ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
з питання визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
23 вересня 2020 року м. Київ № 826/8998/18
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши заяву Міністерства фінансів України про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі за позовом Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Кабінет Міністрів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року в задоволенні адміністративного позову Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Кабінет Міністрів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу Бориспільської районної державної адміністрації Київської області - задоволено; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року скасовано та прийняти нову постанову, якою позов Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до Міністерства фінансів України, третя особа: Кабінет Міністрів України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправними дії Міністерства фінансів України по зміні (коригуванню) показників обсягів надходжень податку на доходи фізичних осіб до бюджету Бориспільського району Київської області за 2016 рік при визначенні розміру реверсної дотації районного бюджету Бориспільського району Київської області на 2018 рік; зобов'язано Міністерство фінансів України звернутися до Кабінету Міністрів України із поданням про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» із зазначенням в Додатку №6 «Міжбюджетні трансфери (базова та реверсна дотації, освіта, медична субвенції та додаткова дотація з державного бюджету місцевим бюджетом) на 2018 рік» розміру реверсної дотації районного бюджету Бориспільського району Київської області на рівні (розмірі) 55645,25 тис.грн.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2020 року касаційну скаргу Міністерства фінансів України залишено без задоволення; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року залишено без змін.
22 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 826/8998/18.
11 вересня 2020 року від Міністерства фінансів України надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить суд:
зупинити виконання за виконавчим документом (виконавчий лист № 826/8998/18 виданий 22 червня 2020 року, ВП провадження № 62764071 від 10 серпня 2020 року про зобов'язання Міністерство фінансів України звернутись до Кабінету Міністрів України із поданням про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» із зазначенням в додатку №6 «Міжбюджетні трансферти (базова та реверсна дотації, освіта, медична субвенції та додаткова дотація з державного бюджету місцевим бюджетам) на 2018 рік» розміру реверсної дотації районного бюджету Бориспільського району Київської області на рівні (розмірі) 55 645, 25 тис. грн.);
визнати виконавчий документ, а саме: виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/8998/18 від 22 червня 2020 року, таким, що не підлягає виконанню.
Вказана заява мотивована тим, що виконання рішення про зобов'язання Міністерства фінансів України звернутись до Кабінету Міністрів України із поданням про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» із зазначенням в додатку №6 «Міжбюджетні трансферти (базова та реверсна дотації, освіта, медична субвенції та додаткова дотація з державного бюджету місцевим бюджетам) на 2018 рік» розміру реверсної дотації районного бюджету Бориспільського району Київської області на рівні (розмірі) 55 645, 25 тис. грн. можливо було виконати лише в бюджетний період 2018 року, а саме з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. В бюджетному періоді 2020 року виконати рішення про зобов'язання внести зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» - неможливо, оскільки бюджетний період 2018 року закінчився. Бюджетним кодексом України не передбачено внесення змін до закону про Державний бюджет України за минулий бюджетний період, а тому юридичний конфлікт не може бути усунуто та не відповідає об'єкту порушеного права.
За правилами ч.ч. 2-3 статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
12 лютого 2020 року ВООЗ оголосила про початок пандемії COVID-19 (http://www.euro.who.int/ru/health-topics/health-emergencies/coronavirus-covid-19/news/news/2020/3/who-announces-covid-19-outbreak-a-pandemic).
13 березня 2020 року Генеральний директор ВООЗ на брифінгу для ЗМІ по COVID-19 оголосив, що в даний час Європа стала епіцентром пандемії, де реєструється більше випадків і смертей, ніж в решті світу, за винятком Китаю. В даний час щоденно реєструється більше випадків, ніж в Китаї в розпал епідемії.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 760), згідно з якої установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 жовтня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
Рада суддів України листом від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 запропонувала з метою убезпечити населення України від поширення гострих респіраторних захворюваннях та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб встановити особливий режим роботи судів України, у тому числі, по можливості здійснювати розгляд справи без участі сторін, в порядку письмового провадження.
З метою запобігання поширенню вірусу та дотримання правил дистанціювання громади суд дійшов до висновку про застосування положення статті 7 КАС України та розгляду даної заяви в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву Міністерству фінансів України, з урахуванням наданих на її обґрунтування доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто, виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового розгляду. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. рішення Суду у складі Великої палати «Scordino v.Italy»). Таким чином, виконавче провадження не може бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження потрібно розглядати як цілісний процес (рішення Суду у справі «Крутько проти України № 2» від 27 листопада 2008 року). За таких умов рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим та повинно бути виконано з метою забезпечення ефективного та реального захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судових рішень покладено законом на Державну виконавчу службу України, а порядок виконання визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч.1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Натомість, неможливість виконання судового рішення, яке набрало законної сили не є підставою для визнання виконавчого документу, а саме: виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/8998/18 від 22 червня 2020 року таким, що не підлягає виконанню.
Суду не надано жодного доказу того, що боржником здійснювались реальні дії щодо виконання рішення суду. Твердження про неможливість виконання судового рішення є лише його припущенням.
Заява Міністерства фінансів України не містить в собі обґрунтованих обставин, які б свідчили про помилку у виконавчому листі чи відсутність у боржника обов'язку у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням.
Суд наголошує, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню фактично призведе до неможливості реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення заяви Міністерства фінансів України.
Керуючись статями 241-243, 248, 379, 256, 294 КАС України, суд -
В задоволенні заяви Міністерства фінансів України про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі № 826/8998/18 - відмовити.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк