23 вересня 2020 року справа №805/3231/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника відповідача 2 Вірченка Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 р. (у повному обсязі складено 27 липня 2020 року у м. Слов'янськ) у справі № 805/3231/18-а (головуючий І інстанції суддя Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 08.05.2018 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій щодо надання на запит від 26.08.2017 року неповної інформації та з порушенням встановленого законом строку, зобов'язання надати відповідну інформацію на запит від 26.08.2017 року по суті запитуваних питань в повному обсязі (т. 1 а.с. 3-6).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України відмовлено (т. 1 а.с. 65-68).
03 липня 2018 року у справі ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) (т. 1 а.с. 69).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, не погодившись з додатковим рішенням, позивач подав на нього апеляційну скаргу та зазначив, що воно підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що він є військовослужбовцем, має на утримання трьох неповнолітніх дітей, що підтверджується посвідченням багатодітної сім'ї та дружину, яка знаходиться у декретній відпустці.
Зазначив, що його клопотання про звільнення від сплати судового збору, не розглянуто судом першої інстанції належним чином, натомість ухвалою від 14 травня 218 року відстрочено сплату судового збору (т. 1 а.с. 74-75).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року та 03 липня 2018 року у справі № 805/3231/18-а залишені без задоволення, а рішення та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року та 03 липня 2018 року у справі № 805/3231/18-а - без змін (т. 1 а.с. 118-121).
20 травня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалена постанова, якою рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року, додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду (т. 1 а.с. 167-176).
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідь, надана позивачу на його звернення, містить повну інформацію стосовно запитуваних питань та у встановлений чинним законодавством строк, передбачений Законом України “Про звернення громадян”. Своєю чергою суд апеляційної інстанції, не змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про помилкове застосування судом першої інстанції строків, передбачених Законом України “Про звернення громадян”, оскільки у спірних правовідносинах застосовуються строки, передбачені Законом України “Про публічну інформацію”. При цьому, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій не встановлено коли саме зареєстровано у Міністерстві юстиції України запит, та коли саме направлено на адресу позивача відповідь відповідно до реєстрів відправлення та/чи поштового штемпеля на конверті.
Також вказано, що зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 вважав порушеними свої права не лише внаслідок порушення встановленого законом строку надання інформації на запит, а й ненаданням запитуваної інформації, що, на думку позивача, є фактичною відмовою у її наданні. При цьому позивач вважає відновлення його порушеного права шляхом зобов'язання надати відповідну інформацію на запит від 26 серпня 2017 року по суті запитуваних питань в повному обсязі. Однак судами попередніх інстанцій фактично не надано оцінки відповіді на запит позивача на отримання публічної інформації від 26 серпня 2017 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі № 805/3231/18-а адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання відповіді від 11 вересня 2017 року № ПІ-ЮР-2392/20.5 на запит ОСОБА_1 від 26 серпня 2017 року з порушенням встановленого законом строку протиправними.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат (т. 2 а.с. 38-42).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в решті залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на рішення Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі № 800/369/17 та вважає, що суд не може обмежитись винятково констатацією факту порушення, оскільки суб'єкт владних повноважень не в змозі виправити пропущений ним строк для надання інформації. Лише у разі якщо внаслідок недотримання строків надання інформації порушено права, свободи чи інтереси позивача (не тільки ті, що пов'язані з наданням інформації) і він ставить вимоги про їх відновлення, суд повинен констатувати таке порушення і одночасно застосувати відповідний спосіб захисту.
Позивач в судове засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 7).
26 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України з запитом на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити :
- перелік тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, які розроблені безпосередньо головою Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 ;
- перелік тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, які розроблені безпосередньо членом Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 8).
За змістом витягу з офіціального сайту “Укрпошта”, відправлення № 8755701004116, яке відповідає зазначеному на фіскальному чеку про надіслання запиту до “Мін Юст Укр”, отримане уповноваженою особою відповідача “вручене: за довіреністю” 01.09.2017 року о 19 год. 30 хв.(т. 1 а.с. 8а-10).
11 вересня 2017 року Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслано на адресу ОСОБА_1 лист № ПГ-ЮР-2392/205 щодо результатів розгляду звернення, в якому зазначив, що питання автоматизованого анонімного тестування розроблені та затверджені Тимчасовою Кваліфікаційною комісією приватних виконавців Міністерства юстиції України з метою добору осіб, здатних професійно виконувати обов'язок приватного виконавця, що відображено у протоколі Комісії від 10.02.2017 року № 3. Крім того, у зазначеній відповіді роз'яснене, що повідомити, які питання розроблені безпосередньо окремими членами комісії, не вбачається можливим у зв'язку з відсутністю необхідності систематизації даної інформації (т. 1 а.с. 11).
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України “Про інформацію” встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Положеннями статті 9 Закону України “Про інформацію” обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
За змістом статей 1, 5 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
За унормуванням статті 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації” право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Публічна інформація є відкритою відповідно до частини другої статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, крім випадків, встановлених законом.
Приписи статті 12 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначають, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України “Про доступ до публічної інформації” передбачено, що до розпорядників інформації належать суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Статтею 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” окреслено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
За правилами статті 20 “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію передбачена статтею 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною другою статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
В силу пункту 2 частини п'ятої статті 19 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” Кваліфікаційна комісія розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту; порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями.
Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України згідно статті 19 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців. Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.
Зі змісту п. 3 Положення про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерством Юстиції України від 05.082016 року № 2430/5 (діяв на момент виникнення спірних відносин) вбачається, що основними завданнями тимчасової кваліфікаційної комісії є:
- визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця;
- вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця.
Кваліфікаційна комісія визначає дату складення кваліфікаційних іспитів; розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування; розглядає документи, подані особами, які мають намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, на відповідність вимогам, визначеним цим Законом; проводить кваліфікаційні іспити та затверджує їх результати; приймає рішення про видачу посвідчення приватного виконавця (ч. 5 статті 19 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”).
Стаття 20 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” окреслює: особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, до подання заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту зобов'язана пройти навчання і стажування приватного виконавця. Особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, після проходження навчання, стажування приватного виконавця подає до Кваліфікаційної комісії заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту разом із документами, які підтверджують відповідність особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону, а також декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Кваліфікаційна комісія проводить перевірку достовірності документів та відомостей, поданих особою. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Кваліфікаційна комісія приймає рішення про, зокрема, допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту.
Кваліфікаційна комісія проводить кваліфікаційний іспит протягом трьох місяців з дня надання допуску особі до складення кваліфікаційного іспиту. Про дату та місце проведення кваліфікаційного іспиту повідомляються особи, допущені до його складення. Інформація про кваліфікаційний іспит не пізніш як за сім днів до дня його проведення розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та веб-сайті Асоціації приватних виконавців України. На іспиті мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об'єднань та засобів масової інформації. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця. Особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, Міністерство юстиції України на підставі відповідного рішення Кваліфікаційної комісії протягом 10 днів з дня складення кваліфікаційного іспиту видає посвідчення приватного виконавця (стаття 21 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”).
Відповідно до частини 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців здійснює повноваження кваліфікаційної комісії до скликання з'їзду приватних виконавців України.
З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо забезпечення діяльності Міністерства юстиції України, зокрема, розробити та затвердити перелік питань автоматизованого анонімного тестування для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця.
Судом встановлено, що запит позивача від 26 серпня 2017 року, який надійшов до відповідача 01 вересня 2017 року о 19:30 год. зареєстрований 04 вересня 2017 року за № ПІ-ЮР-2392, що підтверджено реєстраційно-контрольною карткою № ПІ-ЮР-2392 (т. 2 а.с. 2).
За вказаною карткою встановлений строк виконання до 11 вересня 2017 року. Також відповідачем на адресу суду наданий витяг з електронної бази даних вхідної кореспонденції «Megapolis» Документообіг за період з 26 серпня 2017 року по 26 вересня 2017 року та витяг з журналу обліку вихідної кореспонденції Міністерства юстиції України за період з 23 серпня 2017 року по 26 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 3-36).
З цих витягів вбачається, що запит позивача від 26 серпня 2017 року надійшов до відповідача 01 вересня 2017 року та зареєстрований 04 вересня 2017 року. При цьому встановлений строк виконання (надання відповіді) 11 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 3).
Відповідь на запит позивача датована 11 вересня 2017 року за № ПІ-ЮР-2392/20.5 (т. 1 а.с. 11).
Разом з тим, відповідно до витягу з журналу обліку вихідної кореспонденції Міністерства юстиції України, відповідачем на адресу позивача зазначена відповідь спрямована лише 21 вересня 2017 року. Це також підтверджено відомістю відправлень кореспонденції від 21 вересня 2017 року та копією квитанції (т. 2 а.с. 4, 5).
Унормуванням статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” обумовлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Таким чином, граничним строком надання відповіді є - 08 вересня 2017 року, проте, відповідь надана відповідачем 11 вересня 2017 року та надіслана на адресу позивача - 21 вересня 2017 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем при розгляді запиту ОСОБА_1 від 26 серпня 2017 року порушені приписи статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Посилання апелянта на висновки рішення Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі № 805/3024/17-а суд не приймає до уваги з огляду на те, що обставини справи не є тотожними з обставинами цієї справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено, що відповідь на запит позивача надано з додержанням строків, встановлених законом.
За таких обставин позовні вимоги правомірно задоволено в частині визнання протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання відповіді від 11 вересня 2017 року № ПІ-ЮР-2392/20.5 на запит ОСОБА_1 від 26 серпня 2017 року з порушенням встановленого законом строку протиправними.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 р. у справі № 805/3231/18-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складений 24 вересня 2020 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв