просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
23 вересня 2020 року Справа № 913/598/19
Провадження № 18/913/598/19
За позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до відповідача - Фермерського господарства «Затишок», м. Кремінна Луганської області
про повернення земельної ділянки
Суддя Корнієнко В.В.
Секретар судового засідання Терещенко Л.І.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: Вдовидченко О.І. - адвокат, ордер № 063992 від 15.01.2020.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд
Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку загальною площею 4,0000 га, частина якої - 2,0000 га, розташована на території Червонопопівської сільської ради, та частина якої - 2,0000 га, розташована на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області, до земель запасу державної форми власності.
Позивач у позовній заяві обґрунтував свої вимоги наступним:
- рішенням Кремінської районної Ради народних депутатів Кремінського району Луганської області від 28.11.1996 № 10/3 громадянину ОСОБА_1 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 4,0000 га для організації селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Червонопопівської сільської ради - 2,0000 га та Невської сільської ради - 2,0000 га Кремінського району Луганської області;
- громадянину ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею серія III - ЛГ № 003026 від 17.07.1997, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 68;
- 11.02.1998 ОСОБА_1 зареєстрував фермерське господарство «Затишок»;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер;
- 19.08.2019 позивачем було здійснено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства під час використання вказаної земельної ділянки за результатами якої складено Акт перевірки від 19.08.2019 № 146-ДК/203/АП/09/01/-19; перевіркою встановлено, що земельна ділянка - 4,0000 га, склад угідь на момент відведення - пасовища гр. 12, ставки - графа 76 за формою 6-зем знаходиться у користуванні фермерського господарства «Затишок», засновником та головою був ОСОБА_2 , який помер;
- перевіркою також встановлено:
- кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та членом фермерського господарства є - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ); особою обраною до органу управління, уповноваженою представляти юридичну особу яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи є Кошелєва Наталя Юріївна - підписант з 17.04.2014 (обмеження згідно статуту);
- на час перевірки, земельна ділянка площею 4,0000 га, як об'єкт цивільних прав не сформована, відомості щодо земельної ділянки до Державного земельного кадастру не внесено, проект із землеустрою (технічна документація) щодо відведення земельної ділянки, яка надається в постійне користування не розроблявся та не затверджувався в установленому законом порядку, що є порушенням частини 2 статті 79-1, частини 1 статті 123, ст. 186 Земельного кодексу України;
- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер довідки 177192839) за юридичною особою ФГ «Затишок» право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження не зареєстровано;
- таким чином, за результатами перевірки встановлено факт використання земельної ділянки площею - 4,0000 га, без оформлення речових прав на земельну ділянку, що є порушенням вимог земельного законодавства, а саме: ст.ст. 79-1, 125, 126 Земельного кодексу України;
- державним інспектором позивача був складений припис № 146-ДК/0085Пр/03/01/-19 від 19.08.2019; зазначений припис містить вимогу до посадових осіб (засновників) ФГ «Затишок» усунути виявлене порушення земельного законодавства, здійснити державну реєстрацію земельної ділянки або звільнити земельну ділянку площею - 4,0000 га, в терміни до 19 вересня 2019 року (копія припису додається);
- зазначений акт перевірки та припису позивачем були направлені 20.08.2019 рекомендованими листами на адресу ОСОБА_3 та ФГ «Затишок», однак, на цей час припис державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Луганській області не виконано;
- до теперішнього часу ФГ «Затишок» продовжує користуватися земельною ділянкою площею 4,0000 га, а тому наявні підстави для зобов'язання вказаного господарства повернути зазначену земельну ділянку площею 4,0000 га. до земель запасу державної форми власності;
- аналіз положень Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство» дає підстави для висновку, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) в силу вимог ЦК України та ЗК України виникає саме на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки та землекористувачем, а також, що право користування земельною ділянкою (на відміну від права власності), що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право;
- таким чином, оскільки між ГУ Держгеокадастру у Луганській області та головою ФГ «Затишок» не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування право користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, то ФГ «Затишок» не має правових підстав на користування спірною земельною ділянкою площею 4,0000 гектарів;
- фактичне використання спірною земельною ділянкою ФГ «Затишок» унеможливлює законне розпорядження такою земельною ділянкою та використання її за визначенням, а також призводить до недоотримання відповідних доходів до місцевого бюджету, що негативно впливає на нормальну діяльність органу місцевого самоврядування та реальне забезпечення гарантованих державою прав громадян.
На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути вказану земельну ділянку.
Відповідач - фермерське господарство «Затишок» відзивом на позовну заяву від 26.12.2020 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість, так як смерть особи не є підставою припинення права користування земельною ділянкою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019, справу передано на розгляд судді Корнієнко В.В.
Ухвалою від 05.11.2099 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження (підготовче засідання) на 19.11.2019 об 11 год. 30 хв.; у подальшому підготовче засідання відкладалося ухвалами від 19.11.2019, від 10.12.2019, від 24.12.2019 (продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 (тридцять) днів - по 07.02.2020, включно) до 15.01.2020 (12-15).
Ухвалою від 15.01.2020 клопотання позивача від 06.12.2019 про зупинення провадження у справі було задоволено, провадження у даній справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду справи № 922/989/18 (у подібних правовідносинах).
Ухвалою від 10.08.2020 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 19.08.2020 (11-15).
Ухвалою від 19.08.2020 господарський суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020 об 12 год. 00 хв.
На підставі пункту 4 розділу Х ГПК України строк розгляду справи продовжувався у зв'язку з карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
09.09.2020 господарським судом розпочато розгляд справи по суті; в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.09.2020 (12-30).
23.09.2020 представник позивача в судове засідання не прибув; позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення залучено до матеріалів справи).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Обставини встановлені судом:
- рішенням Кремінської районної ради Луганської області від 28.11.1996 № 10/3 громадянину ОСОБА_1 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 4,0000 га для організації селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Червонопопівської сільської ради - 2,0000 га та Невської сільської ради - 2,0000 га Кремінського району Луганської області;
- пунктом 3 вказаного рішення, голову селянського фермерського господарства ОСОБА_1 зобов'язано після отримання Державного акта на право постійного користування землею, протягом 30 днів зареєструватися (зареєструвати фермерське господарство) у районній раді;
- 17.07.1997 ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею серія III - ЛГ № 003026, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 68;
- 11.02.1998 зареєстровано фермерське господарство «Затишок»;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер;
- 27.12.2012 зареєстровано зміни до статуту (нова редакція статуту) фермерського господарства «Затишок» згідно з якими, засновником господарства, його власником та головою є ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_1 ), членом господарства є ОСОБА_3 ;
- письмовим рішенням від 11.02.2014 голова ФГ «Затишок» ОСОБА_2 доручив виконання своїх обов'язків члену господарства ОСОБА_3 ;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер;
- на час розгляду справи ФГ «Затишок» як юридична особа не припинена та в процесі припинення не перебуває; в 2019 році ФГ «Затишок» сплачувало єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників;
- 19.08.2019 позивачем було здійснено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки відповідачем, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка - 4,0000 га, склад угідь на момент відведення - пасовища графа 12, ставки - графа 76 за формою 6-зем знаходиться у користуванні фермерського господарства «Затишок», засновником та головою був ОСОБА_2 , який помер;
- перевіркою також встановлено:
- кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та членом фермерського господарства є - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ); особою обраною до органу управління, уповноваженою представляти юридичну особу яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи є Кошелєва Наталя Юріївна - підписант з 17.04.2014 (обмеження згідно статуту);
- на час перевірки, земельна ділянка площею 4,0000 га, як об'єкт цивільних прав не сформована, відомості щодо земельної ділянки до Державного земельного кадастру не внесено, проект із землеустрою (технічна документація) щодо відведення земельної ділянки, яка надається в постійне користування не розроблявся та не затверджувався в установленому законом порядку, що є порушенням частини 2 статті 79-1, частини 1 статті 123, ст. 186 Земельного кодексу України;
- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ФГ «Затишок» право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження - не зареєстровано;
- до теперішнього часу ФГ «Затишок» продовжує користуватися земельною ділянкою площею 4,0000 га;
- ФГ «Затишок» використовує земельну ділянку площею 4,0000 га без оформлення речових прав на земельну ділянку, що є порушенням вимог земельного законодавства, а саме: ст.ст. 79-1, 125, 126 Земельного кодексу України;
- державним інспектором позивача був складений припис від 19.08.2019 № 146-ДК/0085Пр/03/01/-19; зазначений припис містить вимогу до посадових осіб (засновників) ФГ «Затишок» усунути виявлене порушення земельного законодавства, здійснити державну реєстрацію земельної ділянки або звільнити земельну ділянку площею 4,0000 га, в терміни до 19 вересня 2019 року;
- зазначений акт перевірки та припису позивачем були направлені 20.08.2019 рекомендованими листами на адресу ОСОБА_3 та ФГ «Затишок», однак, на цей час припис державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Луганській області не виконано;
- 03.12.2019 відповідач звернувся до позивача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про яку йдеться в Державному акті на право постійного користування землею серія III - ЛГ № 003026.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами (завіреними копіями документів), поданими суду сторонами за позовом: рішенням Кремінської районної ради Луганської області від 28.11.1996 № 10/3 (а.с. 19); Державним актом на право постійного користування землею (а.с. 20, 54); листом Кремінського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 20.06.2019 № 1482/183-35 (а.с. 21); витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 79); статутом ФГ «Затишок» (а.с. 55-60); свідоцтвом про державну реєстрацію ФГ «Затишок» (а.с. 61); витягом з ЄДР про ФГ «Затишок» (а.с. 33-35); актом перевірки від 19.08.2019 (а.с. 22); приписом від 19.08.2019 (а.с. 23); квитанціями про сплату єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників (а.с. 200-221); письмовим рішенням від 11.02.2014 голови ФГ «Затишок» ОСОБА_2 (а.с. 113); витягом з Державного реєстру актів цивільного стану (а.с. 138-139; свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 (а.с. 140); свідоцтвом про спадщину, договором про розподіл спадкового майна (а.с. 141-142); заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 03.12.2019 з фіскальним чеком пошти (а.с. 80-81).
Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року та на момент створення ФГ «Затишок») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ «Затишок») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ «Затишок») право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, на момент створення ФГ «Затишок»; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство»), після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
Звідси законодавством, чинним на момент створення ФГ «Затишок», було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності ФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення ФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації ФГ.
Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення ФГ, без створення такого ФГ.
19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.
У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).
Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року та на момент смерті голови ФГ Кошелєва І.П.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).
З наведеного вбачається, що на момент смерті голови ФГ Кошелєва І.П. право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.
Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент смерті голови ФГ ОСОБА_1.), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
Господарський суд вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки.
У відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства.
У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).
Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року та на момент смерті ОСОБА_1 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України
(у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).
У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ «Затишок», так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника ФГ відсутня.
Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб'єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об'єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб'єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.
Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2018 у справі № 922/989/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що юридичну особу - ФГ «Затишок» (відповідача) на даний час не припинено, остання має відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання спірної земельної ділянки.
Факт не оформлення речового права на спірну земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при наявності права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке підтверджене відповідним Державним актом, на думку суду не є законною підставою для зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку до земель запасу державної форми власності.
За таких обставин, у задоволенні позову про зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку до земель запасу державної форми власності, слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України судові витрати (витрати на судовий збір) покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати (витрати на судовий збір) покласти позивача.
23 вересня 2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 24 вересня 2020 року і може бути оскаржене протягом 20 днів з цієї дати шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко