Справа № 420/6218/20
25 вересня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державне підприємство «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування п.3 наказу та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 13 липня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державне підприємство «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2020 року № 1827/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
2. Зобов'язати Міністерство юстиції України поновити доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою від 16 липня 2020 року позов приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
22 липня 2020 року до суду від позивача за вх. №28589/20 надійшов лист з належним чином оформленою позовною заявою (у 4-х примірниках) та доказами сплати 140,80 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 27 липня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (вх. №28589/20), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Наказом Міністерства юстиції України від 01.06.2020 року № 1827/5 задоволено скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.01.2020 року за № Б-1876, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 року № № 50204162, 50203663, 50203212, 50202731, 50201290, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, анульовано останній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Підставою для прийняття вказаного наказу є висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.05.2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 13.01.2020 року.
Вважає, що вказаний наказ прийнято з порушенням вимог ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку державної -реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) та підлягає скасуванню, оскільки позивачем допущено технічну помилку у прийнятих реєстраційних рішеннях від13.12.2019року № № 50204162, 50203663, 50203212, 50202731, 50201290, зокрема, зазначивши одноособовим власником земельних ділянок уповноважену особу ОСОБА_3 .
Таким чином, в діях позивача відсутні суттєві порушення вимог п.2 ч. З ст. 10, п.4 ч.1 с. 24, п.8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зазначає, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд скарги, що є істотним порушенням процедури розгляду скарги. Міністерство юстиції України, приймаючи рішення про блокування доступу до Державного реєстру прав, мало обов'язок обґрунтувати застосування саме такого рішення.
14 серпня 2020 року за вх.№ 31913/20 від третьої особи, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, що за своєю природою є письмовими поясненнями, в яких ОСОБА_2 зазначає, що твердження позивача, щодо технічної помилку у прийняти реєстраційних рішень, зазначивши одноособовим власником цих земельних ділянок уповноважену особу ОСОБА_3 , надумане. При цьому посилається на рішення Ренійського районного суду Одеській області від 04.05.2018 року та постанову апеляційного суду Одеській області від 29.11.2018 року, якими 5 договорів оренди земельних масивів між ОСОБА_3 , в яких він зазначений як одноосібний «орендодавець», а не «уповноважена особа співвласників земельної ділянки» та ПП «Влахос» - орендар, визнані недійсними. На підставі цього державним реєстратором Ренійської державної адміністрації 25.01.2019 року державна реєстрація цих 5 договорів оренди скасована. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
31серпня 2020 року до суду від третьої особи Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» за вх.№34097/20 надійшли пояснення на позовну заяву, де третя особа зазначає, що Державне підприємство «Національні інформаційні системи» не оспорює законність або незаконність спірного наказу, по відношенню до сторін спору має опосередковане відношення.Частиною 7 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'встановлено, шо технічний адміністратор Державного реєстру прав - державне унітарне підприємство, визначене Міністерством юстиції України та віднесене до сфери його управління, що здійснює заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає га ного технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з ним реєстром. Згідно ст. 37 ЗаконуУкраїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав або анулювання доступу державного реєстратор до Державного реєстру прав, забезпечує їх негайне виконання. Отже, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» зазначає, що при здійсненні анулювання доступу до Державного реєстру прав позивачу, керувалось чинним законодавством України та просило врахувати надані пояснення.
Від відповідача Міністерства юстиції України відзив на позовну заяву не надходив.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, враховуючи пояснення третіх осібОСОБА_2 та Державного підприємства «Національні інформаційні системи», дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та пояснення, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 є приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Відповідно до державного акту на земельну ділянку серія ОД № 085809 від 08 квітня 2004 року (а.с.21-29) земельна ділянка площею 133,78 га, яка розташована масив № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області виданий ОСОБА_3 як уповноваженій особі від співвласників земельної ділянки, список яких додається до акту у кількості 1137 осіб. Кадастровий номер земельної ділянки: 5124181200:01:006:0036; 5124181200:01:006:0037; 5124181200:01:006:0038; 5124181200:01:006:0039; 5124181200:01:006:0040.
Відповідно до відомостей Державного реєстру прав за результатами розгляду заяв від 11.12.2019 року № 37467135, №37467065, №37467000, №37466889, №37466762, поданих ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 року №50204162, №50203663, №50203212, №50202731, №50201290, на підставі яких до Державного реєстру прав внесені записи про право приватної власності ОСОБА_3 за №34629282, №34628841, №34628455, №3627953, №34626649, а також записи про інше речове право - право оренди, суб'єкти права ОСОБА_3 та приватне підприємство «ВЛАХОС» за №34629353, №34628885, №34628502, № 34628049, №34625954 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5124181200:01:006:0036; 5124181200:01:006:0037; 5124181200:01:006:0038; 5124181200:01:006:0039; 5124181200:01:006:0040 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.16-20).
ОСОБА_2 є одним з співвласників земельних ділянок кадастровий номер 5124181200:01:006:0036; 5124181200:01:006:0037; 5124181200:01:006:0038; 5124181200:01:006:0039; 5124181200:01:006:0040 та 13 січня 2020 року звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою (вх.№Б-1876 від 21.01.2020 року), в якій просив здійснити перевірку правомірності проведення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 реєстраційних дій; прийняти вмотивоване рішення про скасування реєстраційних записів в Державному реєстрі прав власності від 11.12.2019 року № 37467135, №37467065, №37467000, №37466889, №37466762; скасування реєстраційних записів в Державному реєстрі прав власностівід 13.12.2019 року №50204162, №50203663, №50203212, №50202731, №50201290; анулювати доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.10).
06 травня 2020 року колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиція (далі-Колегія), розглянувши скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 року зробила висновок (далі-Висновок) де зазначила, що скаржник, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, за яким п'ять земельних ділянок загальною площею 133,78 га передано в спільну власність, є одним із співвласників вказаних земельних ділянок, що підтверджується відповідним державним актом та додатком до нього - списком громадян-співвласників, яким надаються земельні ділянки в масивах ріллі зрошуваної. Законодавством передбачено, що однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, подання документів, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Проте, державним реєстратором проведено державну реєстрацію права приватної власності щодо всіх п'яти земельних ділянок за уповноваженою особою від співвласників земельних ділянок на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, яким не передбачено виникнення такого права оренди вказаних земельних ділянок на підставі відповідних договорів оренди, укладених між орендодавцем - уповноваженою особою від співвласників земельних ділянок та юридичною особою - орендарем. Отже, оскаржувані рішення прийняті з порушенням законодавства і підлягають скасуванню. Зважаючи на допущені приватним нотаріусом ОСОБА_1 грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації, доступ її до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню.(а.с.8-9).
Щодо мотивів анулювання доступу приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Колегія у своєму Висновку зазначила: «Зважаючи на допущені приватним нотаріусом ОСОБА_1 порушення вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав, доступ його до Державного реєстру прав підлягає анулюванню».
На підставі викладеного, Колегія рекомендувала: « 1. Задовольнити скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 у повному обсязі.
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 №№ 50204162, 50203663, 50203212, 50202731, 50201290, прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_1
3. Анулювати доступ приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
На підставі Висновку Колегії Міністр юстиції України прийняв наказ № 1827/5 від 01.06.2020 року «Про задоволення скарги» (далі -Наказ), відповідно до якого наказав: « 1.Задовольнити скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 у повному обсязі. 2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 №№ 50204162, 50203663, 50203212, 50202731, 50201290, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. 3. Анулювати доступ приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Департамент нотаріату та державної реєстрації. 5.Виконання пункту 3 наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи» (а.с.7).
Приватним нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не погодилась з пунктом 3 Наказу і подала відповідний позов до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі-Порядок № 1128).
Згідно з пунктами 2, 3, 4 Порядку № 1128, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом. (пункт 14 Порядку № 1128).
В адміністративному позову позивач посилається в обґрунтування доводів протиправності наказу Міністерства юстиції України на допущені процедурні порушення.
При цьому, відповідно до пункту 10 Порядку № 1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.
Як вбачається із пункту 11 Порядку № 1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально (пункт 12 Порядку № 1128).
Позивачем зазначено, що його не повідомили про розгляд скарги, не надали копію скарги разом із поданими документами. Відповідач, в свою чергу, не надав жодних доказів, стосовно своєчасного надсилання та отримання позивачем документів щодо розгляду поданої скарги та доказів, які б свідчили про належне ознайомлення позивача з скаргою.
Суд наголошує, що оголошення з сайту Міністерства юстиції України, не є доказом, який підтверджує факт ознайомлення позивача з датою засідання, оскільки з оголошення не вбачається, якою датою та в якій годині воно було розміщено на сайті, доказів належного повідомлення позивача (телефонограмою чи засобами поштового чи електронного зв'язку) відповідачем не надано та судом не встановлено. Також, вручення позивачу копії скарги та доданих до неї документів, відповідно, відсутні.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28.05.2020 року у справі №822/1874/17.
Отже, Міністерством юстиції України не подано належних доказів того, що під час розгляду скарг по суті запрошувався позивач, що його своєчасно повідомлялося про час та місце розгляду скарги, а також, що йому своєчасно направлялася копія скарги та додані до неї документи, чим позбавила права надати відповідні пояснення з приводу скарги, які також мали б враховуватися під час розгляду зазначеної скарги.
Крім того, згідно п.4 Порядку № 1128, розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до положень ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
В той же час, як вбачається з висновку Колегії, скарга ОСОБА_2 надійшла до Міністерства юстиції України 21 січня 2020 року та була зареєстрована за №Б-1876. В свою чергу висновок Колегії був підготований 06 травня 2020 року, тобто зі спливом більше 3 місяців від дня надходження скарги. Оскаржуваний наказ взагалі був прийнятий 01 червня 2020 року.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Тобто, законодавець чітко встановив, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи обирають шляхи задоволення скарги, приймаючи при цьому саме мотивоване рішення, чого відповідачем зроблено не було.
При цьому, застосований до позивача захід реагування, що передбачений статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не є найменш суворим.
Суд зауважує, що в частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейським Судом з прав людини вироблено позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевнізаложнапріа та інші проти Чеської Республіки» від 31.07.2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» від 22.11.1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21.07.2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02.12.2010 року).
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 року, рішення у справі «Malone v. UnitedKindom» від 02.08.1984 року).
Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин застосування до позивача саме анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
При цьому суд враховує положення ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд наголошує на важливості дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги, що безпосередньо пов'язано із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли.
Недотримання порядку розгляду скарги у вимірі сказаного, мети, значення і призначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за наслідками якої один із суб'єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора чи суб'єкта державної реєстрації прав, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.
Слід зауважити, що у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Наразі, відповідач, приймаючи спірне рішення діяв з порушенням вимог пунктів 9-11 Порядку з порушенням права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки розгляд скарги здійснено з порушенням встановленої законом процедури, а тому не може вважатись законними і обґрунтованим рішення відповідача, які прийняті з порушенням порядку їх прийняття.
При цьому, суд вважає, що відсутні підстави перевірки оскаржуваного наказу по суті встановлених ним обставин, оскільки невиконання суб'єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.
З огляду на це, неповідомлення суб'єкта оскарження не може вважатися формальним порушенням.
Способи повідомлення визначені у пункті 11 Порядку № 1128, який не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.
Отже, на Міністерство юстиції України покладено обов'язок забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.
Суд дійшов висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної Колегії, сприяють належному виконанню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення скарги.
З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що суб'єкта, дії якого оскаржуються, не повідомлено про час та місце розгляду скарги, Колегія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.
Суд вважає, що невиконання вказаного положення є порушенням, передбаченого ст.2 КАС України критерію правомірності прийнятого рішення, а саме: урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відтак, враховуючи викладене суд вважає за доцільне задовольнити вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2020 року № 1827/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства юстиції України поновити доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд зазначає що вимога позивача щодо поновлення їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є похідною вимогою по відношенню до первісної щодо визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2020 року № 1827/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові по справі №821/1355/17 від 13 травня 2020 року.
Відповідно до п.5 наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2020 року № 1827/5, виконання пункту 3 цього ж наказу покладено на виконавця - державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Отже, ДП «Національні інформаційні системи» є лише технічним адміністратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
А відтак, враховуючи викладене, задоволення судом первісної вимоги позивача, суд вважає вимогу позивача щодо зобов'язання Міністерства юстиції України поновити доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2020 року № 1827/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зобов'язати Міністерство юстиції України поновити доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ).
Відповідач - Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622).
Треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
- Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4, код ЄДРПОУ 39787008);
- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя Вовченко O.A.