23.09.2020 ЄУН № 337/3248/20
Провадження № 2/337/1597/2020
23 вересня 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.
за участю секретаря Побережної О.В.
розглянувши у м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 по розірвання шлюбу,
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.
В заяві вказала, що з 30.12.2015 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини з відповідачем припинені у травні 2020 року, у теперішній час спільне господарство вони не ведуть, сумісно не проживають, просить розірвати шлюб між нею та відповідачем.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду письмове клопотання про розгляд справи без її участі, просить позов задовольнити.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти розірвання шлюбу, просить після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.
Стаття 68 Конституції України зобов'язує кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 30.12.2015 року зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_1 » (а.с.11).
Сумісне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинені, тому позивачка звернулася до суду з даним позовом.
За змістом ст.51 Конституції України та ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 65 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно зі ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони не ведуть сумісного господарства, позивачка не бажає зберегти шлюб та сім'ю, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за можливе позов ОСОБА_1 задовольнити, шлюб розірвати, що не суперечить ст.110, 112 СК України.
Керуючись ст.ст. 110, 112 СК України; ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 30 грудня 2015 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1354.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище - « ОСОБА_1 ».
Рішення може бути оскаржене в Запорізькому апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Г.Є.Гнатик