24 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4957/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги:
- визнати протиправною та скасувати постанову Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення виконавчого збору від 25.12.2019 у виконавчому провадженні №50322397.
Під час розгляду справи суд
08.09.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач, Полтавський районний ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є солідарним боржником за рішенням Київського районного суду м. Полтави, на підставі якого був виданий виконавчий лист №2/1609/2620/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості по кредитному договору від 20.12.2006 №115/06 у розмірі 385 620,29 грн.
Вказала, що 15.03.2016 на підставі вказаного виконавчого листа державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50322397 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Дельта Банк" боргу в розмірі 385 620,29 грн. У 2016 році борг перед ПАТ "Дельта Банк" за вищевказаним кредитним договором було погашено ОСОБА_2 у повному обсязі в добровільному порядку. Однак, 25.12.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 38 562,03 грн у межах виконавчого провадження №50322397.
Позивач повідомила, що відносно ОСОБА_2 також стягувався виконавчий збір за виконавчим провадженням №39987305, яке було закінчене у зв'язку з повним погашенням боргу у розмірі 385 620,29 грн перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором від 20.12.2006 №115/06, тобто фактичним виконанням рішення Київського районного суду м. Полтави. Постанова про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 була скасована судом як незаконна.
На переконання позивача, постанова про стягнення з неї виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки з солідарних боржників фактично здійснюється стягнення подвійної суми виконавчого збору за одним і тим же боргом, за одним і тим же рішенням суду та за однією й тією ж сумою.
Крім того, позивач наголошувала на тому, що постанова про стягнення виконавчого збору була винесена із порушенням визначеного законодавством строку більше ніж на 3 роки, а тому не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" і є незаконною.
У визначений судом строк від відповідача відзив на адміністративний позов не надійшов.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 15.03.2016 державним виконавцем відділу ДВС по Полтавському району Полтавського МРУЮ в Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50322397 з примусового виконання виконавчого листа №2/1609/2620/2012, виданого Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості по кредитному договору від 20.12.2006 №115/06 у розмірі 385 620,29 грн.
25.12.2019 старшим державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на підставі статей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову №50322397 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 38 562,03 грн.
21.07.2020 на адресу Полтавського районного ВДВС надійшов лист Київського відділу державної виконавчої служби №66688, у якому відповідача повідомлено про те, що згідно з перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні перебувало виконавче провадження №39987305 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 08.05.2013 №2/1609/2620/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості по кредитному договору від 20.12.2006 №115/06 у розмірі 385 620,29 грн. Постановою від 27.10.2016 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 8 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір не стягнуто.
22.07.2020 старшим державним виконавцем Полтавського районного ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50322397 стосовно боржника ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 "Про виконавче провадження".
Даною постановою залишок нестягнутого виконавчого збору виведено в окреме виконавче провадження.
Позивач, вважаючи постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулась до суду з цим позовом .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що в разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У той же час, відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом,
Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Згідно із статтею 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Висновки щодо правозастосування
Суд зауважує, що питання стягнення виконавчого збору з солідарних боржників не врегульовано в законодавчому порядку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 02.06.2017 у справі №1609/8447/12, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10.07.2017 задоволено скаргу солідарного боржника, ОСОБА_2 на дії державного виконавця, зокрема, визнано незаконними дії головного державного виконавця Київського ВДВС м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Горбовського В.Ю. в частині винесення постанови про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору від 27.10.2016 по ВП №39987305; визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця Київського ВДВС м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Горбовського В.Ю про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору від 27.10.2016 по ВП №39987305 у розмірі 38 562,03 грн.
В ухвалі Київського районного суду м. Полтави, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10.07.2017, суд зробив висновок, що державний виконавець окрім запитів, з метою отримання вищевказаної інформації, не здійснював дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", не викликав боржника, не виходив за місцем його проживання , не перевіряв наявність у нього майна за місцем проживання, на яке можливо накласти стягнення, не встановлював його місце роботи.
Так, у справі №1609/8447/12 27 головним державним виконавцем Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області 27.10.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №39987305 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Цього ж дня головним державним виконавцем Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору. Вказана постанова була винесена державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016.
Статтею 7 прикінцевих положень Закону України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016 передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Постановляючи ухвалу про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, Київський районний суд м. Полтави, з висновками якого погодився Апеляційний суд Полтавської області, виходив з того, що відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, який безпідставно не був застосований державним виконавцем, не передбачено стягнення виконавчого збору у разі добровільного виконання рішення суду до початку його примусового виконання.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №3-217цс 14, положеннями частини третьої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Також у зазначеній вище постанові Верховного Суду України визначено, що статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.
Положеннями частини третьої статті 27 Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
У матеріалах виконавчого провадження ВП №39987305 відсутні докази того, що державним виконавцем були здійснені заходи примусового виконання рішення, передбачені статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження".
У зв'язку з чим, Київський районний суд м. Полтави, з висновками якого погодився Апеляційний суд Полтавської області зробив висновок про те, що державним виконавцем за час знаходження на виконанні виконавчого провадження не здійснювались жодні заходи для примусового виконання рішення, а саме не зверталось стягнення на майно, чи належні йому кошти, не зверталось стягнення на заробітну плату чи інші доходи, навіть не встановлено чи працює скаржник та чи отримує заробітну плату, а тому за таких обставин постанова про стягнення виконавчого збору є незаконною та підлягає скасуванню.
Водночас відповідачем не було враховано вищевказані висновки суду та встановлені судом обставини і прийнято постанову, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 38 562,03 грн, що створило ситуацію, за якої виконавчий збір відносно одного й того самого боргу стягується декілька разів.
Таким чином, з солідарних боржників фактично здійснюється стягнення подвійної суми виконавчого збору за одним і тим же боргом, за одним і тим же рішенням суду та за однією й тією ж сумою.
Діючим законодавством України не передбачено стягнення подвійної суми виконавчого збору та подвійна відповідальність одного й того ж виду заборонена (стаття 61 Конституції України).
Суд не бере до уваги доводи Полтавського районного ВДВС, викладені у постанові про закінчення виконавчого провадження від 22.07.2020 №50322397 про те, що виконавче провадження №39987305 з примусового виконання виконавчого листа №2/1609/2620/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості в розмірі 385 620,29 грн закінчено, а виконавчий збір так і не стягнуто, з огляду, зокрема, на те, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави, яка набрала законної сили 10.07.2017 у справі №1609/8447/12 було скасовано постанову головного державного виконавця про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору від 27.10.2016 по ВП №39987305 у розмірі 38 562,03 грн.
Обставини, які встановлені Київським районним судом м. Полтави щодо ОСОБА_2 як солідарного боржника за одним і тим же рішенням суду щодо одного й того ж стягувача та за подібними правовідносинами з державною виконавчою службою, мають преюдиційне значення та не потребують доведення у справі за цим позовом. Адже доказам, які слугували підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, вже надано правову оцінку вищевказаним рішенням суду.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відзив на позовну заяву із обґрунтуванням заперечень проти позову від відповідача не надходив.
Разом з цим, доводи позивача про те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" підтверджуються зібраними у справі письмовими доказами у їх сукупності.
Резюмуючи, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином не доведено правомірність прийняття постанови від 29.12.2019 №50322397 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, ця постанова не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 03.09.2020 №03-8116247/С.
Враховуючи викладене понесенні позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Стешенка, 6, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 34962946) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Стешенка, 6, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 34962946) про стягнення виконавчого збору від 25.12.2019 у виконавчому провадженні №50322397.
Стягнути з Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Стешенка, 6, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 34962946) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков