08 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2269/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лайко О.В.,
представника позивача - Дігтярь Л.А.,
представника відповідача - Оніпченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
04 травня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 №0000083202 про застосування штрафної санкції на суму 250 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність тверджень відповідача щодо здійснення позивачем реалізації пального без одержання ліцензії, оскільки 01 липня 2019 року продажу товару не відбувався, а відбулося помилкове пробиття оператором чеків під час виконання контрольних приливів пального по паливо-розподільчих колонках. У зв'язку з чим спірне рішення є протиправним.
Ухвалою суду від 12 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 22 травня 2020 року провадження по справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 04 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
11 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на те, що позивачем здійснено роздрібну торгівлю пальним без отримання відповідної ліцензії чим порушено ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
18 червня 2020 року позивачем до суду подано відповідь на відзив у якій останній посилався на обставини аналогічні тим, що вказані у позовній заяві.
01 липня 2020 року відповідачем до суду подано заперечення у яких останній просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що відповідачем проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та/або пального, за результатами якої складено акт від 05 вересня 2019 року. Вказаним актом зафіксовано порушення ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
За результатами розгляду вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019 №0000083202, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в загальній сумі 250000,00 грн.
Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням оскаржив його до суду.
Надаючи оцінку позовним вимогам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідач стверджує, що позивачем 01 липня 2019 року здійснено реалізацію пального без одержання ліцензії, про що, на думку суб'єкта владних повноважень, свідчать чеки від 01 липня 2019 року №11043 про реалізацію 10 літрів бензину А-95 за ціною 28,50 грн за літр на загальну суму 285,00 грн, №11044 про реалізацію 44,4 літрів бензину А-92 за ціною 27,00 грн за літр на загальну суму 1198,80 грн, №11045 про реалізацію 20 літрів бензину А-92 за ціною 28,50 грн за літр на загальну суму 570,00 грн та №11047 про реалізацію 160 літрів дизельного палива Євро СЕ за ціною 28,00 грн за літр на загальну суму 4480,00 грн.
Отже предметом доказування у цій справі є наявність або відсутність факту реалізації позивачем пального 01 липня 2019 року.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 29 червня 2019 року ФОП ОСОБА_1 винесено наказ №1-ос "На право проведення операцій у зв'язку з відсутністю ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі ПММ", яким наказано операторам АЗС не проводити жодних операцій пов'язаних з відпуском нафтопродуктів., у зв'язку з відсутністю ліцензії. На час вимушеного простою, провести роботи по технологічному обслуговуванню паливно розподільчих колонок у повному обсязі.
01 липня 2019 року оператором АЗС в с. Красне Кобеляцього району ОСОБА_2 складено акт про те, що під час виконання контрольних проливів помилково вибито чеки №11043 про реалізацію 10 літрів бензину А-95 за ціною 28,50 грн за літр на загальну суму 285,00 грн, №11044 про реалізацію 44,4 літрів бензину А-92 за ціною 27,00 грн за літр на загальну суму 1198,80 грн, №11045 про реалізацію 20 літрів бензину А-92 за ціною 28,50 грн за літр на загальну суму 570,00 грн та №11047 про реалізацію 160 літрів дизельного палива Євро СЕ за ціною 28,00 грн за літр на загальну суму 4480,00 грн. Згідно вказаного акту пальне не продавалося, кошти, вказані у чеках до каси не надходили. залишки палива під час контрольних проливів не змінювалися.
Про факт помилковості вибиття чеків позивачем 01 липня 2019 року повідомлено начальника Кобеляцької ОДПІ Кременчуцького управління Литвин О.Г.
Про відсутність господарської операції з реалізації пального 01 липня 2019 року також свідчать змінні звіти за 01 липня 2019 та витяг з журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, згідно яких обсяг палива на початок зміни та на її кінець залишився незмінним.
Враховуючи викладене, твердження відповідача стосовно того, що факт реалізації пального підтверджується чеками наданими позивачем на перевірку є безпідставними, оскільки сам факт друкування чеків за відсутності зміни обсягів пального не може бути доказом вчинення суб'єктом господарювання операції з реалізації пального.
Відповідно до абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
Судом в ході розгляду справи встановлено відсутність факту здіснення позивачем реалізації пального 01 липня 2019 року без наявності ліцензії, а тому відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій визначених абзацом 9 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2500,00 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2500,00 грн.
Разом з тим, позовна заява містить клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частиною третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.
У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавської області витрати позивача на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Представником позивача, суду не надано доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, а тому відсутні підстави для їх компенсації за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.09.2019 №0000083202.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2500,00 (дві тисячі п'ятсот гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18 вересня 2020 року.
Суддя С.С. Бойко