Справа № 420/6184/20
24 вересня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ВМС Збройних Сил України ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення з громадянина ОСОБА_1 кошти за не донос речового майна у розмірі 1615,09 грн. на користь військової частини НОМЕР_1 ,-
До Одеського окружного адміністративного звернулася з позовом Військова частина НОМЕР_1 ВМС Збройних Сил України до ОСОБА_1 за результатом якого позивач просить суд:
стягнути з громадянина ОСОБА_1 кошти за не донос речового майна у розмірі 1615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) гривень 09 коп. на користь військової частини НОМЕР_1 (реквізити для оплати МФО 820172 ЄДРПОУ 26621567 р/р НОМЕР_2 , отримувач військова частина НОМЕР_1 );
стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві ) гривні реквізити для оплати МФО 820172 ЄДРПОУ 26621567 р/ НОМЕР_3 , отримувач військова частина НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2017 року № 124, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення. На час виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняття усіх видів забезпечення за ОСОБА_1 , згідно довідки-розрахунку №25 військової частини НОМЕР_1 утворилася заборгованість за речове майно строк носіння якого не закінчився з урахуванням зносу в сумі 1615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) гривень 09 коп. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05,07.2017 року №124 належно утримати з відповідача кошти за не донос речового майна. Відповідачем добровільно вказану суме не сплачено, у зв'язку з чим звернулись до суду з цим позовом
Ухвалою суду від 31.07.2020 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач своїм правом не подання відзиву не скористався.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановлює наступні факти та обставини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2016 року за №106 (по стройовій частині) з 17.05.2016 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.Підстава: витяг із наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 березня 2016 року №28-РС.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.07.2017 року № 52-РС молодший сержант служби за контрактом ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «е» пункту 1 частини восьмої (через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського ( крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) у разі невиконання службових обов'язків) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2017 року № 124, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.
На час виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняття усіх видів забезпечення за ОСОБА_1 , згідно довідки-розрахунку №25 військової частини НОМЕР_1 утворилася заборгованість за речове майно строк носіння якого не закінчився з урахуванням зносу в сумі 1615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) гривень 09 коп.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05,07.2017 року №124 належно утримати з відповідача кошти за не донос речового майна.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XІV(далі по тексту - Статут).
Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Як встановлено судом, відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпеченим речовим майном згідно норм забезпечення та інвентарним майном, що підтверджується наявною у матеріалах справи картою обліку матеріальних засобів особистого користування №2034/1511.
Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно пункту 29 розділу V Інструкції, під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Постановою Верховної Ради України №243 від 23.06.1995 затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (чинне на час виникнення між сторонами спірних відносин), яким визначались підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (далі по тексту - Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.
Згідно пункту 14 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що відповідача звільнено з військової служби за службовою невідповідністю, відтак, в силу положень проаналізованих вище нормативних актів, вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, підлягає утриманню з відповідача.
Згідно довідки-розрахунку №25 військової частини НОМЕР_4 на 05.07.2017 на утримання грошових засобів за не донос речового майна з с-нта ОСОБА_1 заборгованість останнього становить 1615,09 грн.
Вжиття військовою частиною НОМЕР_1 заходів щодо добровільної сплати відповідачем вартості предметів речового майна,строки носіння яких не закінчилися, не призвели до фактичної сплати відповідачем спірної суми.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 1615,09 грн.за не донос речового майна є обґрунтованими, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини другоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ВМС Збройних Сил України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення з громадянина ОСОБА_1 кошти за не донос речового майна у розмірі 1615,09 грн. на користь військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Стягнути з громадянина ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 )кошти за не донос речового майна у розмірі 1615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) гривень 09 коп. на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , реквізити для оплати МФО 820172 ЄДРПОУ 26621567 р/р НОМЕР_7 , отримувач військова частина НОМЕР_1 ).
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С.Єфіменко
.