15 вересня 2020 року Справа № 160/5996/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,-
01 червня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просить визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Державної митної служби України: UA 110130/2019/200272/1 від 24.12.2019 року; UA 110130/2019/200276/1 від 28.12.2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з метою митного оформлення товарів ним було подано до Дніпровської митниці ДМС електронні митні декларації UA110130.2019.252733.001 від 24.12.2019; UA110130.2019.252733.001 від 24.12.2019 та визначена митна вартість за ціною договору.
Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті рішення про її коригування.
Позивач не погоджується з винесеними рішеннями відповідача, оскільки в оскаржуваних рішеннях зазначена загальна підстава для відмови в митному оформленні товару а також орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Позивач стверджує, що в поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Ухвалою суду від 09 червня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
03 липня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним.
Щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2019 року № UA110130/2019/200272/1 представник відповідача зазначив, що 24 грудня 2019 позивачем до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UA110130/2019/252733, на наступні товари «їстівні плоди, Манго свіжі, ботанічна назва Mangifera іndіса (без первинної упаковки); - Манго свіже, сорт Mangifera indica, врожай 2019 року - вага нетто 18536.2 кг/45 36 картон, коробів; Призначені для споживання людиною в їжу....».
Поставка товару здійснюється згідно контракту № F/141 від 17.04.2019.
Відповідно до пункту 1.2 контракту від 17.04.2019 №F/141 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. У наданому до митного оформлення комерційному рахунку відсутнє посилання на основний документ, відповідно до якого сформована оцінювана партія товару - додаткова угода №8 від 18.12.2019.
Поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах FCA M.Barendrecht (Нідерланди). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. При умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов'язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.
До митного оформлення надано договір на перевезення оцінюваних товарів від 19.04.2019 року №19/04, який укладено між TОB «Омега» та ТОВ «Шевелл Груп».
Проте, відповідно до товаротранспортної накладної від 18.12.2019 №03/2019/32032100, безпосереднім перевізником є LTD «SP EUROTRADE». Договірні відносини між експедитором та перевізником не підтверджено.
На звернення митниці до позивача щодо надання додаткових документів, ТОВ «Омега» надіслало лист від 24.12.2019 №24-121 щодо неможливості в поданні додаткових документів протягом встановленого законодавством терміну.
Згідно ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості подібних/аналогічних товарів, оформлених за резервним методом, поставлених на умовах поставки FCA ЕМД від 05.12.2019 №UA209180/2019/081811 - 1,6524 євро/кг.
Посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2019 року № UA110130/2019/200272/1.
Щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 28.12.2019 № UA110130/2019/200276/1, представник відповідача наголосив, що у наданому до митного оформлення комерційному рахунку відсутнє посилання на основний документ, відповідно до якого сформована оцінювана партія товару - додаткова угода №9 від 23.12.2019.
До митного оформлення надано договір на перевезення оцінюваних товарів від 19.04.2019 №19/04, який укладено між ТОВ «Омега» та ТОВ «Шевелл Груп». Проте, відповідно до товаротранспортної накладної від 23.12.2019 №03/2019/32032205, безпосереднім перевізником є LLC «NOVTRANS». Договірні відносини між експедитором та перевізником не підтверджено.
Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3. виписку з бухгалтерської документації;
4. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару;
5. копію митної декларації країни відправлення;
6. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Своїм листом від 28.12.2019 на митницю декларантом ТОВ "Гіперіон Д" підтверджено факт проведення консультацій та надіслано інформацію щодо неможливості в поданні додаткових документів протягом встановленого законодавством терміну.
Визначена митна вартість товару грунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості подібних/аналогічних товарів, оформлених за резервним методом, поставлених на умовах поставки FCA ЕМД від 05.12.2019 №UA209180/2019/081811 - 1,6405 євро/кг.
Посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.12.2019 № UA110130/2019/200276/1.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, представник відповідача зазначив, що визначена адвокатом сума у розмірі 15 000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що суперечить чинному законодавству та практиці Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» з метою митного оформлення товарів «їстівні плоди, манго свіжі, ботанічна назва Mangifera indica, врожай 2019 p.» було подано до Дніпровської митниці ДМС електронні митні декларації UA110130.2019.252733.001 від 24.12.2019; UA110130.2019.252733.001 від 24.12.2019.
Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, зокрема:
зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, №F/141 від 17.04.2019 р.;
рахунки-фактури (інвойси);
пакувальні листи;
прайс-лист; міжнародні автомобільні накладні (CMR);
та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.
Однак, відповідачем за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Так, митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів UA 110130/2019/200272/1 від 24.12.2019 p.; UA 110130/2019/200276/1 від 28.12.2019 р. та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картки відмови) UA110130/2019/00035 від 24.12.2019 p; UA110130/2019/00043 від 28.12.2019 р.
Прийняттю оскаржуваних рішень передувала процедура консультацій, в ході проведення яких відповідач зобов'язував позивача надати за наявності документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору.
Однак, листами від 24.12.2019 р. та 28.12.2019 року позивач повідомив відповідача, що надати затребувані документи у десятиденний термін немає можливості.
З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари були випущені у вільний обіг за митними деклараціями: UA 110130/2019/252802 від 24.12.2019 p.; UA 110130/2019/253271 від 28.12.2019 р. зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій, відповідно до розділу X Митного кодексу України сплачено додатково ПДВ у загальному розмірі 145 044, 19 грн.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з оскаржуваних рішень, поставка товару здійснюється згідно контракту № F/141 від 17.04.2019. Відповідно до пункту 1.2 контракту від 17.04.2019 №Р/141 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. У наданому до митного оформлення комерційному рахунку відсутнє посилання на основний документ, відповідно до якого сформована оцінювана партія товару. Відповідно до вимог п.8 статті 264 МКУ з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах FCA м. Barendrecht (Нідерланди). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. При умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов'язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. До митного оформлення надано договір на перевезення оцінюваних товарів від 19.04.2019 №19/04, який укладено між ТОВ «Омега» та ТОВ «Шевелл Груп». Проте, відповідно до товаротранспортної накладної, безпосереднім перевізником є LTD “SPEUROTRADE” та LLC “NOVTRANS”. Договірні відносини між експедитором та перевізником не підтверджено. Окрім того, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати, зокрема і калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів (ч. З ст. 53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частинами 1, 2, 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу: 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої - офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Відповідно до частин 2,3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що право органу доходів і зборів витребувати від декларанта додаткові документи виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Так, судом встановлено, що відповідно до п.1.2 Контракту №F/141 від 17.04.2019 року укладеного між ТОВ «Омега» та HARS &аmр; HAGEBAUER BV, (далі Контракт) товар, що поставляється, має бути поставлений партіями у повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 1.3 Контракту сторони погодили, що найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі інвойсу, виставленого продавцем покупцеві на кожну окрему партію товару.
Однак, суд має зазначити, що у комерційних рахунках (інвойсах) є посилання на Контракт, а отже і на його невід'ємну частину специфікацію. Дані вказані в комерційних рахунках (інвойсах) повністю співпадають з даними зазначеними у специфікаціях і у повній мірі дають можливість визначити числове значення митної вартості товару.
Наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.12 року встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2 банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3 калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до п.3.1. договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року вид, об'єм, строки, вартість послуг перевізника визначаються для кожного окремого перевезення - у відповідності до узгоджених заявок клієнта, що регламентуються даним Договором або в Додатках до нього (додаткових угодах, тощо). Узгоджені Заявки являють собою домовленість сторін стосовно істотних умов перевезення вантажу клієнта у рамках цього Договору, за умови належного оформлення (містять підписи уповноважених представників сторін і печатки сторін), є його невід'ємною частиною.
В наданих до митного оформлення заявках на перевезення №SHG -36/2019 від 12.12.2019 року; №SHG-38/2019 від 20.12.2019 року вбачається, що погоджено «міжнародне перевезення та експедирування рефрижераторним автотранспортом за маршрутом: м. Барендрехт, Голландія - м. Дніпро, Україна».
Відповідно до умов п.5.4. договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року розрахунок за перевезення мав здійснитися після подання митних декларацій, тому відповідно до вимог Наказу №599 та ст.53 Митного кодексу України на підтвердження вартості перевезення до всіх митних декларацій було надано: рахунки-фактури, заявки на перевезення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортну накладну (CMR).
Відповідно до п.5.6. договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року вартість транспортно-експедиційного обслуговування визначається в заявках і включає в себе оплату послуг перевізника, а також витрати, понесені перевізником на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання його зобов'язань а також інші витрати перевізника, що мали місце в процесі виконання цього Договору і передбачені ним.
Отже, відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 року ТОВ «Омега» надало усі документи, що підтверджують транспорті витрати та необхідні і достатні для визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема, має містити:
обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Однак, в порушення вищезазначеної норми у спірних рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Крім того, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Таким чином, орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.
Аналізуючи норми Митного кодексу України Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав витребувати у позивача додаткові документи, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, суд має зазначити наступне.
Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст. 134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Необхідно зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №5 від 25.05.2020 року укладений між ТОВ «Омега» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «АЛМ», згідно умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання здійснити оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці ДМС, а саме: UА 110130/2019/200272/1 від 24.12.2019 р.; UА 110130/2019/200276/1 від 28.12.2019 р.
Також надано додаткову угоду №1, згідно якої вартість послуг становить 15 000 грн.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про компенсацію витрат на правову допомогу адвоката є значно завищеними та не співмірними зі складністю справи.
З цього приводу суд погоджується з доводами представника відповідача, а саме, що справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику учасників справи, що виключає необхідність сторін по справі бути присутніми у судовому засіданні та у зв'язку з цим зазнавати додаткових фінансових втрат.
Крім того, суд наголошує на тому, що представником адвокатського об'єднання «АЛМ» було складено лише один процесуальний документ - позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність присудити на користь позивача судові витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 7 000,0 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 139 КАС України присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 175,66 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Державної митної служби України: UA 110130/2019/200272/1 від 24.12.2019 року; UA 110130/2019/200276/1 від 28.12.2019 року.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 7 000,0 грн.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 175,66 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник