Справа № 420/2030/20
16 вересня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Збарацької А.І.
За участю сторін:
Представника позивача: Гладишевої О.В.
Представника відповідача: Пояркової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0010195104.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що застосування до нього штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних є неправомірним та незаконним, оскільки ним було вжито всіх заходів для своєчасного подання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими до суду доказами. Разом з тим, такі податкові накладні з незалежних від позивача обставин, були зареєстровані відповідачем значно пізніше, з огляду на що у Головного управління ДПС в Одеській області не було законодавчих підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а отже воно є незаконним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 16.03.2020 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
14.04.2020 року провадження у справі було зупинено на підставі ч.2 п.1 статті 236 КАС України та в подальшому за клопотанням сторін було поновлено.
22.07.2020 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
08.09.2020 року у справі було проведене підготовче судове засідання, в якому учасники справи надали пояснення, в тому числі письмові (т. 1 а.с. 245-257), відзив на адміністративний позов (т. 1 а.с. 165-171), та додаткові письмові докази (т. 1 а.с. 196-237, 263-265).
Ухвалою суду від 08.09.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та призначений розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 16.09.2020 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник Головного управління ДПС в Одеській області проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т. 1 а.с. 165-171), та наполягала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0010195104 від 19.02.2020 року прийнято відповідачем правомірно, на підставі висновків акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судом у справі було встановлено наступне.
17.01.2020 року головним державним ревізором-інспектором відділу податків та зборів з юридичних осіб Північного управління м. Одесі Головного управлінням ДПС в Одеській області Романенко М.В. було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації товариством з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, дата виписки яких припадає на 2019 рік.
За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 17.01.2020 року №406/15-32-51-04/21033558 (т. 1 а.с. 16-18), у висновках якого зазначено про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме:
- за затримку реєстрації на 5 днів податкових накладних які були зареєстровані - 20.05.2019 року, а саме: №13 від 30.04.2019 року, №14 від 30.04.2019 року, №10 від 30.04.2019 року, №8 від 30.04.2019 року, №11 від 30.04.2019 року, №18 від 30.04.2019 року, №12 від 30.04.2019 року, №17 від 30.04.2019 року, №15 від 30.04.2019 року, №20 від 30.04.2019 року, №9 від 30.04.2019 року, №7 від 30.04.2019 року, №16 від 30.04.2019 року, №19 від 30.04.2019 року, №6 від 30.04.2019 року;
- за затримку реєстрації на 20 днів податкових накладних які були зареєстровані - 20.05.2019 року, а саме: №5 від 10.04.2019 року, №3 від 10.04.2019 року, №4 від 10.04.2019 року, №1 від 10.04.2019 року, №2 від 10.04.2019 року;
- за затримку реєстрації на 35 днів податкових накладних які були зареєстровані - 20.05.2019 року, а саме: №2 від 31.03.2019 року, №12 від 31.03.2019 року, №1 від 31.03.2019 року, №7 від 31.03.2019 року, №18 від 31.03.2019 року, №19 від 31.03.2019 року, №14 від 31.03.2019 року, №4 від 31.03.2019 року, №3 від 31.03.2019 року, №15 від 31.03.2019 року, №5 від 31.03.2019 року, №17 від 31.03.2019 року, №9 від 31.03.2019 року, №8 від 31.03.2019 року, №13 від 31.03.2019 року, №6 від 31.03.2019 року, №10 від 31.03.2019 року, №20 від 31.03.2019 року, №16 від 31.03.2019 року, №11 від 31.03.2019 року.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0010195104 від 19.02.2020 року (т.1 а.с.13), яким до позивача було застосовано штраф на загальну суму 52 336,70 грн., а саме:
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних до 15 календарних днів на суму ПДВ 107 823,52 грн. - в розмірі 10% від суми податку на додану вартість, що складає - 10 782,35 грн.;
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 10 320,46 грн. - в розмірі 20% від суми податку на додану вартість, що складає - 2 064,10 грн.;
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 131 634,23 грн. - в розмірі 30% від суми податку на додану вартість, що складає - 39 490,25 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, вважаючи його протиправним та необґрунтованим, товариство з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Відповідно до пункту 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.
При цьому ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Згідно пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Судом встановлено, що податкові накладні №№1-20 від 31.03.2019 року та №№6-10, 12-20 від 30.04.2019 року були відправлені позивачем до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та доставлені до Державної фіскальної служби України в межах встановленого законом строку, а саме відповідно календарного періоду їх складання, 15.04.2019 року та 15.05.2019 року відповідно. Зазначені обставини підтверджуються наданими до суду електронними квитанціями (т. 1 а.с. 28-74, 77-81, 84-85, 88-91, 96-105, 263-265).
Також судом встановлено, що податкові накладні №№1-5 від 10.04.2020 року були доставлені до Державної фіскальної служби України 15.05.2019 року (т.1 а.с.75-76, 82-83, 92-95, 106-107).
Разом з тим, всі зазначені податкові накладні контролюючим органом прийняті та зареєстровані датою їх надіслання не були, а в квитанціях було зазначено про відсутність укладеного з платником податків договору про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електродного документообігу.
При цьому, як вбачається з квитанцій про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, наданих до суду відповідачем (т.1 а.с.198-237), реєстрація податкових накладних, надісланих позивачем, з незалежних від позивача причин, була здійсненна іншою датою, а саме 20.05.2020 року.
Судом на підставі наданих до суду письмових доказів було встановлено, та не заперечувалось учасниками справи, що 01.09.2017 року між позивачем та Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступником якої є ГУ ДПС в Одеській області) було укладено договір №010920171 про визнання електронних документів, що підтверджується квитанцією №2 від 07.09.2017 року (т.1 а.с.24-27).
Зазначеним договором передбачалось визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС, засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
На підставі вищезазначеного, товариство з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» в березні та квітні 2019 року за результатами здійснених фінансово-господарських операцій складало та надсилало на реєстрацію податкові накладні до Єдиного реєстру податкових накладних з урахуванням вимог податкового законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року по справі №420/2483/19 було встановлено, що на спроби ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу» зареєструвати податкові накладні, позивач в електронному вигляді отримав квитанції №1, в яких було вказано, що документ не прийнято, при необхідності виправте документ та надішліть його знову, виявлені помилки: документ не може бути прийнятий оскільки відсутній укладений з платником « 21033558» договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу, та запропоновано надіслати заяву про приєднання до договору.
При цьому позивач 25.03.2019 року намагався подати заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року №1553001, на що отримав квитанцію №1 про її не прийняття, оскільки діє заява про приєднання від 01.09.2017 року №010920171 до договору про визнання електронних документів.
09.04.2019 року ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу» звернулось до начальника Приморської державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області з листом, в якому просило повідомити підстави, за яких ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу» не має можливості реєструвати податкові накладні в ЄРПН при чинному договорі про визнання електронних документів від 01.09.2017 року №01092017.
У відповідь на вказане звернення ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу» отримало лист Головного управління ДФС в Одеській області № 8307/10/15-32-08-04-10 від 15.04.2019 року, відповідно до якого за ініціативою слідчого управління фінансових розслідувань товариству з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» тимчасово обмежено електронний документообіг.
18.04.2019 року директору ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу» додатково стало відомо про причини обмеження електронного документообігу підприємства, а саме через здійсненням позивачем діяльності не за встановленим місцезнаходженням.
19.04.2019 року ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу» звернулося до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
23.04.2019 року державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців були внесені відповідні зміни та приведено у відповідність адресу ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу» згідно вимог чинного законодавства, після чого фактична адреса підприємства стала співпадати з юридичною, а саме: 65007, м.Одеса, пл. Олексіївська, 11/1.
22.04.2019 року ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу» листом повідомило Головне управління ДФС в Одеській області, що фактична адреса підприємства стала співпадати з юридичною, а саме: 65007, м. Одеса, пл. Олексіївська, 11/1, та просило відновити реєстрацію в електронному кабінеті в особовій картці платника податків податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак відповіді не отримало.
Крім того, 22.04.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» повторно намагалося подати заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів, на що отримало квитанцію №1 про її не прийняття, оскільки діє заява про приєднання від 01.09.2017 року № 010920171 до договору про визнання електронних документів (т.1 а.с. 122-131).
При цьому судом під час розгляду справи №420/2030/20 встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року по справі №420/2483/19, яке набрало законної сили 10.10.2019 року, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа - Державна фіскальна служба України було задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо відключення від системи електронного документообігу з Державною фіскальною службою України Договору про визнання електронних документів №010920171 від 01.09.2017 року, укладеного між Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу». Зобов'язано Головне управління ДФС в Одеській області поновити дію Договору про визнання електронних документів № 010920171 від 01.09.2017 року, укладеного між Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу», підключивши його до відповідної системи електронного документообігу з Державною фіскальною службою України.
Як вбачається із змісту вищезазначеного рішення у справі №420/2483/19 (т.1 а.с.122-131), відповідачем під час її розгляду не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження підстав для припинення дії договору про визнання електронних документів з товариством з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу». Таких доказів не було надано Головним управлінням ДПС в Одеській області і під час розгляду справи №420/2030/20. Також судом встановлено, що контролюючий орган не повідомляв позивача про припинення дії договору про визнання електронних документів із зазначенням відповідних причин.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
В той же час, пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лише за наявності його вини.
Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №815/2745/17, від 30.01.2018 року по справі №816/390/17, від 28.08.2018 року по справі №806/1965/16.
При цьому правову позицію щодо неможливості застосування штрафних санкцій до платника податків за порушення строків реєстрації податкових накладних у разі припинення органом ДПС в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, було висловлено Верховним Судом у постанові від 26.03.2020 року по справі №825/1700/18.
Суд зазначає, що податковим порушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Наведене тлумачення відповідає і практиці застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Європейським судом з прав людини.
Так, частиною другою статті 6 Конвенції визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року "Справа "Компанія "Вестберґатаксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що для цілей статті 6 Конвенції заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні.
Отже у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме - критерій правових наслідків для адресата.
Таким чином Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.
Передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям, притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.
Судом було встановлено, що податкові накладні №№1-20 від 31.03.2019 року та №№6-10, 12-20 від 30.04.2019 року були відправлені позивачем до ЄРПН в межах встановленого законом строку, а саме в наступні половини календарних місяців, що слідують від дати їх складання податкових накладних, а саме відповідно 15.04.2019 року та 15.05.2019 року (т.1 а.с.28-74, 77-81, 84-85, 88-91, 96-105, 263-265). При цьому доказів правомірності неприйняття до реєстрації зазначених податкових накладних в ЄРПН в день їх надіслання податковим органом суду не надано.
20.05.2019 року (з порушенням зазначеного вище законодавчого строку) ці податкові накладні були зареєстровані податковим органом, з огляду на що суд доходить висновку про відсутність вини платника податку щодо їх несвоєчасної реєстрації.
За таких умов суд вважає, що контролюючим органом було необґрунтовано та безпідставно застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» штраф за порушення позивачем граничних строків реєстрації вищезазначених податкових накладних.
З приводу податкових накладних №№1-5 від 10.04.2019 року, які (як було встановлено під час судового засідання) були доставлені позивачем до системи електронного документообігу Державної фіскальної служби України 15.05.2019 року (т.1 а.с.75-76, 82-83, 92-95, 106-107), суд виходить з наступного.
Суд погоджується із відповідачем, що ТОВ «Служба Безпеки Бізнесу» надіслало вищезазначені податкові накладні на реєстрацію до контролюючого органу із порушенням граничних строків, передбачених Податковим Кодексом України.
Водночас суд враховує, що такі накладні також необґрунтовано не були зареєстровані відповідачем датою їх надіслання позивачем до ЄРПН, а саме 15.05.2019 року, у зв'язку із необґрунтованим посиланням контролюючого органу на відсутність укладеного з платником податків договору про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електродного документообігу, як і при відмові реєстрації податкових накладних №№1-20 від 31.03.2019 року та №№6-10, 12-20 від 30.04.2019 року.
При цьому, як встановлено судом, відповідач здійснив реєстрацію податкових накладних №№1-5 від 10.04.2019 року лише 20.05.2019 року, тобто на п'ять днів пізніше, аніж вони були отриманні податковим органом від позивача.
Зазначені обставини, на думку суду, призвели до невірного визначення відповідачем кількості днів затримки реєстрації позивачем податкових накладних №№1-5 від 10.04.2020 року та відповідно вплинули на невірне визначення розміру відсотку штрафних санкцій та їх суму у податковому повідомленні-рішенні №0010195104 від 19.02.2020 року, що є підставою для визнання судом протиправним спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування таких штрафних санкцій.
Що ж стосується накладання на позивача податковим повідомленням-рішенням №0010195104 від 19.02.2020 року штрафних санкцій у розмірі 433,33 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №11 від 30.04.2019 року, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 15.05.2019 року товариством з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» було надіслано на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну №11 від 30.04.2019 року.
Водночас, як вбачається з копії Квитанції №1, зазначену накладну не було прийнято Державною податковою службою України, оскільки на дату виписки накладної платник ПДВ з ІПН 336899226587 присутній в реєстрі платників ПДВ з кодом ЄДРПОУ - 33689922, який не співпадає з графою «Податковий номер платника податку - покупця» (код ЄДРПОУ 35123222) (т. 1 а.с. 86-87).
Так відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені Головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;
й) індивідуальний податковий номер.
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно положень пункту 13-15 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Судом було встановлено, що податковим органом протягом операційного дня було сформовано на надіслано позивачу квитанцію №1 від 15.05.2019 року про неприйняття податкової накладної №11 від 30.04.2019 року (а.с. 86-87). Зазначена квитанція була надіслана ТОВ «Служба безпека бізнесу» у зв'язку із допущенням ним помилки при складанні податкової накладної, а саме позивачем у графі «Отримувач (покупець)» було зазначено індивідуальний податковий номер - Концерну «Військторгсервіс», а податковий номер платника податку було зазначеного іншого суб'єкта господарювання, а саме філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс".
Разом з тим, відповідно до п.п. «г» п.201.1 статті 201 ПК України у разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені Головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу).
З огляду на вищезазначене, позивач повинен був вказати у податкові накладні податковий номер платника податку Концерну «Військторгсервіс», та одночасно зазначити числовий номер філії (структурного підрозділу). Водночас зазначених дій ТОВ «Служба безпека бізнесу» зроблено не було, що призвело до обґрунтованого неприйняття податковим органом податкової накладної №11 від 30.04.2019 року.
Позивачем зазначені обставини під час розгляду справи не заперечувались. При цьому товариством з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» дії податкового органу щодо неприйняття податкової накладної №11 від 30.04.2019 року з вищенаведених підстав не оскаржувались, будь-яких доводів чи обґрунтувань їх протиправності суду зазначено не було.
За таких умов, враховуючи що податкова накладна №11 від 30.04.2019 року була надіслана позивачем з помилками у її заповненні, що слугувало підставою для її правомірного неприйняття податковим органом та не реєстрації у межах граничних строків встановлених ПК України, суд вважає правомірними дії контролюючого органу щодо застосування у податковому повідомленні-рішенні №0010195104 від 19.02.2020 року до позивача штрафних санкцій у розмірі 433,33 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №11 від 30.04.2019 року.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищезазначеного суд зазначає, що головним управлінням ДПС в Одеській області не було доведено обґрунтованості та правомірності податкового повідомлення-рішення №0010195104 від 19.02.2020 року в частині застосування штрафних санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» на суму 51 903,37 грн., а тому позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас не підлягають задоволенню позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010195104 від 19.02.2020 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 433,33 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №172 від 10.03.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 2 102,00 грн. (т. 1 а.с.19).
З урахуванням висновків суду про необхідність часткового задоволення адміністративного позову майнового характеру товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» у розмірі, що становить 99,2 % від суми заявлених позовних вимог, суд вважає, що розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, становить 2085,20 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-80, 173, 179-181, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 258, 260, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» (65007, м. Одеса, пл. Олексіївська, 11/1) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0010195104 від 19.02.2020 року в частині застосування штрафних санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» на суму 51 903,37 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Бізнесу» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 085,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 24 вересня 2020 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.