Справа № 640/18752/19
22 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року, суддя Шейко Т.І., у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення №0049864205, №0049844205, №0049834205, №00449804205, №0049824205, №0049814205 та рішення про застосування штрафних санкцій №0049784205 від 02 липня 2019 року, винесених на підставі акту №144/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 14 червня 2019 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу №7439 від 31 травня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до змісту акту від 14 червня 2019 року №1444/26-15-42-05/ НОМЕР_1 проведеною податковою перевіркою позивача було зокрема встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 31 березня 2018 року перебував на спрощеній системі оподаткування доходів, шляхом сплати єдиного податку, а з 01 квітня 2018 року по 11 травня 2019 року - на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
Проте, на переконання позивача йому не було відомо про те, що з 01 квітня 2018 року він перебуває на загальній системі оподаткування, оскільки згідно підпункту 1 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України заява щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування ним не подавалась, а відповідне рішення контролюючого органу, передбачене пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника єдиного податку, він не отримував.
Таким чином, виявлені відповідачем порушення за наслідками проведеної перевірки, у тому числі пов'язані зі сплатою податкових зобов'язань у разі перебування платника податку на загальній системі оподаткування, позивач вважає необґрунтованими, а прийняті на їх підставі спірні рішення контролюючого органу - незаконними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасувано рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30 березня 2018 року №1775/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 . Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2019 року №0049844205, №0049864205, №0049834205, №0049824205 винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі акта від 14 червня 2019 року №1444/26-15-42-05/ НОМЕР_1 . В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 травня 2019 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 11 травня 2019 року та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 11 травня 2019 року.
За результатами вказаної перевірки уповноваженими особами ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 14 червня 2019 року №1444/26-15-42-05/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 :
- пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України - порушення термінів сплати авансових внесків по єдиному податку протягом визначеного строку;
- підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177, підпункту 49.18.5 пункту 48.18 статті 49, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України - порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 17777,77 грн.;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - несвоєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень, жовтень 2018 року;
- пункту 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України - занижено суму зобов'язань з ПДВ, що підлягає до сплати в період з 11 липня 2018 року по 11 травня 2019 року на загальну суму 1110363,75 грн та донараховано до бюджету ПДВ в сумі 1110363,75 грн;
- підпункту 268.7.3 пункту 268.7 статті 268 Податкового кодексу України з урахуванням підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - не подано (не своєчасно подано) податкові декларації з туристичного збору за 3 квартал 2018 року, 2018 рік, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року протягом визначеного терміну.
На підставі висновків акту від 14 червня 2019 року №1444/26-15-42-05/ НОМЕР_1 про виявлені порушення податкового законодавства, ГУ ДФС у м. Києві у відношенні ФОП ОСОБА_1 винесено податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2019 року:
- №0049864205 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 1110363,75 грн та штрафних санкцій у розмірі - 277590,95 грн;
- №0049844205 про збільшення грошового зобов'язання за штрафною санкцією у розмірі - 340,00 грн;
- №0049834205 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за штрафною санкцією у розмірі - 1481,59 грн;
- №00449804205 про збільшення грошового зобов'язання з єдиного податку за штрафною санкцією у розмірі - 362,31 грн;
- №0049824205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафною санкцією у розмірі - 17777,77 грн;
- №0049814205 про збільшення грошового зобов'язання з єдиного податку за штрафною санкцією у розмірі - 1600,00 грн.
Також відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 02 липня 2019 року №0049784205 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму 340,00 грн.
Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями коргану позивач подано скаргу до Державної фіскальної служби України від 12 липня 2019 року, яку залишено рішення ДФС України від 06 вересня 2019 року №825/6/99-00-08-05-04 без задоволення, а винесенні ГУ ДФС у м. Києві рішення - без змін.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними та такими, що прийняті всупереч вимогам податкового законодавства, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Як убачається із матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, застосовуючи ставку податку, визначену для платників ІІ групи, з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року був платником єдиного податку ІІІ групи, а з 01 квітня 2018 року по 11 травня 2019 року перебував на загальній системі оподаткування, обліку і звітності, в підтвердження чого у якості додатків надав витяг з АІС "Податковий блок" щодо відомостей стосовно ФОП ОСОБА_1 , згідно якого реєстрація позивача платником єдиного податку ІІІ групи була анульована 31 березня 2018 року відповідним рішенням.
У матеріалах справи наявне рішення в.о. заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві (від 30 березня 2018 року №1775/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 ) про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31 березня 2018 року. Зазначене рішення було надіслано на адресу позивача рекомендованим відправленням №0101122937144 та отримане ним особисто 18 квітня 2018 року, про що свідчить конверт з відміткою та підписом позивача.
Підставою прийняття даного рішення слугувала наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Згідно підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органомю
З аналізу вищезазначених норм слідує, що прийняттю рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп передує встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Як убачається вз матеріалів справи, а саме: з доповідної записки разом з додатком від 22 березня 2018 року №3505/26-15-13-02-17 начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у м. Києві, у зв'язку з проведеним управлінням аналізом фізичних осіб - підприємців платників єдиного податку, які мають заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів за період з 01 жовтня 2017 року по 01 березня 2018 року, останній просив в.о. заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві дозволу щодо проведення заходів по анулюванню реєстрації платників єдиного податку, які мають заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів за період з 01 жовтня 2017 року по 01 березня 2018 року та самостійно не здійснили перехід на сплату інших податків і зборів.
Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції вірно встановлено, рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30 березня 2018 року №1775/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31 березня 2018 року прийняте не на підставі акту відповідної перевірки, яка, в свою чергу, не проводилась, а власне саме анулювання реєстрації платника єдиного податку здійснено передчасно, тобто не з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому було допущено виявлене порушення, що суперечить вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність податкового боргу у платника податку згідно положень статті 59 Податкового кодексу України передбачає надіслання контролюючим органом податкової вимоги такому платнику, проте матерыали справи свідчать, що податковим органом не виконано вимоги даної статті Закону.
Таким чином, порушення умов і порядку прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку свідчить про протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №813/1465/17 (провадження №К/9901/5215/17).
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку суд першої інстанції для відновлення порушенного права позивача правомірно вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30 березня 2018 року №1775/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31 березня 2018 року, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2019 року №0049844205, №0049864205, №0049834205, №0049824205 були прийняті в наслідком анулювання реєстрації свідоцтва позивача, як платника єдиного податку ІІІ групи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявності правових підстав для визнання притиправними та скасування подактових повідомлень-рішення від 02 липня 2019 року №0049844205, №0049864205, №0049834205, №0049824205, оскільки вони прийняті з порушенням нормам податкового законодавства.
Щодо рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2019 року №00449804205, №0049814205 та рішення про застосування штрафних санкцій від 02 липня 2019 року №0049784205, колегія суддів зазначає, що рішення суду в цій частині позивачем не оскаржується, крім того Головним управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі також не наводить доводів та міркувань в частині незаконності рішення щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.
Повний текст виготовлено: 23 вересня 2020 року.