ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 вересня 2020 року м. Київ № 640/590/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
10.01.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) в якій вона висловила прохання:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Києва (далі - Управління Держказначейства) подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування;
- зобов'язати ГУ ПФУ сформувати та подати до Управління Держказначейства подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13490, 00 гривень.
Підставою для звернення з позовом стало протиправне, на думку представника позивача, неповернення сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за придбання житла вперше.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 . Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
16.04.2020 від ГУ ПФУ до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник пенсійного органу зазначив, що до функцій і повноважень пенсійного органу не віднесено збір та перевірка інформації про факт придбання житла вперше. А надані позивачем документи беззаперечно не свідчать про те, що придбання позивачем нерухомості було здійснено вперше.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
13.11.2019 між позивачем та Акціонерним товариством «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Авант» укладено договір купівлі-продажу квартири. Предметом даного договору є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із пунктом 2.1 вказаного договору купівлі-продажу вартість квартири складає 1 348 996, 55 грн.
Відповідно до пункту 8.4 покупець (позивач) сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
04.11.2019 позивачем сплачено збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від суми договору, що становить 13 490, 00 грн, що підтверджується квитанцією від 04.11.2019 № 0.0.1512799945.1.
З копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованого 25.11.2019 видно, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .
Вважаючи, що такий збір сплачено помилково, 09.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів при придбанні житла вперше, оскільки звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла.
За результатами розгляду цієї заяви, 12.12.2019 відповідач надав відповідь, викладену в листі № 301619/08, якою відмовив позивачу у поверненні запитуваних коштів, мотивуючи тим, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходження бюджету відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного чи місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787). Для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору операцій купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 14 496, 36 грн рекомендовано звернутися до суду.
Не погодившись із вищенаведеною відмовою та для захисту своїх прав, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як передбачено частиною третьою статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
За змістом пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок № 1740) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд зазначає, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частин першої статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
У той же час, оскільки на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, покладено обов'язок доказування, то саме відповідач зобов'язаний довести факт, що ОСОБА_1 зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбавала житло не вперше.
Отже, суд вважає, що позивач помилково сплатила до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 13 490, 00 грн.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком №787.
Пунктом 5 Порядку №787 визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 за №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», покладений на Пенсійний фонд України.
Таким чином, системно проаналізувавши вищенаведені норми, суд доходить висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (житлового будинку), зазначеної в договорі купівлі-продажу майна.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17), 14.02.2018 (справа №826/23087/15), 20.02.2018 року (справа №819/1730/17) та 13 грудня 2018 року (справа №813/969/17).
Судом встановлено, що згідно з наявної в матеріалах справи копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Рестру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу за позивачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за придбання якої нею сплачено спірний збір.
Доказів, які б спростовували зазначене та підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє, відповідачем до суду не надано.
Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач зверталась до відповідача із заявою, в якій висловила прохання звернутися із поданням відповідно до чинного законодавства до органів Управління Державної казначейської служби України про повернення їй, сплаченого збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, яка містить усі обов'язкові реквізити, визначені абзацом 8 пункту 5 Порядку №787, однак їй було відмовлено.
З урахуванням наведеного позов підлягає задоволенню. При цьому із застереженням, що оскільки відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 №1280 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.08.2015 №716), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2011за №1236/19974 повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету здійснює саме Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, то належним способом забезпечення відновлення порушеного права ОСОБА_2 є зобов'язання ГУ ПФУ сформувати та подати подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування саме до цього органу.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, а згідно із наявної у справі квитанції від 06.02.2020 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп., то поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 768 грн 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-248, 255 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Києва подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування, - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13490, 00 гривень.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень та сорок копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 42098368).
Суддя О.М. Чудак