17 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2343/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
секретаря судового засідання - Козак А.К.
представника відповідача - Чайка М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Позовні вимоги:
(з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення № 0106819/1303-1601 від 02.04.2018 (податковий період 2017 року) на суму 20 833,33 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0106819/1303-1601 від 02.04.2018 (податковий період 2018 року) на суму 25 000 грн;
- податкову вимогу №23860-17 від 01 серпня 2018 року.
Під час розгляду справи суд
07 травня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2343/20, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.
05.08.2020 у судовому засіданні протокольною ухвалою суду замінено відповідача з ГУ ДФС у Полтавській області на ГУ ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач).
Аргументи учасників справи
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначила, що вважає оскаржувані рішення протиправними. На користь цього твердження навела аргументи:
- податкові повідомлення-рішення не були їй вручені у передбачений законом спосіб належним чином;
- рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевого податку (транспортного податку) не було оприлюднене у належний спосіб та позивачу невідомо щодо того, щоб у нього вносилися зміни про встановлення ставок на відповідні роки;
- позивач оскаржила податкову вимогу в адміністративному порядку. На її скаргу не було своєчасно, в передбачений термін надано відповідь. Тому в силу статті 56.10 Податкового кодексу України, її скарга вважається такою, що задоволена;
- належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2017-2018 роках згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, з огляду на сплив у 2017 році річного строку з дати його випуску та у 2018 році цей автомобіль не було взагалі включено до Переліку, що затверджується Мінекономрозвитку України.
29 травня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. У цій заяві ОСОБА_1 додала позовну вимогу про визнання протиправною та скасування податкової вимоги (в первинному позові оскаржувала податкові повідомлення-рішення). Вказувала, що податкова вимога сформована та направлена з порушенням строку, встановленого п.п. 267.6.2 п. 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Крім того, вона була оскаржена позивачем в адміністративному порядку та відповідь на адміністративну скаргу ДФС України їй не надала. З рішенням про результати розгляду адміністративної скарги вона ознайомилася тільки 29 травня 2020 року з матеріалів судової справи про стягнення податкового боргу. Тому скаргу слід вважати такою, що задоволена.
Відповідач проти позову заперечував. 01.06.2020 до суду надійшов відзив. В наданому до суду відзиві, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що автомобіль, який належить позивачу на праві приватної власності, є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017-2018 роках за змістом статті 267 Податкового кодексу України, а тому оскаржувані рішення є правомірними. Спростовував аргументи щодо оприлюднення рішення про визначення ставок транспортного податку та щодо несвоєчасного розгляду адміністративної скарги.
31 липня 2020 року позивач направила до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзиві позивач аналізувала методику визначення середньоринкової вартості автомобілів з метою визначення бази оподаткування та наголошувала, що автомобіль не було взагалі включено до Переліку, який затверджується Мінекономрозвитку України з метою застосування вказаної методики, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
05 серпня 2020 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких представник відповідача зазначав, що контролюючим органом не порушено процедури прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.
17 серпня 2020 року відповідач надав додаткові заперечення на доповнену відповідь на відзив. Пояснював, що дату й рік випуску автомобіля податковий орган встановлює з інформації, наданої реєстраційними підрозділами МВС України. Відповідно до наданої інформації у розпорядженні податкового органу були тільки відомості про першу реєстрацію автомобіля ОСОБА_1 у 2016 року, тому інші відомості не могли бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення за 2017 рік.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 проживає у місті Полтава, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 . Вона є власником транспортного засобу "Mercedes-Benz" GLE400 4MATIC, VIN НОМЕР_1 /а.с. 173/.
Згідно реєстраційних даних транспортного засобу "Mercedes-Benz" GLE400 4MATIC, VIN НОМЕР_1 - 2016 року випуску, об'єм двигуна 2996 куб.см; вперше зареєстрований 09 червня 2016 року, за позивачем зареєстрований 22 березня 2017 року (а.с.121-122).
ДФС України отримано інформацію від Головного сервісного центру МВС України про набуття ОСОБА_1 права власності на вказаний автомобіль 22 березня 2017 року (а.с.73).
Згідно інформації Головного сервісного центру МВС України первинна реєстрація даного автомобіля вчинена 09 червня 2016 року ОСОБА_2 (а.с.74)
02 квітня 2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0106819/1303-1601, яким визначено ОСОБА_3 податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2018 рік в сумі 25000 грн; та податкове повідомлення-рішення №0106819/1303-1601, яким визначено ОСОБА_3 податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2017 рік в сумі 20 833,33 грн.
У зв'язку з несплатою грошових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями у передбачений законом строк ГУ ДПС у Полтавській області була сформована податкова вимога від 01 серпня 2018 №23860-17 за формою "Ф" /а.с. 54/ на загальну суму 45 833,33 грн.
Отримавши вказану податкову вимогу, 23 серпня 2018 року позивач звернулася до Державної фіскальної служби України з адміністративною скаргою про скасування податкової вимоги /а.с. 55-56/.
Державна фіскальна служба України Рішенням №15323/12/99-99-17-05-14 від 04.10.2018 року відмовила у задоволенні адміністративної скарги платника ОСОБА_1 .
Не погодившись з прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Норми права, які підлягають застосуванню
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (надалі також - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, платниками транспортного податку є, зокрема, фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об'єктами оподаткування відповідно до приписів Податкового кодексу України.
Базовий податковий (звітний) період відповідно до п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст.267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік” розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2017 складав 3200 грн.
Таким чином об'єктом оподаткування у 2017 році є автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 200 000 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (надалі також - Методика).
Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (п.1 Методики визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів).
Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів, виходячи з ціни нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Згідно пункту 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством “Держзовнішінформ” до Мінекономрозвитку.
Мінекономрозвитку відповідно до Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, що є об'єктами оподаткування транспортним податком, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (п.13 Методики).
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст.267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Висновки щодо правозастосування
У цій справі суд відхиляє аргументи позивача щодо неприйняття належним чином органом місцевого самоврядування рішень про встановлення ставок транспортного податку на відповідні роки та про те, що податковим органом було порушено порядок вручення податкових- повідомлень-рішень.
Відповідно до наданих відповідачем рішень Полтавської міської ради (а.с. 78-87), рішення органу місцевого самоврядування прийняті та оприлюднені у порядку, встановленому законом.
Матеріалами справи, а саме наданими відповідачем копіями зворотних поштових повідомлень спростоване твердження ОСОБА_1 про те, що вона не отримувала спірних податкових повідомлень-рішень (а.с.76).
Щодо аргументів про те, що автомобіль "Mercedes-Benz" GLE400 4MATIC, VIN НОМЕР_1 , не є належним об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 та 2018 роках, суд зазначає таке.
Відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що вказаний автомобіль є 2016 року випуску.
Дійсно, відповідно до розміщеного на сайті Мінекономрозвитку Переліку автомобілів, що є об'єктами оподаткування транспортним податком у 2017 році, слідує, що автомобіль марки "Mercedes-Benz" GLE400 4MATIC з об'ємом циліндрів двигуна - 3,0 літри, типом пального - бензин та з року випуску якого минуло не більше одного року, є об'єктом оподаткування транспортним податком (а.с. 128).
Відповідно до підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
З наведених приписів податкового законодавства слідує, що така дата виготовлення транспортного засобу, як 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах, застосовується тільки у випадку, коли календарну дату виготовлення автомобіля визначити неможливо.
Позивачем було надано до суду докази перевірки VIN коду автомобіля за даними завода-виробника (а.с.134-138). Відповідно до наданих відомостей, автомобіль "Mercedes-Benz" GLE400 4MATIC, VIN НОМЕР_1 , відвантажений заводом-виробником 03 листопада 2015 року (а.с. 134).
Крім того, надано копію договору поставки автомобіля від 20 травня 2016 року, відповідно до якого автомобіль "Mercedes-Benz" НОМЕР_2 має рік випуску - 2015. (а.с. 167).
Таким чином суд вважає доведеним факт того, що автомобіль, який є об'єктом спірного оподаткування, виготовлений у 2015 році.
Отже, транспортний засіб "Mercedes-Benz" GLE400 4MATIC, 2015 року випуску, не віднесений до переліку автомобілів на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку України інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, зважаючи, що з року випуску вказаного транспортного засобу минуло більше одного року.
Відповідно автомобіль ОСОБА_1 не був об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Аналогічна позиція щодо застосування вказаних правових норм викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі № 822/2687/17.
Відповідно до розміщеного на сайті Мінекономрозвитку Переліку автомобілів, що є об'єктами оподаткування у 2018 році, слідує, що автомобіль марки "Mercedes-Benz" НОМЕР_2 не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році. Автомобіль цієї марки у Переліку взагалі відсутній (а.с.145-150). На питання суду з даного приводу, представник відповідача не зміг пояснити причин, виходячи з яких податковий орган прийшов до висновку, що автомобіль "Mercedes-Benz" НОМЕР_2 був об'єктом оподаткування у 2018 році.
Тому суд прийшов до висновку, що оскільки належний ОСОБА_1 на праві власності транспортний засіб не був включений Мінекономрозвитку України до Переліку легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, він не відповідає ознакам об'єкта оподаткування.
Таким чином, податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, невірно застосовуючи закон на підставі недостовірних даних. Тому ці рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
З приводу податкової вимоги №23860-17 від 01 серпня 2018 року, суд зазначає таке.
Як уже зазначалося, 23 серпня 2018 року позивач звернулася до Державної фіскальної служби України з адміністративною скаргою про скасування податкової вимоги. Державна фіскальна служба України Рішенням №15323/12/99-99-17-05-14 від 04.10.2018 року відмовила у задоволенні адміністративної скарги платника ОСОБА_1 . Позивач стверджувала, що Рішення про результати розгляду скарги вона не отримувала. При цьому у скарзі позивач вказувала, що оскаржувана податкова вимога була винесена з порушенням строку.
Відповідно до пп.276.6.2 п. 267.2 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Таким чином, посилання позивача на порушення строку винесення податкової вимоги, не ґрунтується на законі, оскільки цією нормою встановлено строк для вручення платнику не податкової вимоги, а податкових повідомлень-рішень. Останні були вручені 11 травня 2018 року (а.с. 76).
У той же час згідно п.п. 56.8 - 56.9 статті 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Позивач стверджувала, що не отримувала рішення за результатами розгляду її адміністративної скарги. Це твердження відповідачем не спростоване. Жодних доказів того, що Рішення ДФС України №15323/12/99-99-17-05-14 від 04.10.2018 року було вручене чи направлене ОСОБА_1 відповідач не надав.
Таким чином, посилання позивача на п.п.56.9 статті 59 ПК України суд вважає обґрунтованим, а адміністративну скаргу ОСОБА_1 слід вважати такою, що задоволена.
Однак ГУ ДПС у Полтавській області дану вимогу вважало дійсною, чинною та вживає заходи щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу (а.с.13).
Тому суд вважає за доцільне з метою захисту права позивача визнати податкову вимогу протиправною та скасувати. Твердження відповідача про пропуск ОСОБА_1 строку звернення з позовною вимогою про скасування податкової вимоги суд не приймає до уваги - з огляду на відсутність доказів вручення ОСОБА_1 . Рішення ДФС України №15323/12/99-99-17-05-14 від 04.10.2018 року. Строк звернення до адміністративного суду відраховується від дати, коли особа дізналася про порушення свого права, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. В даному разі ця дата - 28 квітня 2020 року. Тому строк звернення з цією позовною вимогою не є пропущеним.
Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог у цій справі.
Розподіл судових витрат
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 924,80 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 43142831) задовольнити повністю.
Податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0106819/1303-1601 від 02 квітня 2018 року та № 0106819/1303-1601 від 02 квітня 2018 року; податкову вимогу №23860-17 від 01 серпня 2018 року - визнати протиправними та скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 2 924,80 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 25 серпня 2020 року.
Головуючий суддя І.С. Шевяков