Справа №443/1122/16-а
Провадження №2-а/443/4/20
іменем України
18 вересня 2020 року місто Жидачів
Жидачівський районний Львівської області у складі:
головуючого судді: Равлінка Р.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності та пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії;
- зарахувати в стаж роботи для отримання пенсії роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 24.01.2002 по 03.12.2012 в пільговому обчисленні один рік за один рік і шість місяців;
-зарахувати до заробітної плати за період роботи 24.01.2002 по 04.10.2010 при обчисленні пенсії по інвалідності з 12.10.2010 та пенсії за віком по списку №2 з 13.05.2013, суми виплат з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, оскільки вони входили в розмір заробітної плати позивача і відповідно до законодавства з них проводилось відрахування внесків на державне соціальне страхування та збір на обо'язкове державне пенсійне страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області взяти до уваги довідку про заробітну плату з персонофікованого обліку Пенсійного фонду РФ м. Стрежевой за період роботи 2000-2001; /а. с. 13/
- перерахувати пенсію по інвалідності та за віком на пільгових умовах по списку № 2 та застосувати показник середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України, рік який передував року звернення за призначенням пенсії (тобто відповідно 2009 та 2012) з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки;
- повернути зайво стягнені гроші з пенсії по інвалідності, яка була призначена з 12.10.2010 оскільки будучи пенсіонером по інвалідності (ІІІ група) працював та отримував 50% пенсії, а з 2013, незаконно стягують кошти у розмірі 25%;
- зобов'язати Головне упралінння Пенсійного фонду Львівської області виплатити різницю (недоплату), що виникла внаслідок неправильного здійснення призначення пенсії.
Провадження у справі відкрито 01.09.2016.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Равлінко Р.Г. для цього судового провадження.
Ухвалою від 18.08.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті звернення до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , останнім отримано відмову.
Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки пенсія, яку отримує позивач та розмір якої встановлено у відповідності до Постанови Жидачівського районного суду від 01.10.2015 не відповідає дійсному розміру. Управління ПФУ при обчисленні пенсії не врахував районні коефіцієнти та північну надбавку, а також не зарахував в стаж роботи роботу в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районів з 24.01.2002 по 03.12.2012 в пільговому обчисленні один рік за один рік і шість місяців. Позивач, вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На адресу суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно з яким представник відповідача заперечує проти задоволення позову та просить відмовити повністю з тих підстав, що пільги щодо зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районів в період з 24.01.2002 по 03.12.2012 в пільговому обчисленні однин рік за один рік і шість місяців, не розповсюджуються на позивача, оскільки ОСОБА_1 працював після 01.01.1991, тому згідно норм діючого законодавства відсутні підстави для зарахування в стаж роботи вказаного періоду, а також зарахування до заробітної плати при обчисленні пенсії по інвалідності та пенсії за віком на пільгових умовах суми виплат з районним коефіцієнтом та північною надбавко, відповідно до чинного законодавства період роботи після 1991 року в районах Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року. Крім того, ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , ні Законом України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту. Щодо позовної вимоги стосовно зобов'язання відповідача взяти до уваги довідку про заробітну плату (дохід) з персонофікованого обліку Пенсійного фонду РФ м. Стрежевой за період роботи 2000-2001 роки, відповідач зазначає, що така виписка не береться до уваги, оскільки позивачем не надано довідки про заробіток за період роботи 2000 - 2001. Стосовно позовної вимоги, щодо повернення зайво стягнених коштів з пенсії по інвалідності, яка була призначена з 12.10.2010, відповідач вказує, що позивач свідомо подав недостовірні відомості у зв'язку з чим виникла переплата пенсії. За таких обставин у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Позивачем 15.09.2020 подано відповідь на відзив в якому з доводами відповідача не погоджується та вважає, що він має право на зарахування пільгового стажу за роботу в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районів в пільговому обчисленні один рік за один рік і шість місяців та зарахування до заробітної плати за період роботи з 24.01.2002 по 04.10.2010 при обчисленні пенсії по інвалідності та за віком суми виплат з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Заявами по суті справи є позов та відзив.
Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників та здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , є пенсіонером і перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Жидачівському районі, де з 12.10.2010 отримував пенсію по інвалідності, а з 13.05.2013 перейшов на пенсію за віком призначену на пільгових умовах по Списку № 2.
У період з 22 січня 2000 по 08 січня 2002 року працював в СМУ «Томскнефтестрой», який знаходиться за адресою: с. Стрежевой Томська область (Росія) (місцевість прирівняної до Крайньої Півночі, з районним коефіцієнтом 70%), а з 24 січня 2002 року по 03 грудня 2012 року позивач працював ОАО «Приобьтрубопроводстрой», який знаходиться у с. Ігрім Березовського району Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу (Росія) (місцевість прирівняна до Крайньої Півночі, з районним коефіцієнтом 70%). Вказані обставини підтверджуються записами в трудовій книжці, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 24-25/
Згідно Постанови Ради Міністрів СССР від 10.10.1967року №1029 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» ці підприємства віднесено до районів Крайньої Півночі, де він отримував заробітну плату з районними коефіцієнтами.
Для підтвердження розміру заробітної плати яку він отримував на вище зазначених підприємствах позивачем надано виписку з особового рахунку застрахованої особи від 24.11.2010 вих № 04/11734 та довідку про заробітну плату від 01.11.2010 № 02/2598.
Постановою Жидачівського районного суду від 01 жовтня 2015 року по справі №443/2012/14-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Жидачівському районі визнано неправомірними дії Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового обчислення стажу за період з 04.09.1981 року по 28.08.1994 року та з 10.10.1994 року по 01.12.1994 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності починаючи з 12.10.2010 року та пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 з 13.05.2013 року у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року звернення за перерахунком пенсії та з врахуванням з урахуванням пільгового обчислення стажу за період роботи з 04.09.1981 року по 28.08.1994 року та з 10.10.1994 року по 01.12.1994 року, як виробленого в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі з 12 липня 2014 року, із врахуванням виплачених сум.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 р. № 1906-ІV, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Щодо позовної вимоги про зарахування в стаж роботи для отримання пенсії роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі з 24 січня 2002 по 03 грудня 2012 в пільговому обчисленні один рік за один рік і шість місяців вважаю за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» період роботи до 01.01.1991 № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV) в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991р.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967р. №530/П-28.
Згідно п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960р. №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960.р. - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Разом з тим, спірні правовідносини виникли у зв'язку з неврахування відповідачем в пільговому обчисленні періодів роботи позивача з 22 січня 2000 по 08 січня 2002 року в СМУ «Томскнефтестрой», яке знаходиться в с.Стрежевой Томська область (Росія) та з 24 січня 2002 року по 03 грудня 2012 року позивач працював ОАО «Приобьтрубопроводстрой», який знаходиться у с. Ігрім Березовського району Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу (Росія), тобто періодів роботи після 01.01.1991 року, врахування яких в пільговому обчисленні чинним законодавством не передбачено.
Так, відповідно до ст. 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993р. при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.).
Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993р., ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Виходячи з наведеного суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом в постанові від 31.01.2018 (справа №676/7065/14-а) та в постанові від 30.05.2019 (справа №348/2974/14-а).
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до заробітної плати за період роботи 24.01.2002 по 04.10.2010 при обчисленні пенсії по інвалідності з 12.10.2010 та пенсії за віком по списку №2 з 13.05.2013, суми виплат з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, оскільки вони входили в розмір заробітної плати позивача і відповідно до законодавства з них проводилось відрахування внесків на державне соціальне страхування та збір на обо'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№ 1058-IV передбачено, що до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються суми виплат, отриманих застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої сплачувались зазначені внески - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (Закон-№1788-ХІІ ), який введений в дію з 1 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967р. №530/П-28.
Відповідно до ст. 96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" (далі - Закон СРСР №1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.
При вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону (ч. 3 ст. 96 Закону СРСР №1480-I).
При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Відповідно до ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).
Відтак покликання на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення є необґрунтованими, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення чи перерахунку пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації "Про трудові пенсії в Російській Федерації" від 17 грудня 2001 року №173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання.
При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2 - 5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта).
Не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта також і Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, які регулюють питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового.
Таким чином суд вважає, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 24.01.2002 по 04.10.2010 не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, у зв'язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.
Таким чином, коефіцієнт та північні надбавки, які пов'язані з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами, не підлягають врахуванню до заробітку при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача після 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Таким чином, позовна вимога щодо зарахування до заробітної плати період роботи з 24.01.2002 по 04.10.2010 при обчисленні пенсії по інвалідності з 12.10.2010 та пенсії за віком по списку №2 з 13.05.2013, суми виплат з районним коефіцієнтом та північною надбавкою не підлягає задоволенню.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 (справа № 676/7065/14-а) , від 07.06.2018 (справа №345/3172/17), від 05.06.2018 (справа №348/1660/16-а), від 30.05.2019 (справа №348/2974/14-а) та від 24.10.2019 (справа №348/590/17-а), згідно яких підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області взяти до уваги довідку про заробітну плату з персонофікованого обліку Пенсійного фонду РФ м. Стрежевой за період роботи 2000-2001 та перерахунку пенсії по інвалідності та за віком на пільгових умовах по списку № 2 та застосувати показник середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України, рік який передував року звернення за призначенням пенсії (тобто відповідно 2009 та 2012) з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки суд не вбачає підстав для задоволення, оскільки ці дві позовні вимоги випливають із другої, яка не підлягає задоволенню
Щодо позовної вимоги про стягнення коштів з позивача у зв'язку з виниклою переплатою пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно уточнюючої позовної заяви /а.с.206-213/ пункт 5 позивачем викладено у такій редакції «Повернути мені зайво стягнені гроші з пенсії по інвалідності, яка мені була призначена з 12.10.2010 рік оскільки будучи пенсіонером по інвалідності (ІІІ група) я працював та отримував 50% пенсії, а з 2013 з мене незаконно стягують кошти ще 25 %».
Таким чином у самій мотивації позовної вимоги позивач не заперечує той факт, що він будучи пенсіонером продовжував працювати.
Як вбачається із матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслало лист ОСОБА_1 від 15.11.2013 № 1150/м-20 у відповідь на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення в якому повідомило, що у зв'язку з тим, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії, останній зазначив, що не працює та долучив копію трудової книжки із наявним записом про звільнення від 04.10.2010, але у вказаний період позивач продовжував працювати та отримувати пенсію. Оскільки розрахунок пенсійних виплат за період з 03.12.2010 по 28.02.2013 був проведений як непрацюючій особі, виникла переплата.
Заявою від 02.08.2013 ОСОБА_1 просив УПФУ у Жидачівському районі виниклу переплату стягувати з пенсії у розмірі 300 гривень до повного погашення.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсіонерів покладено обов'язок повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Статтею 103 зазначеного Закону передбачено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
У відповідності до п. 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі - Порядок), у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Згідно з п. 2.21 Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням. При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).
Таким чином, на позивача чинним законодавством покладено обов'язок повідомляти Пенсійному органу про працевлаштування та звільнення з роботи.
За змістом ч. 1 ст. 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003р. №6-4, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки про факт працевлаштування позивачем орган Пенсійного фонду повідомлено не було, суд дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача про утримання з пенсійних виплат позивача переплати пенсії що виникла.
Вищевказане узгоджується з позицією Верховного Суду висловленою в постановах від 20.05.2019 (справа №161/3927/17), від 26.06.2019 (справа №752/268/17) та від 27.03.2020 (справа 757/38162/14-а) щодо застосування зазначених норм матеріального права
Аналізуючи вище викладене, а також той факт, що заявою, якою позивач просить стягувати з нього зайвовиплачені кошти, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно здійсненно стягнення зайвовиплаечних коштів, а відтак позовна вимога не підлягає до задоволення.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного упралінння Пенсійного фонду Львівської області щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності та пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату різниці (недоплату), що виникла внаслідок неправильного здійснення призначення пенсії суд зазначає наступне.
З огляду на викладене у відповідача відсутній обов'язок здійснити виплату різницю (недоплату), що виникла внаслідок неправильного здійснення призначення пенсії, оскільки пенсія нараховувалась у розмірі, який відповідає нормам чинного законодавства.
Факт вини ГУ ПФУ Львівської області стосовно невиплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі, що вираховується із заробіної плати із врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки відсутній, так само як і відсутній факт вини стосовно не врахування в стаж роботи за період з 24.01.2002 по 03.12.2012 роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні один рік за один рік і шість місяців, оскільки відповідач діяв у спосіб та у межах повноважень, а отже не здійснюв протиправних дій та не допускав протиправної бездіяльності по відношенню до позивача.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність дій щодо призначення та перерахунку пенсійних виплат, з огляду на що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
За таких обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Р.Г. Равлінко