справа №380/4349/20
17 вересня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати майору запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 по 03.08.2018 включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити майору запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.08.2018 включно, з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січня 2008 року у сумі 98817,99 грн;
- судові витрати майора запасу ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн стягнути на його користь з відповідача у справі за рахунок бюджетних асигнувань останнього.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на день звільнення з військової служби він отримав у повному обсязі кошти, на які має право за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме йому не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а з 01.03.2018 по 04.08.2018 (день виключення зі списків особового складу (звільнення) індексація грошового забезпечення йому виплачувалась не у повному обсязі. 14.05.2020 у порядку досудового врегулювання спору до командування військової частини НОМЕР_1 направлено адвокатський запит з метою уточнення факту та підстав припинення виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а також з проханням таку виплату провести. У відповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2020 на запит позивач зазначено, що позивачеві за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошових доходів не проводилась через неможливість здійснення такої у межах наявного фінансового ресурсу. Крім того, у відповіді зазначено, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення майору запасу ОСОБА_1 у грудні 2015 року (останній місяць виплати перед припиненням) встановлено січень 2014 року, у зв'язку з підвищенням розміру щомісячної додаткової грошової винагороди з 40% до 60%. Позивач вважає, що такі дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті йому індексації грошового забезпечення, а також щодо зміни базового місяця внаслідок збільшення не основних видів грошового забезпечення є протиправними і необґрунтованими.
Протиправність невиплати йому індексації грошового забезпечення позивач аргументує тим, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до чинного законодавства підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Також зазначає, що визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення майору запасу ОСОБА_1 , а саме його зміну за рахунок зміни відсотків грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яка не являлась основною складовою грошового забезпечення, здійснювалась неправильно і це впливає на розмір індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 04.08.2018, а саме знижує його розмір.
Стверджує, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Відтак, для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року. В такому порядку нарахування індексації повинно здійснюватись до наступного підвищення розміру посадового окладу. Таке підвищення відбулось у березні 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. За розрахунком позивача, всього за період з 01.01.2016 по 03.08.2018 не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення на суму 98 817,99 грн.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує про те, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Отже, нарахування сум індексації здійснюється у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною організацією, яка підпорядкована Міністерству оборони України та як розпорядник бюджетних коштів проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» виплата індексації не передбачалася. Зауважує, що відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 16 липня 2015 року № 10685/14-15/10, від 09 червня 2016 року № 252/10/136-16 № 252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року № 13700/3 та від 08 серпня 2018 року № 78/0/66-17 проведення індексації грошових доходів, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі.
Щодо вимоги позивача про встановлення для обчислення індексації його грошового забезпечення базового місяця січня 2008 року відповідач зазначає про те, що позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій» з квітня 2013 року установлено щомісячну додаткову грошову винагороду. В січні 2014 року позивачу збільшено розмір щомісячної додаткової грошової винагороди з 40 відсотків до 60 відсотків. Тож, на думку відповідача, відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 29 січня 2014 року) місяць установлення (збільшення) вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди є базовим, а тому позивачу встановлено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення - січень 2014 року. У подальшому, нарахування індексації грошового забезпечення позивачу проводилося з урахуванням вищезазначеного базового місяця. Поряд з цим зазначає, що відповідно до довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 № 350/486/200/894 від 01 липня 2020 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 40538,27 грн.
Крім того, відповідач зауважує, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку із розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу належить до компетенції військової частини при нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по серпень 2018 року відповідач вказує на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з березня 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців Збройних Сил України. Відтак, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення став березень 2018 року. Оскільки з березня 2018 року по день виключення позивача зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (04.08.2018) не відбулося збільшення величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до базового місяця (березень 2018 року), тобто поріг індексації не перевищив 103 відсотки, право на виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період позивач не набув.
Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості з індексації грошового забезпечення за спірний період відповідач вважає, що такий розрахунок не є належним та допустимим доказом у цій справі, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 72, 73, 74, 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказує, що цей розрахунок виготовлений позивачем у довільній формі, не засвідчений належним чином, а тому не може бути документом первинного бухгалтерського обліку. На думку відповідача, відсутність у вказаному розрахунку відповідних підписів та належного засвідчення його копії може свідчити про необ'єктивні (неправдиві) відомості про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Разом з цим покликається на те, що нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця та суми такого нарахування належить до повноважень відповідача, які є дискреційними.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій, спростовуючи доводи відповідача, наводить додаткові обґрунтування позовних вимог.
У свою чергу, відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, доводи та аргументи наведені у якому, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 18.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі; справу вирішено розглядати без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.07.2018 № 163 позивача, майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з озброєння - начальник технічної частини військової частини НОМЕР_3 , звільненого наказом Командувача Повітряних Сил (по особовому складу) від 18.06.2018 № 293 у запас відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог ч. 8 цієї статті за п. «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 04.08.2018.
14.05.2020 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до командира військової частини НОМЕР_3 з вимогою надати інформацію, з яких причин майору запасу ОСОБА_1 не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018; повідомити, який саме базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення майору запасу ОСОБА_1 використовувався і коли він був встановлений.
У відповіді командира військової частини НОМЕР_3 від 27.05.2020 № 350/486/200/762 на вищезазначений запит повідомлено, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 по лютий 2018 року в Міністерства оборони України не було. При виплаті індексації грошового забезпечення майору запасу ОСОБА_1 у грудні 2015 року використовувався базовий місяць - січень 2014 року. Даний базовий місяць був встановлений відповідно до Порядку № 1078 у зв'язку з підвищенням розміру щомісячної додаткової грошової винагороди з 40% до 60%. Після прийняття з 01.03.2018 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Вже в грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив 103%, що і стало підставою для виплати особовому складу індексації щомісяця. Також Порядок проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 № 1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.
Згідно з довідкою-розрахунком Військової частини НОМЕР_1 № 350/486/200/894 від 01 липня 2020 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 40538,27 грн; базовим місяцем встановлено січень 2014 у зв'язку з підвищенням розміру щомісячної додаткової грошової винагороди з 40% до 60%.
Покликаючись на те, що йому протиправно не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а з 01.03.2018 по 04.08.2018 (день виключення зі списків особового складу (звільнення) індексація грошового забезпечення йому виплачувалась не у повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 6 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абз. 3 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з абз.абз. 1, 2, 5, 6 п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами 1 - 6 п. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Як встановлено судом, відповідачем у період з 01.01.2016 по 03.08.2018 не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення.
Обґрунтовуючи правомірність підстав для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач посилається на відсутність у січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України. Крім того, зазначає про те, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 16 липня 2015 року № 10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року № 252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року № 15966/0/2-17/16 та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений.
Оцінюючи наведені підстави для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, суд зазначає наступне.
Щодо посилань відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
До того ж, відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період, а також не доведено ту обставину, що ним протягом 2016-2018 рр. надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
З огляду на наведене посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року є безпідставними.
Щодо посилань відповідача на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16 липня 2015 року № 10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року № 252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року № 15966/0/2-17/16 та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 суд вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки зазначені роз'яснення не є нормативно-правовими актами, а відповідач має діяти відповідно до вимог закону, який має вищу юридичну силу.
Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є безпідставними, оскільки ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулі періоди суд оцінює критично, оскільки вказане не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність невиплати позивачу у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення.
Водночас, у матеріалах справи наявна довідка-розрахунок про нараховану індексацію грошового забезпечення майору запасу ОСОБА_1 № 350/486/200/894 від 01 липня 2020 року, відповідно до якої за період з січня 2016 року по лютий 2018 року позивачу нараховано 40538,27 грн індексації. Згідно указаної довідки-розрахунку базовим місяцем індексації є січень 2014 року.
Натомість позивач уважає, що базовими місяцями для нарахування йому індексації грошового забезпечення повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року.
З цього приводу суд зазначає таке.
Враховуючи положення Порядку № 1078, місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.
Згідно з абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Водночас, визначаючи січень 2014 року як базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилається на те, що позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з квітня 2013 року установлено щомісячну додаткову грошову винагороду. У січні 2014 року позивачу збільшено розмір щомісячної додаткової грошової допомоги з 40% до 60%, а тому відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 січень 2014 року є базовим місяцем проведення індексації його грошового забезпечення.
Однак, суд звертає увагу на те, що вказана щомісячна додаткова грошова винагорода, на яку посилається позивач, не включалася до складу грошового забезпечення, з якого здійснювалося обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Наказу Міністерства оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України»), а розмір винагороди встановлювався наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік (п. 9 Наказу № 595).
Отже, враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, не мала постійного характеру, не була основною та змінювалась (збільшувалась) від 20% до 60% місячного грошового забезпечення та у подальшому скасована, суд дійшов висновку, що така не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення, з огляду на наступне.
Згідно із п. 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року, а не січень 2014 року, як вважає відповідач, є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення.
У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Отже, у межах спірних правовідносин саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу неправильно встановлено базовий місяць, то у спірний період нарахування індексації здійснювалось відповідачем неправильно, що у свою чергу призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах.
Правомірність не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 03 серпня 2018 року відповідач пояснює тим, що оскільки з березня 2018 року по день виключення позивача зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (04 серпня 2018 року) не відбулося збільшення величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до базового місяця (березень 2018 року), тобто поріг індексації не перевищив 103 відсотки, право на виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період позивач не набув.
Оцінюючи наведені підстави для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, суд зазначає наступне.
Так, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по грудень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.
Так, відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз. 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 Порядку № 1078.
За розрахунками позивача, збільшення розміру грошового забезпечення у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року на суму 1501,04 грн не перевищило суму індексації нараховану у цьому місяці.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, вирішуючи питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 серпень 2018 року врахував лише норми абз. 1-2 п. 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.
Втім, на переконання суду, не встановивши чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, відповідач дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03.08.2018.
Суд зауважує, що будь-яких пояснень чи доводів відповідача з приводу неврахування ним у межах спірних правовідносин при вирішенні питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2018 року положень абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 матеріали справи не містять.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у період з 01 січня 2016 року по 03 серпня 2018 року, відповідач протиправно, за відсутності для цього правових підстав не нараховував та не виплачував позивачу індексацію його грошового забезпечення, а тому доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та підставними, оскільки підтверджені наявними у матеріалах справи доказами та ґрунтуються на вимогах чинних нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини.
Таким чином, позовна вимога в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати майору запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 по 03.08.2018 включно підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_4 майору запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.08.2018 включно, з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січня 2008 року у сумі 98817,99 грн, суд зауважує, що не вправі визначити конкретні суми індексації, яка підлягає виплаті позивачу, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до компетентних структур відповідача.
Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, враховуючи, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу неправильно встановлено базовий місяць, суд вважає, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.08.2018 включно, з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до КАС України, суд виходить з наступного.
Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн, суд зазначає таке.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 КАС України.
Так, за змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано:
- договір про надання правової допомоги № 29-20 від 14.05.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Хлопецьким Олександром Олександровичем;
- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1009588 від 02.04.2020;
- прайс-лист з вартістю послуг адвоката Хлопецького О.О. на 2020 рік;
- акт виконаних робіт від 04.06.2020;
- довідку про проведення готівкової оплати від 04.06.2020, згідно з якою підтверджується факт отримання адвокатом Хлопецьким О.О. від ОСОБА_1 , який є клієнтом по справі, відповідно до Договору про надання правової допомоги № 29-20 від 14.05.2020, готівкових коштів у сумі 6000 грн.
Поряд з цим, ч. ч. 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу ч. 5 ст. ст. 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Згідно з актом виконаних робіт від 04.06.2020 адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу) у формі:
- усна консультація, аналіз правовідносин - до 30 хв. (500 грн);
- вивчення актуальної судової практики у подібних справах - 40 хв. (500 грн);
- адвокатський запит - 30 хв. (1000 грн);
- супровід судової справи «під ключ» у суді 1-ї інстанції: написання позовної заяви; формування пакету документів, додаткові консультації; вжиття заходів по забезпеченню позовних вимог (підготовка відповіді на відзив, подання клопотань тощо) - 4000 грн.
Відповідно до наявної у матеріалах довідки про проведення готівкової оплати від 04.06.2020 адвокат Хлопецький О.О. отримав від ОСОБА_1 , який є клієнтом у справі відповідно до договору про надання правової допомоги № 29-20 від 14.05.2020 готівкові кошти у сумі 6000,00 грн на підставі акта виконаних робіт від 04.06.2020.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача покликається на те, що вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) командування військової частини вважає завищеним, оскільки із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень оприлюднені численні судові рішення судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову. Крім того, даний позов містить посилання на судову практику щодо даного предмета спору, участь в яких брав адвокат, який здійснює представництво інтересів позивача у цій справі.
Суд враховує заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та критично оцінює розрахунки, наведені в акті виконаних робіт від 04.06.2020, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Усна консультація, аналіз правовідносин, вивчення судової практики у подібних справах, адвокатський запит включаються до витрат, пов'язаних із підготовкою та складанням позовної заяви та охоплюються останніми.
Щодо послуги «супровід судової справи «під ключ» у суді 1-ї інстанції», то суд звертає увагу на те, що вказана справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справа незначної складності.
Також при вирішенні питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що позов задоволено частково, зокрема відмовлено в частині позовних вимог щодо виплати конкретної суми індексації грошового забезпечення позивача, у зв'язку з чим суд констатує відсутність необхідності здійснення обрахунків невиплаченої індексації, оскільки нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.
Таким чином, проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.
Суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 1500,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення”, пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати майору запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 до 03.08.2018 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити майору запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 03.08.2018 включно, з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп.
У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2020.
Суддя Сидор Н.Т.