17 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2805/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гринько М.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Боровик Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
02 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач; ГУ ДПС у Полтавській області), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.06.2020 /а.с. 31-32/, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2019 №Ф-2417-51/6092.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана вимога винесена ГУ ДПС у Полтавській області з порушенням вимог законодавства, оскільки особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і якщо вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Позивач пояснює, що відповідно до рішення Ради адвокатів Полтавської області від 11 травня 2012 року №10 він має право на зайняття адвокатської діяльністі, проте, у період з 2014-2018 роки перебував у трудових відносинах з ПАТ КБ "ПравитБанк", який сплачував за позивача, як працівника, всі необхідні податки, відрахування та збори, в тому числі і єдиний соціальний внесок. Вказує, що контролюючим органом раніше було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2417-51/137 від 14 лютого 2019 року, яка скасована рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №440/2257/19. Зазначає, що судом встановлено факт неправомірного нарахування відповідачем єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за 2017 рік на суму 8448,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2805/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09:00 26 серпня 2020 року, клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано докази.
18 серпня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 42-44/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що з 12 вересня 2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат). Станом на дату прийняття спірної вимоги згідно інтегрованої картки платника по єдиному внеску рахувалася заборгованість, яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань, здійснених на підставі абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 8448,00 грн.: 19.10.2018 нараховано єдиного внеску в сумі 482,46 грн. по терміну сплати 19.10.2018, 21.01.2018 нараховано єдиного внеску в сумі 2457,18 грн. по терміну сплати 21.01.2019, 19.04.2019 нараховано єдиного внеску в сумі 2754,18 грн. по терміну сплати 19.04.2019, 19.07.2019 нараховано єдиного внеску в сумі 2754,18 грн. по терміну сплати 19.07.2020. Враховуючи наявність у ОСОБА_1 станом на 31.08.2019 заборгованості з єдиного внеску відповідачем 02.09.2019 сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2417-51/6092 на суму 8448,00 грн., яка повернута на адресу податкового органу 03.01.2020 з позначкою "за закінченням терміну зберігання".
25 серпня 2020 року електронною поштою та 31 серпня 2020 року засобами поштового зв'язку до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 76-83, 125-130/, у якій зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф2417-51/137 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2019 №Ф-2417-51/6092 є тотожними, фактично однаковими, з вимогою про одну суму стягнення - 8448,00 грн. Вказує що судом було вирішено питання щодо заборгованості позивача на суму 8448,00 грн., яка нарахована відповідачем за 2017 рік.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10:00 17 вересня 2020 року.
10 вересня 2020 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив /а.с. 161-163/, у яких зазначено, що рішення у справі №440/2257/19 прийняті судами після винесення податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2019 №2417-51/6092 та узгодження її у визначеному порядку, а нарахування в ІКП 02.05.2018 єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. здійснено в автоматичному режимі відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11 травня 2012 року №10 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво №1210 від 11 травня 2012 року (https://erau.unba.org.ua/profile/16808).
У період з 04 травня 2007 року до 22 травня 2008 року позивач працював у Полтавському ГРУ ПриватБанку, а з 22 березня 2010 року до 25 січня 2018 року позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ КБ "ПриватБанк", у подальшому ПАТ КБ "ПриватБанк", що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи /а.с. 136-139/.
14 лютого 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф2417-51/137, якою повідомлено, що станом на 31 січня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 8448 грн., а також зобов'язано позивача сплатити недоїмку в сумі 8448 грн. /а.с. 146/.
Позивач не погодився з вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області від 14 лютого 2019 року № Ф2417-51/137 та оскаржив її до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі 440/2257/19 /а.с. 147-154/, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року /а.с. 109-113/, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-2417-51/137. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн /сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок/.
02 вересня 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2417-51/6092, якою повідомлено, що станом на 31 серпня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 8448 грн. та зобов'язано позивача сплатити недоїмку в сумі 8448 грн. /а.с. 45/.
Як вбачається з інтегрованої картки ОСОБА_1 , витяг з якої міститься у матеріалах справи, сума єдиного внеску, що зазначена у оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області від 02 вересня 2019 року № Ф-2417-51/6092, складається з нарахованих контролюючим органом позивачу сум єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю, в тому числі, яка обрала спрощену систему оподаткування та особі, яка проводить незалежну професійну діяльність: за ІІІ квартал 2018 року в сумі 482,46,00 грн., за ІV квартал 2018 року - в сумі 2754 грн. 18 коп., за І квартал 2019 року - в сумі 2754 грн. 18 коп., та за ІІ квартал 2019 року - в сумі 2754 грн. 18 коп. /а.с. 49-53, 54/.
Позивач не погодився з вимогою ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2019 року № Ф-2417-51/6092, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2019 року № Ф-2417-51/6092, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник". Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та у постанові від 05 березня 2020 року у справі №824/509/19-а, який є обов'язковим для врахування судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11 травня 2012 року №10 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво №1210 від 11 травня 2012 року (https://erau.unba.org.ua/profile/16808).
У період з 04 травня 2007 року до 22 травня 2008 року позивач працював у Полтавському ГРУ ПриватБанку, а з 22 березня 2010 року до 25 січня 2018 року позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ КБ "ПриватБанк", у подальшому ПАТ КБ "ПриватБанк", що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи /а.с. 136-139/.
14 лютого 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф2417-51/137, якою повідомлено, що станом на 31 січня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 8448 грн., а також зобов'язано позивача сплатити недоїмку в сумі 8448 грн. /а.с. 146/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі 440/2257/19 /а.с. 147-154/, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року /а.с. 109-113/, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-2417-51/137. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. /сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок/.
Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №440/2257/19, яке набрало законної сили, встановлено, що у період до дати звільнення єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачувався роботодавцем за ОСОБА_1 , як застрахованої особи, що підтверджується копіями довідок, у тому числі від 24.06.2019 №20.1.0.0./7-190624/1947, а також направленими на електронну пошту суду та підписані електронним цифровим підписом позивача... На підставі матеріалів справи судом встановлено, що, припинивши трудові відносини з ПАТ КБ "ПриватБанк", позивач на виконання вимог Закон № 2464-VI подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, відповідно до якого сума нарахованого єдиного внеску становить 9828,72 грн, що підтверджено наданими представником відповідача копіями відповідного звіту та квитанції № 2 від 03.05.2019 про прийняття останнього. Також, відповідно до наявних в матеріалах справи копіями платіжних документів позивачем за 2-4 квартали 2018 року сплачено єдиного внеску за 2018 рік, а саме від 20.04.2018 № 0.0.107504635.1, від 19.07.2018 № 0.0.1085405061.1, від 13.10.2018 та від 04.01.2019 по 2457,18 грн кожна, тобто на загальну суму 9828,72 грн. Відповідні платежі зараховані контролюючим органом, що підтверджено витягом зворотного боку облікової картки платника. В той же час, відповідачем самостійно 02.05.2018 здійснено нарахування єдиного внеску для позивача в сумі 8448 грн терміном сплати 02.05.2018 та, з урахуванням несплати позивачем 02.05.2018 року суми нарахованого відповідачем в це й же день єдиного внеску, відповідачем збільшено недоїмку по нарахуванню єдиного внеску на підставі документу №3981890/ev від 02.05.2018. Платежі по сплаті єдиного внеску за 2018 рік, а саме в період, коли позивач не працював в ПАТ КБ "Приватбанк", а здійснював незалежну професійну адвокатську діяльність, та які ним були самостійно сплачені на підставі вище вказаних квитанцій, відповідачем на підставі пункту 6 ст. 25 Закону № 2464-VI зараховано в рахунок погашення недоїмки нарахованої відповідачем за 2017 рік на підставі документу №3981890/ev від 02.05.2018.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі №440/2257/19 встановлено, що оскільки законних підстав для самостійного нарахування відповідачем єдиного внеску для позивача за 2017 рік на суму 8448,00 грн., крім того, який за позивача, як працівника сплачено його роботодавцем за цей самий період, у відповідача не було, відтак відповідачем безпідставно зараховано, здійсненні позивачем платежі єдиного внеску за 2018 рік в рахунок погашення безпідставного боргу за 2017 рік та протиправно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року №Ф-2417-51/137.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вказані вище обставини, які встановлені судовими рішеннями у справі №440/2257/19, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
Як вбачається з інтегрованої картки ОСОБА_1 , витяг з якої міститься у матеріалах справи, позивачем за 3-4 квартали 2018 року та за 1-2 квартали 2019 року своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок, однак, сплачені суми зараховувалися відповідачем у рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення з урахуванням погашення недоїмки за 2017 рік, оцінку безпідставності нарахування якої надано судовими рішеннями у справі №440/2257/19, які набрали законної сили.
У матеріалах справи відсутні докази фактичного ведення позивачем підприємницької діяльності упродовж 2017 року, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 у 2017 році доходів у вигляді винагороди за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами або доказів отримання доходу від незалежної професійної діяльності.
За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не є доказом отримання від такої діяльності доходу за період І - ІV квартал 2017 року.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього за І - ІV квартал 2017 року нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального /а.с. 143-145/, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Крім того, суд зазначає, що згідно з приписами статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
За змістом пункту 5 розділу VI Інструкції №449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до приписів пункту 6 VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема, вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, вимога Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-2417-51/137 вважається відкликаною 23 березня 2020 року та у контролюючого органу відсутні правові підстави для зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску у рахунок погашення безпідставно нарахованої суми недоїмки за 2017 рік в розмірі 8448 грн., проте Головним управлінням ДПС у Полтавській області зараховано здійсненні позивачем платежі з єдиного внеску за 2018 рік в рахунок погашення безпідставного боргу за 2017 рік, внаслідок чого в інтегрованій картці позивача станом на 31 серпня 2019 року і виникла заборгованість зі сплати суми єдиного внеску в загальній сумі 8448 грн., яку відповідач вимагав сплатити оскаржуваною вимогою від 02 вересня 2019 року №Ф-2417-51/6092.
Підсумовуючи вищевикладене, за встановлених обставин та наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2019 року №Ф-2417-51/6092 прийнята Головним управлінням ДПС у Полтавській області не на підставі, не у спосіб, що визначені законами України, та необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №79045 від 29.05.2020 року /а.с. 7/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /а.с. 23/.
Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2019 року №Ф-2417-51/6092.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 25 вересня 2020 року.
Суддя С.С. Сич