Справа №:755/12992/20
1кс/755/4279/20
"19" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040005002 від 08.09.2020 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гребінки Васильківського району Київської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення), раніше не судимого,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
19 вересня 2020 року слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .
Клопотання погоджено з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що 07.09.2020 року приблизно о 23 годині ОСОБА_4 прибув на територію розважального закладу «Еден», що знаходиться поблизу пляжу «Молодіжний» в ПКіВ «Гідропарк» по проспекту Броварському у м. Києві, де працював його знайомий.
Перебуваючи на території зазначеного розважального закладу, у альтанці, розташованій поруч із службовим входом, ОСОБА_4 спілкувався з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і вживав алкогольні напої.
Приблизно о 01 годині 30 хвилин 08.09.2020 року з боку службового входу на територію розважального закладу вони почули стук, біля воріт службового входу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 побачили ОСОБА_8 .
У ході спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт та останній штовхнув потерпілого, від чого той упав, після чого розпилив в його обличчя сльозогінний газ. Після цього потерпілий ОСОБА_8 почав рухатись від ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в бік дороги. ОСОБА_4 , вважаючи себе ображеним внаслідок виниклого словесного конфлікту, побіг за потерпілим ОСОБА_8 та наздогнав його на пішохідній доріжці.
Наздоганяючи потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , передбачаючи настання тяжких наслідків від своїх дій, діючи умисно, наніс останньому удар ногою в спину в районі попереку зліва, внаслідок чого потерпілий впав на бетонне покриття пішохідної доріжки на лівий бік, вдарившись при цьому головою.
Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Згідно довідки КМКЛ ШМД № 222 у ОСОБА_8 діяагностовано: Важка закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Гостра субдуральна гематома в лобно-скронево-тім'яній ділянці головного мозку справа. Компресійно-дислокаційний синдром. Закрита травма грудної клітки. Забій органів грудної порожнини. Уламковий перелом середньої треті лівої ключиці зі зміщенням уламків. Позагоспітальна лівобічна пневмонія. Мінімальний двобічний гідроторакс.
18 вересня 2020 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Згідно клопотання, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом від 08.09.2020 року; довідкою КМКЛ ШМД від 10.09.2020 року; довідкою КМКЛ ШМД від 18.09.2020 року; протоколом огляду місця події від 08.09.2020 року; протоколом огляду місця події від 08.09.2020 року; протоколом огляду місця події від 08.09.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.09.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 11.09.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 12.09.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 17.09.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 17.09.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 18.08.2020 року; протоколом огляду від 10.09.2020 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 18.09.2020 року; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, і стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують, а саме те, що підозрюваний не має постійного місця проживання, офіційно не працює, на його утриманні ніхто не перебуває.
Крім того, прокурор стверджував, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження належними та допустимими доказами, на час вчинення злочину перебував у стані алкогольного спяніння.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, зазначивши, що має постійне місце проживання у м. Києві, проживає у нежитловому приміщенні, де і працює, підтвердив вчинення ним злочину, за вказаних у клопотанні обставин, вказавши, що дійсно наздоганяв потерпілого, який від нього тікав, після чого наніс йому удар ногою в спину, від якого потерпілий впав і вдарився головою об бетонне покриття дороги, та перестав реагувати на будьякі рухи, а він ( підозрюваний) забрав його сумку та приніс до своїх знайомих, з якими напередодні разом вживали алкогольні напої.
Також в судовому засіданні підозрюваний зазначив про те, що участі захисника в судовому засіданні не потребує, що не пов'язано з його матеріальним станом.
Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, вислухавши доводи прокурора, який підтримав клопотання та зазначив обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, підозрюваного, який заперечував проти задоволення клопотання, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, що створювало небезпеку для життя та здоров'я людини.
Слідчий суддя також враховує, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання від п'яти до восьми років позбавлення волі, підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований, постійного місця проживання не має, проживає у нежитловому приміщенні, не одружений, будь-які особи на його утриманні не перебувають.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід - тримання під вартою.
Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, слідчому судді не надані.
При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також те, що останній підозрюється у вчиненні злочину, із застосуванням насильства, слідчий суддя не вбачає підстав визначати розмір застави ОСОБА_4 .
Керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176-179, 193, 194 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040005002 від 08.09.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» МЮУ строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 листопада 2020 року, включно, взявши його під варту в залі суду.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя