Номер провадження 2-а/754/287/20
Справа №754/8838/20
21 вересня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Проценка Богдана Вікторовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.07.2020 року на місці зупинки командиром роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Києві Проценка Б.В. винесено постанову серії ЕАМ №2774401 від 03.07.2020 року про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170, 00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. Відповідно до змісту постанови 03.07.2020 року о 12 год. 58 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW X3 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Набережне Шосе, 25/1 у м. Києві, з відсутнім переднім номерним знаком, чим порушив п. 2.9.в. ПДР України та здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП. Позивач не погоджується із зазначеною постановою та вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. На місті зупинки ТЗ відповідач підійшовши до авто відрекомендувався, та зазначив, що позивач порушує ПДД України, а саме на авто відсутній передній реєстраційний номерний знак. Позивач пояснив, що жодним нормативним актом України не передбачено, що реєстраційний номерний знак повинен бути закріплений саме на передньому бампері ТЗ. Також, позивач пояснив відповідачу, що згідно діючих правил України, ТЗ повинно мати номерні реєстраційні знаки в кількості 2 штуки, які повинні розміщуватись з переду та з заду ТЗ у спеціальних місцях відведених заводом виробником. На передньому бампері ТЗ ОСОБА_1 , заводом виробником не передбачено розміщення реєстраційного номерного знаку, оскільки відсутні будь-які кріплення для цього. Однак, не зважаючи на діючі нормативні акти, на які посилався позивач, не ознайомившись з ними та до кінця не розібравшись в ситуації та в тому чи правомірною була запинка, перевіривши наявність водійського посвідчення та техпаспорту на ТЗ, відповідач склав постанову про адміністративне правопорушення. Оскільки відповідач відмовився надрукувати постанову, яка б відповідала дійсним обставинам справи, позивач був позбавлений можливості отримав її на місті зупинки ТЗ. Оскаржувана Постанова 10.07.2020 року надійшла засобами поштового зв'язку по місцю реєстрації позивача, яку він отримав 13.07.2020 року. Відповідно до Наказу № 465 Національного органу стандартизації Державного Підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 21.12.2019 року, на виконання програми робіт з національної стандартизації на 2019 рік було прийнято національні стандарти з наданням чинності з 16.03.2020 року зокрема ДСТУ 4278:2019 (Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування) на зміну ДСТУ 4278:2012. Таким чином, згідно пунктів 4.1. та 4.2. розділу 4, діючих ДСТУ 4278:2019 визначено, що кількість знаків на транспортних засобах має бути - на автомобілях два знаки. Знаки на транспортних засобах треба встановлювати лише в передбачених за конструкцією місяцях, зазначених виробником. ОСОБА_1 зазначає, що зупинка його ТЗ відповідачем з підстав відсутності на передньому бампері реєстраційного номерного знаку була безпідставною, а накладення адміністративного стягнення незаконним. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕАМ №2774401 від 03.07.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 170, 00 грн.
Відповідно до вимог ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Києві Проценка Б.В., третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21.08.2020 року до суду надійшли Пояснення відповідача на позов. Відповідно до заперечень, викладених у них, відповідач зазначає, що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.9 в. ПДР водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для нього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. У відповідності до п.п. 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх. вони повинні бути чистими і достатньо освітленими. Згідно із п.п. 2.9 «в» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака. Таким чином. ПДР України встановлено заборону на користування транспортними засобами з номерними знаками, які закріплені у невстановленому для цього місці. Доводи позову про те, що транспортний засіб, у якого номерні знаки знаходяться під переднім вітровим склом (даний факт не заперечує позивач, а на нього посилається) є безпідставними, оскільки керування водієм транспортним засобом з номерним знаком розміщеним у невстановленому для цього місці, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, створює окремий склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст.121 КУпАП. Таким чином, розглядаючи дану справу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. На підставі вище викладеного відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу в його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Представник третьої особи - Департамент Патрульної поліції у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.07.2020 року на місці зупинки командиром роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Києві Проценка Б.В. винесено постанову серії ЕАМ №2774401 від 03.07.2020 року про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170, 00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
У постанові зазначено про те, що 03.07.2020 року о 12 год. 58 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW X3 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Набережне Шосе, 25/1 у м. Києві, з відсутнім переднім номерним знаком, чим порушив п. 2.9.в. ПДР України та здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для нього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.9.в. ПДР, затверджених Постановою від 10 жовтня 2001 р. №1306 водієві забороняється: в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Національний Стандарт України Дорожній транспорт знаки номерні транспортних засобів загальні вимоги Правила застосування ДСТУ 4278:2012 (який діяв на час вчинення правопорушення) установлює типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту, правила застосування державних номерних знаків для:
- транспортних засобів усіх типів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та які підлягають державній реєстрації і обліку: автомобілів, автобусів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів;
- транспортних засобів Збройних сил України;
- транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування: великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.
Так, відповідно до розділу 4 даного стандарту кількість знаків на ДТЗ (дорожніх транспортних засобах) повинна становити, зокрема, на автотранспорті - два знаки.
Знаки на транспортні засоби встановлюються в передбачених конструкцією місцях, вказаних підприємством-виробником.
Позивач стверджує, що номерний знак автомобіля був попереду і позаду автомобіля, при цьому відповідач його бачив. В той же час, заводом виробником автомобіля зовсім не передбачено розміщення номерного знаку попереду, а тому номерний знак перебував під склом.
З наданих сторонами доказів фактично неможливо встановити, чи передбачена заводом виробником спеціальна накладка на передній бампер, на яку кріпиться знак. Спеціальна технічна документація на автомобіль BMW X3 у суду також відсутня.
В той же час, суд вважає, що якщо ДСТУ 4278:2012 було встановлено обов'язковість встановлення двох знаків, то позивач мав право розмістити державний номерний знак у іншому місці передній частині автомобіля.
Статтею 283 КпАП України встановлено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно пункту 5 Розділу IV Розділу Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі
Відповідно до пункту 6 IV Розділу Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При винесенні постанови інспектором патрульної служби повинно бути з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при розгляді справи обставини свідчать про неналежне з'ясування всіх обставин інспектором, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем та представником відповідача не надано достатніх доказів які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Частинами 1, 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем та представником відповідача не надано достатніх доказів які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд вважає, що інспектор поліції при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановив всіх об'єктивних обставин справи, не перевірив твердження позивача, не переконався у тому, що його твердження є безпідставними.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а постанова інспектора, - скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 8, 9, 19, 77, 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до командира роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Проценка Богдана Вікторовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову командира роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Проценка Б.В. від 03 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 170, 00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 420, 40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Командир роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Проценка Богдана Вікторовича, адреса: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.
Третя особа - Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.
Повний текст рішення був виготовлений 24 вересня 2020 року.
Суддя О.В.Лісовська