23.09.2020 Справа № 756/228/20
Справа № 756/228/20
Провадження №2/756/2976/20
16 вересня 2020 року
Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.
за участю секретаря Дрончак Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер», про визнання недійсним кредитного договору, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» (надалі - ТОВ «ФК «Джобер») про визнання недійсним кредитного договору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що в листопаді 2019 року до неї почали надходити дзвінки від представників відповідача про погашення кредитної заборгованості. Від відповідача вона отримала копію заяви у формі акцепту, з тексту якої дізналась про умови договору зі строком укладання на 29 днів з 26 липня 2019 року по 22 серпня 2019 року на суму 1900 грн., зі сплатою 1.9% в день на суму залишку із загальною вартістю позики 2946,90 грн. Посилаючись на положення ст.ст.203,215 ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування», позивач як підставу для визнання недійсності кредитного договору зазначає, що він є неукладеним, оскільки в отриманій нею копії її підпис відсутній; кредитний договір не мітить істотних умов; оспорюваний нею правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької практики; договір містить умови, які призводять до дисбалансу договірних прав та направлений на погіршення становища споживача. Просить суд визнати договір у формі акцепту (заяви про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту оферти) №363567 від 26 липня 2019 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 недійсним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2020 року визначено суддю Яценко Н.О. для розгляду даної справи.
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 29 січня 2020 року відкрито спрощене провадження.
Позивач ОСОБА_1 правом безпосередньої участі в розгляді справи не скористалась. Надала заяву в якій просить справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити їх (а.с.22,25).
Відповідач ТОВ «ФК «Джобер» про розгляд справи повідомлявся належним чином за зареєстрованою адресою місця розташування, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (а.с.19,24). Проте, відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, причини неявки суд не повідомив, правом надання відзиву на позов не скористався.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін за наявними у справі доказами.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, а також враховуючи подання стороною позивача заяви про розгляд справи без участі в судовому засіданні, докази належного сповіщення сторін, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.
Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити в задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно тексту акцепту (заяви про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферти)) №363567 укладеного 26 липня 2019 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «ФК «Джобер» позику в сумі 1900 грн. на строк 29 календарних днів з 26 липня 2019 року по 22 серпня 2019 року зі сплатою 1.9% в день, на суму позики, що на рік становить (реальна річна процентна ставка становить 693,50% від суми позики. Тип процентної ставки фіксована. Загальна вартість позики 2946,90 грн.(а.с.6-7).
Пунктом 6 акцепту передбачено, що позикодавець надає позичальнику позику у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок банківської платіжної карти позичальника протягом трьох банківських днів.
Згідно витягу з реєстру юридичних осіб ТОВ «ФК «Джобер» надає фінансові послуги, в тому числі щодо кредитування (а.с.11,12).
Звертаючись до суду з позовом, як на підставу заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не укладала кредитного договору з ТОВ «ФК «Джобер», оскільки не підписувала його, договір їй не надавався, в копії договору її підпис відсутній, тому вважає вказаний договір неукладеним, як підстава його недійсності.
Суд не може погодитися із даним твердженням позивача,
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Положенням статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як видно з тексту оспорюваного правочину, наданого позивачем, в останньому розділі зазначені ідентифікуючи дані позичальника, в тому числі міститься відомості про електронний підпис одноразовим ідентифікатором позичальника 2К32Р (а.с.8).
Дані фактичні обставини свідчать про те, що оспорюваний правочин був підписаний електронним підписом позичальника.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно ст.640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України- відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно пункту 15 кредитного договору, підписанням цього акцепту позичальник підтверджує, що пропозиція укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта), підписана позикодавцем у порядку ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», та цей акцепт підписаний позичальником у порядку ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», разом складають єдиний електронний догорів про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, що розміщується в особистому кабінеті позичальника.
Також, у вище зазначеному пункті договору зауважено, що укладаючи цей договір шляхом заповнення та підписання цього акцепту у порядку, передбаченому ст.ст.11,12 Закону України «Про електрону комерцію», позичальник підтверджує, що умови цього Договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам та справедливі. До підписання цього Договору ознайомився з усіма наявними та можливими схемами та умовами, на яких Позикодавець здійснює кредитування, загальною сукупною вартістю позики/кредиту та всіх витрат, пов'язаних з отриманням позики у позикодавця, та свідомо обрав умови отримання позики, викладені в цьому Договорі. Позичальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких для нього обставин, також гарантує, що на момент укладання цього Договору він не є жодним чином обмеженим законом, іншим нормативним актом, судовим рішенням або іншим передбаченим чинним законодавством способом в своєму праві укладати цей Договір та виконувати усі умови, визначені в цьому Договорі. До укладення цього Договору Позичальник отримав від Позикодавця інформацію, що визначена в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг" та в частині другій статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". До укладення Договору та підписання Акцепту вона ознайомилась з внутрішніми правилами та примірним договором позикодавця на веб-сайті позикодавця https://topcredit.ua/, з умовами, викладеними в Оферті.(а.с.7).
Крім того, в акцепті зазначено, що позичальник підтверджує, що вона була ознайомлена з загальною сумою (сукупною вартістю) позики (з усіма зборами, окремими та/або сукупними платежами), вся інформація була мені надана та погоджуюсь з наданою інформацією. Інформація надана мені в повному обсязі та відповідає інформації на веб-сайті Позикодавця https://topcredit.ua/.
Також, позичальник, прийняла пропозицію позикодавця та надала згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання мною в якості аналога власноручного підпису для підписання цього Акцепту та Договору електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та направляється позикодавцем позичальнику засобом зв'язку, вказаним позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі. Обравши варіант підпису цього Акцепту електронним підписом одноразовим ідентифікатором.(а.с.7).
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 363567 від 26 липня 2019 року видно, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підпис договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.8).
Положеннями ч.1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому, укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача.
Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не підписувала кредитного договору№363567 від 26.07.2019 року, не отримувала його, спростовуються матеріалами справи.
А також відомостями персональних даних позивача, які зазначені в оспорюваному договорі, таких як реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані про документ, що засвідчують особу, номер, дата видачі паспорта, номера телефонного зв'язку, адреса електронної пошти, місце роботи, що в сукупності свідчить про передачу особистих даних їх власником, тобто позивачем, яка ідентифікувала себе та надала згоду на використання цих даних.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що відомості її персональних (ідентифікуючих) даних вибули з її володіння та оспорюваний договір нею в електронному вигляді не укладався.
На підстав викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги в даному випадку не можуть бути задоволеними, оскільки відсутні правові підстави для визнання кредитного договору №363567 від 26.07.2019 року укладеного між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» (ЄДРПОУ41939706) недійсним, а відтак в задоволені позову слід відмовити за його недоведеністю.
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 141, 247 ч.2, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» про визнання недійсним кредитного договору.
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2020 року.
Суддя Н.О. Яценко