Справа № 372/1697/20
Провадження № 2-1292/20
21 вересня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Бондаренко Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у місті Обухів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
01 червня 2020 року до Обухівського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
На обґрунтування заявленого позову зазначив, що сімейні стосунки з відповідачкою по справі на склалися, вони не можуть знайти порозуміння, оскільки протягом тривалого часу проживають окремо. Основною причиною розпаду сім'ї є різниця характерів та спільних інтересів, втрата почуття любові, довіри та взаємної поваги один до одного. Шлюб існує формально, а тому примирення вважає не можливим. Питання поділу майна, утримання та визначення місця проживання дитини буде вирішуватись окремо, тому він просить шлюб розірвати.
16.07.2020 року винесено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та призначення справи до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справу за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 18 липня 2014 року між позивачем та відповідачкою укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 9).
Від шлюбу сторони мають дітей.
Із позову, заяв сторін, поданих на адресу суду встановлено, що подальше спільне проживання між ними є неможливим, сторони фактично не проживають разом на протязі трьох років.
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею п'ятою Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно із частиною першою статті 24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що як при укладенні шлюбу так і при його розірванні передбачається реалізація волі жінки та чоловіка без будь-якої дискримінації та примушування та/або утримання у шлюбних відносинах.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на зміст наведених норм матеріального права та враховуючи зібрані у справі докази суд приходить до висновку, що відносини, які склалися між подружжям ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) вказують на те, що їх подальше спільне проживання є неможливим, а тому надання строку на примирення суд вважає недоцільним. Позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи відсутність заяв позивача, її прізвище слід залишити без змін.
Враховуючи відсутність заяв позивача судові витрати слід залишити за ним.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 258, 264, 273, 280, 284 ЦПК України, статтями 105, 110, 112 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомо) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), зареєстрований 18.07.2014 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 592.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище « ОСОБА_2 ».
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Кравченко