщо позивач 1 (законний представник позивача 2 та позивача 3) вважала, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні її права чи законні інтереси (права та законні інтереси позивача 2 та позивача 3), то відповідно до презумпції знання законодавства вона мала знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Окрім того, суд критично оцінює покликання позивачів на впровадження карантинних обмежень як на причину пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачами жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено доказами яким чином такі обмеження унеможливили їх своєчасне звернення до суду з даним позовом.
Більше того, суд звертає увагу на те, що карантин у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений на усій території України з 12 березня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Натомість, строк звернення до суду з даним позовом був пропущений позивачами в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати спірної грошової допомоги за періоди до 31 січня 2020 року.
Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи викладене, наведені позивачами причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, що стосується нарахування та виплати спірної грошової допомоги за періоди з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року, не можуть вважатися поважними.
Крім того, суд враховує висновки про застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 227/2015/17.
Відтак, враховуючи те, що позивачами пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за періоди з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогам позивачами не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зазначеній частині позовних вимог відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.
Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Оскільки в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати спірної грошової допомоги з 31 січня 2020 року строк звернення до суду позивачами не пропущений, тому суд приходить до висновку про продовження розгляду справи в названій частині вимог.
Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в адміністративній справі № 460/5722/20 в частині позовних вимог про: 1) визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 та дитині ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ за періоди з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року; 2) визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, починаючи з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року; 3) зобов'язання Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 4) зобов'язання Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року, - залишити без розгляду.
Продовжити розгляд адміністративної справи № 460/5722/20 в решті позовних вимог.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.О. Комшелюк