ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 вересня 2020 року м. Київ № 640/18718/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2020 року №168547-3313-2615 (далі також - оскаржуване рішення).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 звільнена від сплати земельного податку, оскільки використовує належне їй нерухоме майно в своїй господарській діяльності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Крім того, ухвалою суду від 18 серпня 2020 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
ГУ ДПС у м. Києві у своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 зареєстрована 23 серпня 2002 року як фізична особа-підприємець згідно з наявною в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, дата на номер запису - 18 жовтня 2011 року № 2 119 017 0000 024740.
Позивач є власником нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 08 січня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі № 27 (а.с. 8-9).
Нежитлові приміщення в літері «Б» за №№ 28, 35 є відокремленими та складаються з:
підвалу: приміщення №35: приміщення 1 пл. - 68.1 кв.м., приміщення 2 пл. - 34,9 кв.м., приміщення 3 пл. - 31,7 кв.м. (всього по приміщенню № 35 - 134,70 кв.м.);
перший поверх: приміщення № 28: приміщення 9 пл. - 9,9 кв.м., приміщення 10 пл. - 3,2 кв.м., приміщення 11 пл. - 28,3 кв.м., приміщення 13 пл. - 13.2 кв.м., приміщення 14 пл. - 8,2 кв.м., приміщення 15 пл. - 18,5 кв.м., приміщення 16 пл. - 12,9 кв.м., приміщення 17 пл. - 36,7 кв.м., приміщення 18 пл. - 17,0 кв.м., приміщення 19 пл. - 12,3 кв.м., приміщення 20 пл. - 3,3 кв.м., приміщення 21 пл. - 34,9 кв.м., приміщення 22 пл. - 1,9 кв.м. Всього по приміщенню № 28 - 200, 30 кв.м.
Загальна площа нежитлових приміщень №№ 28 та 35 - 335, 00 кв.м.
Також, позивач є власником нежилого приміщення (в літ. «Б») загальною площею 76, 3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі № 1240 (а.с. 15-17).
01 грудня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Поні Експрес» було укладено договір оренди № 01/12 від 01 грудня 2017 року, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі, загальною площею 200,3 кв.м., строком на 1 рік з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2018 року.
Крім того, 01 грудня 2017 року між тими самим сторонами було укладено договір №02/12, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі, загальною площею 76, 3 кв.м строком на 1 рік з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2018 року.
Згідно з п. 4.2 договорів оренди № 01/12 та № 02/12 від 01 грудня 2017 року, якщо жодна сторона за один місяць до закінчення таких договорів не заявить намір його розірвати в письмовій формі, вони автоматично пролонгуються на наступний рік.
ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 168547-3313-2615 від 29 квітня 2020 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2020 рік у розмірі 30 044, 89 грн.
Вказане рішення прийнято контролюючим органом з огляду на те, що позивач не підлягає звільненню від сплати земельного податку на підставі пп. 4 п. 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, як платник єдиного податку, оскільки земельна ділянка, яка є об'єктом оподаткування, не використовується ФОП ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності.
Незгода позивача із оскаржуваним рішенням обумовила її звернення до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Положеннями статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 269.1.1 та 269.1.2 п. 269.1 статті 269 ПК України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
При цьому, в силу вимог пп. 270.1.1 п. 270.1 статті 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV.
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
За правилами п. 286.1 статі 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 286.6 статті 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
При цьому, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 статті 287 ПК України).
Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 07 липня 2015 року № 21-775а15 в адміністративній справі № 826/12388/13-а та висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 19 травня 2020 року у справі №826/26308/15 та від 16 червня 2020 року у справі № 826/11166/16.
Як встановлено матеріалами справи, позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під якими відповідачем згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховано земельний податок. При цьому, в силу вимог статей 182, 334 Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.
А відтак, незважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належними їй на праві власності нежилими приміщеннями, виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до положень п. 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з п. 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Крім цього, п. 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу ХІV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Приписи пп. 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначають, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року (справа №826/14703/13-а), у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
Відтак, суд доходить висновку про те, що в межах спірних правовідносин, здача в оренду нежилого приміщення, тобто використання такого приміщення у господарській діяльності, не свідчить про використання у такій діяльності також і земельної ділянки, на якій розташоване таке приміщення.
Тому, позивач не підлягає звільненню від сплати земельного податку відповідно до пп.4 п. 297.1 статті 297 ПК України, як платник єдиного податку, оскільки земельна ділянка, яка є об'єктом оподаткування, не використовується ФОП ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності.
Водночас, надаючи оцінку спірному рішенню контролюючого органу, суд виходить з наступного.
Як зазначив відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, відповідно до інформаційно-телекомунікаційних систем баз даних контролюючих органів, наданого Департаментом земельних ресурсів КМДА, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку з 08 січня 2001 року в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головне управління ДПС у м. Києві, як платник по податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб за земельну ділянку, під нежитловим приміщенням, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.016699 га, кадастровий номер №85:354:008.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №43/1877, зі змінами та доповненнями, окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою:
Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де:
Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:
Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;
Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;
Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);
Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
Нормативно грошова оцінка в 2020 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок № 27-29 літера «Б», площею 0.016699 га, становить:
166,99 х 2107,43 х 3 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х1,06 х 1 = 3 004 489, 09 де:
166,99 - площа земельної ділянки;
2107,43 - грошова оцінка в грн./кв.м. (рішення Київської міської ради від 03 липня 2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва». Рішення вводиться в дію з 1 липня 2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 565/565);
3 - коефіцієнт на функціональне використання землі (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» із змінами та доповненнями в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 березня 2018 року № 162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів»;
1,5 - локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської Ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення» та Рішення Київської міської Ради від 03 липня 2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»);
1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14 січня 2015 року № 6-28-0 22-215/2-15;
1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»;
1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2017 року № 22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»);
1 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2018 року № 6-28-0.22-244/2-18 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»).
Ставка земельного податку в 2020 році обраховується відповідно до п. 5 додатку З «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської Ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, зі змінами та доповненнями, та становить - 1 %.
Сума земельного податку за 2020 рік розрахованого ФОП ОСОБА_1 за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.016699 га становить: 3004489,09 х 1 % = 30 044,89 грн.
З огляду на викладене, ГУ ДПС у м. Києві було сформовано податкове повідомлення- рішення від 16 квітня 2020 № 1922702-1305-2615 про визначення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 на 2020 рік по земельному податку з фізичних в сумі 30 044,89 грн.
У той же час, суд зазначає, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п. 271.1 статті 271 ПК України).
Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 статті 193 ЗК України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до положень статті 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);
- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.
Згідно з пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Матеріалами справи встановлено, що при обчисленні земельного податку за користування земельною ділянкою під належними позивачу на праві власності нежитловими приміщеннями податковий орган використовував копію витягу з технічної документації від 23 березня 2006 року № Ю-37614/2006 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий № 85:354:008), виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бажалюк В.В., у якому міститься інформація про те, що місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; функціональне використання: землі комерційного використання; площа частини земельної ділянки становить 166,99 кв.м. (технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування), економіко-планувальна зона - зона №1 Поділ; базова вартість 1 кв.м. землі - 892,83 грн./кв.м, коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,50; локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони - 1,07, 1,08, 1,07, 1,11; узагальнюючий локальний коефіцієнт - 1,47; коефіцієнт індексації грошової оцінки - 1,13, 1,182, 1,02, 1,035; нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки становить 772 597, 01 грн.
Позивачем іншої довідки (витягу) із даними державного земельного кадастру, які відрізняються від використаних відповідачем, подано не було.
Тому суд вважає, що застосування контролюючим органом при обчисленні ФОП ОСОБА_1 земельного податку даних державного земельного кадастру, відображених у витязі від 23 березня 2006 року, копія якого наявна в матеріалах справи, є правомірним.
Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною зокрема в постанові від 23 травня 2019 року у справі № 826/1430/16 (адміністративне провадження №К/9901/27042/18).
При цьому в ході розгляду справи перевірено правильність обчислення відповідачем податкових зобов'язань за 2020 рік в розмірі 30 044, 89 грн., який, нарахований на підставі витягу з технічної документації від 23 березня 2006 року № Ю-37614/2006, рішень Київської міської ради від 26 липня 2007 року №43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» та від 03 липня 2014 року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», враховуючи встановлені коефіцієнти індексації, що відповідає вимогам п. 286.5 статті 286 ПК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на нормах податкового законодавства та не підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають розподілу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк