ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 вересня 2020 року м. Київ № 640/22183/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у місті Києві, Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
27.12.2018 ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС України у місті Києві, Державної фіскальної служби України про:
- зобов'язання Державну фіскальну службу України вилучити інформацію про позивача з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків з використанням цифрових ідентифікаторів (ідентифікаційного номера, серії та номера паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, інших форм) та зберегти за позивачем форму обліку платника податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації;
- зобов'язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС України у місті Києві здійснювати облік позивача як платника податків за раніше встановленими формами обліку: без застосування цифрового ідентифікатора; без використання серії та номера паспорта; реєстраційного номера облікової картки платника податків й інших цифрових форм, а лише за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і за місцем реєстрації;
- зобов'язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві вилучити інформацію про позивача з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, що була надана інспекції під час реєстрації даних податковими органами;
- зобов'язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС України у місті Києві проставити у паспорті позивача запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.
В обґрунтування позовної заяви з урахуванням відповіді на відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 зазначила, що присвоєння будь-якого цифрового ідентифікатора суперечить її релігійним переконанням з огляду на які вона має право на те, щоб її облік як платника податків здійснювався без застосування цифрового ідентифікатора та без використання серії та номера паспорта (за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження та за місцем реєстрації). Будь-який ідентифікатор, який замінює у системі обліку ім'я фізичної особи є індивідуальним номером людини, а не документа, в то й час як жоден Закон України не дозволяє громадянам України присвоювати будь-які ідентифікатори. Наявність у позивача вказаного права та відсутність обґрунтованої необхідності у обов'язковому присвоєнню фізичним особам цифрових ідентифікаторів підтверджується відповідними положеннями Конституцій України, Законів України, висновками авторитетних релігійних та наукових організацій.
Позивач зазначає, що не має намірів ухилятись від сплати податків, а тільки бажає робити це без застосування цифрових ідентифікаторів. При цьому, виконала вимоги статей 63 та 70 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), а саме заповнила Повідомлення за формою №1П.
Проте, відповідачі залишили без задоволення вимоги позивача вчинити дії по забезпеченню права на відмову від цифрового ідентифікатора відповідачі залишили без задоволення, чим порушили її конституційні права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зазначив, що ПК України не передбачено можливості виключення або невнесення відомостей про особу до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у випадку, якщо через свої релігійні переконання такі особи відмовляються від прийняття реєстраційного номера, а навпаки передбачено ведення обліку таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта, а не тільки за прізвищем, ім'ям та по-батькові, датою народження та місцем проживання.
Керуючись нормою частини п'ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
ОСОБА_1 є віруючою, парафіянкою Української Православної Церкви Парафії на честь Святих Першоверховних Апостолів Петра і Павла в Оболонському районі м. Києва.
17.09.2018 ОСОБА_1 звернулась до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС України у місті Києві із заявою у якій просила:
- не вносити інформацію про неї до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків;
- зберегти за нею форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження;
- проставити у паспорті відмітку про наявність права на вчинення певних дій без присутності цифрового ідентифікатора - ІПН, серія та № паспорта та ін.
Також зазначено, що позивач не згодна із вимогами статтей 63 та 70 ПК України.
17.09.2018 ОСОБА_1 звернулась до Державної фіскальної служби України із заявою у якій просила:
- не вносити інформацію про неї до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків;
- зберегти за нею форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження, про що офіційно повідомлено Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС України у місті Києві.
Також зазначено, що позивач не згодна із вимогами статей 63 та 70 ПК України.
Крім того, 17.09.2018 позивач заповнила повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, форми №1П. При цьому, позивач не заповнила графу «реквізити документа, на підставі якого заповнювалось Повідомлення» вказаної форми №1П у якій наявні поля для заповнення інформації про серію, номер, дату видачі та орган, який видав паспорт громадянина України. Біля графи «контактна інформація» позивач зазначила «прошу обліковувати мене за раніше встановленою формою - за прізвищем, іменем та по батькові, датою народження, місцем проживання». Також вказала, що не надає згоду на обробку її персональних даних.
Відповіді на вказані заяви позивача надано листом Головного управління ДФС України у місті Києві від 28.09.2018 №56653/К/26-15-54-04 та листом ДФС України від 28.09.2018 №14996/К/99-99-08-02-01-14 у яких повідомлено позивача про те, що з огляду на норми статті 19 Конституції України, статей 63 та 70 ПК України контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами або видами.
Вказано, що нормами ПК України передбачено виключно два способи ведення обліку фізичних осіб - платників податків у Державному реєстрі: за реєстраційним номером облікової картки платника податків або за прізвищем, іменем та по батькові, серією та номером паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).
У листі Головного управління ДФС України у місті Києві від 28.09.2018 №56653/К/26-15-54-04 також зазначено, що повідомлення за формою №1П заповнено позивачем з порушенням вимог Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 (Положення №822), а саме: не заповнені реквізити документа, на підставі якого заповнювалось дане повідомлення, не пред'явлено оригінал паспорта громадянина України та не надано його ксерокопію. Тому, для реєстрації у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків позивачу необхідно звернутись до Центру обслуговування платників та надати належним чином заповнене повідомлення за формою №1П та ксерокопію паспорта.
Позивач не погоджується із вказаними відмовами, а тому звернулась до суду із вказаною позовною заявою.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Пунктами 63.3, 63.5 статті 63 ПК України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцем проживання особи (основне місце обліку).
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 63.6 статті 63 ПК України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Згідно з пунктом 63.7 статті 63 ПК України контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.
Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 70.1 статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
Згідно з пунктом 70.5 статті 70 ПК України фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
Відповідно до статей 41, 63, 70 глави 6 розділу ІІ ПК України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення №822 усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.
Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
За приписами пункту 1 розділу IV Положення №822 Державний реєстр формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.
Відповідно пунктів 1-4 розділу VIІI Положення №822 фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою №1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред'являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.
Фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа перебуває за межами населеного пункту проживання.
Для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних або оформлення паспорта вперше.
У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданому Повідомленні щодо внесення серії та/або номера паспорта, прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, місця проживання тощо фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації та повідомлено про необхідність подання нової заяви для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру.
Відповідно до пунктів 7, 8 розділу VІІІ Положення №822 після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення.
Після внесення до паспорта відмітки відповідний контролюючий орган формує та надсилає до ДФС повідомлення щодо дати внесення до паспорта такої відмітки (із зазначенням серії та/або номера паспорта) для взяття особи на облік в окремому реєстрі Державного реєстру. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта.
ДФС у разі надходження такого повідомлення вносить до окремого реєстру Державного реєстру запис із зазначенням дати внесення відмітки та дати внесення запису до цього реєстру.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
При цьому законодавством не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, виключно за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження і місцем реєстрації.
Водночас, норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», які передбачали можливість податкового обліку за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії і номера паспорта, втратили чинність із набранням чинності Податковим кодексом України з 1 січня 2011 року.
Зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає незастосування реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права то ідентичних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №823/198/16, від 29.10.2019 у справі №806/2355/15 та від 12.12.2019 у справі №820/261/16.
Відповідно до статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Європейський суд з прав людини, висловлену у Рішенні від 03.12.2009 №40010/04 у справі «Тамара Скугар та інші проти Росії», яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером. Суд зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.
При розгляді даної справи суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».
З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам позивача. Відсутність у даному рішенні правової оцінки окремих доводів позивача жодним чином не відобразилось на повноті та об'єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат розгляду даної справи.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі у межах спірних правовідносин діяли у чіткій відповідності до положень законодавства діючого на час звернення позивача, а також не порушили права позивача, що, відповідно, унеможливлює захист таких прав та задоволення заявлених позовних вимог. При цьому, вчинення відповідачами дій про які просить позивач свідчитиме про вихід відповідачами за межі наданих їх повноважень та порушення відповідних норм права, що не є допустимим.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат відповідача на залучення свідків та проведення експертизи, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ).
Відповідач - Державна податкова служба України (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43005393).
Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).
Суддя О.М. Чудак