Справа № 420/6903/20
25 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Пироговська, 6, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08402040) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за результатом якого позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року;
зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести ОСОБА_1 нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до Закону України ''Про індексацію грошових доходів населення'', оскільки вищезазначена виплата передбачена чинним законодавством.
Ухвалою від 03.08.2020 р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача 01.09.2020 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що у Міністерства оборони України у межах наявного фінансового ресурсу не було можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016 - 2018 році.
Також, відповідач вважає, що розмір грошового забезпечення позивача за період з 01.06.2015 року по 20.08.2018 року не був нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і дозволяв забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати його людську гідність, що не суперечить статті 21 Конституції України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що наказом військового комісара Ізмаїльського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 20.05.2019 № 54 виключено зі списків особового складу відділу та знято з усіх видів забезпечення.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, індексація грошових доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 не виплачувалась.
23.06.2020 року позивач звернувся до Одеського обласного територіального центру, комплектування та соціальної підтримки із заявою в якій просив провести виплату не виплаченої своєчасно індексації грошового забезпечення за період з 01.01.206 року по 01.03.2018 року.
Відповідачем 26.06.2020 за вих. № 283 позивачу надано відповідь, якою відмовлено у виплаті індексації, та зазначено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року не нараховувалась та не виплачувалась відповідно до роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, а тому посилання відповідача на збільшення грошового забезпечення за рахунок преміювання не заслуговують на увагу.
Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Отже, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Судом встановлено, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, що є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі 825/1832/17.
Відповідно до абз. 1-2 п. 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Право на проведення індексації заробітної плати настає, коли індекс споживчих цін перевищить поріг індексації, встановлений з січня 2016 року у розмірі 103%.
Індексації підлягає заробітна плата працівників у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. У разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення приймається за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати (у базовому місяці враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищить суму індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації. Якщо сума підвищення заробітної плати менше ніж сума індексації, яка складається на момент підвищення, то сума індексації у базовому місяці зменшується на суму підвищення заробітної плати.
Суд вважає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Обмежене фінансування не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу на те, що позивач мав законні очікування щодо виплати йому цих коштів відповідачем у добровільному порядку аж до моменту проведення остаточного розрахунку, чого зроблено не було. Однак, навіть після розрахунку позивач своє право на виплату індексації не втратив, оскільки роботодавець свій обов'язок перед ним не виконав.
Відповідач не надав будь-яких доказів виплати позивачу індексації.
Виплата індексації охоплюється поняттям грошового забезпечення військовослужбовців, безпосередньо стосується оплати їх праці, для захисту якої державою забезпечуються посилені гарантії.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Отже, оскільки виплата індексації пов'язана з виплатою самого грошового забезпечення військовослужбовця, і повинна була здійснюватись у відповідних розмірах постійно разом з основною виплатою, ця гарантія оплати праці державою дотримана не була, відтак індексацію потрібно провести за період її невиплати протягом спірного періоду. Оскільки відповідач не довів правомірності невиплати позивачеві встановленої державою гарантії, позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Пироговська, 6, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08402040) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести ОСОБА_1 нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.