Номер провадження 2/754/4340/20
Справа №754/2751/20
Іменем України
22 вересня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді - Панченко О.М.
за участю секретаря - Тимошенко К.В.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа:Територіальний сервісний центр №8043 Головного сервісного центру МВС в м. Києві про визнання права власності на транспортний засіб (причіп побутівку),
В лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Територіальний сервісний центр №8043 Головного сервісного центру МВС в м. Києві про визнання права власності на транспортний засіб (причіп побутівку), в якому просив суд: визнати за ним право власності на транспортний засіб (причеп побутівку) на шасі ЗИЛ 130, шасі та кузов б/н, державний номерний знак відсутній; зобов'язати Територіальний сервісний центр №8043 Головного сервісного центру МВС в м. Києві зареєструвати за ним право власності на транспортний засіб /причеп побутівку/ на шасі ЗИЛ 130, шасі та кузов б/н, державний номерний знак відсутній. В обґрунтування позову зазначено, що ним згідно розписки від 22.07.2016 року передано відповідачу ОСОБА_2 кошти у розмірі 16 500.00 грн. за причіп побутівку. 10.07.2019 року він звернувся до МВС РСЦ в м. Києві, територіального сервісного центру №8043 для реєстрації вказаного транспортного засобу, надавши копію розписки, на що отримав відповідь про те, що для проведення реєстрації ТЗ йому необхідно звернутися до суду. Таким чином він був змушений звернутися до суду з позовними вимогами про визнання права власності на вказаний вище транспортний засіб.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 09.04.2020 року , у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.04.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у звільненні його від сплати судового збору.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.06.2020 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився. Судом про дату судового розгляду повідомлений належним чином. Направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи Територіального сервісного центру №8043 Головного сервісного центру МВС в м. Києві в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про день та час розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення позивача у справі, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за заступних підстав.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1 , 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно з розпискою, яка міститься в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 16 500.00 грн. від продажу свого причіпа побутовки на базі причепу, яка належала йому на праві власності.
Позивач вваажає, що має право власності на даний ТЗ, оскільки придбав його у відповідача, сплативши певні кошти за нього.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Слід вказати, що стороною позивача не надано суду доказів тих обставин, що спірний причіп побутівка на базі причепу належала на праві власності відповідачу у справі ОСОБА_2 , так як і стороною позивача не було надано суду будь яких підтверджуючих документів, які свідчили б про те, що такий транспортний засіб взагалі існує. Таким чином відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на вказаний вище ТЗ, розписка надана суду позивачем не може свідчити про те, що право власності на спірний ТЗ перейшло від відповідача до позивача в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід стягнути з позивача на користь держави, оскільки йому було відстрочено сплату таких до моменту ухвалення судом рішення по справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 4, 10, 76, 141, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа:Територіальний сервісний центр №8043 Головного сервісного центру МВС в м. Києві про визнання права власності на транспортний засіб (причіп побутівку), - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги ,відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду виготовлено 24.09.2020 року.
Головуючий О.М. Панченко