Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Харків
справа №630/422/19
провадження № 22-ц/818/4181/20
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку ст.369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на додаткове рішення Люботинського міського суду м. Харкова від 17 березня 2020 року, постановлене під головуванням судді Зінченка О.В., в залі суду в місті Люботин, Харківської області, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Рішенням Люботинського міського суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану здоров'ю малолітньої ОСОБА_4 у розмірі 3439,73 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Сторонами заявлено клопотання про вирішення питання про судові витрати в порядку ст. 270 ЦПК України.
Додатковим рішенням Люботинського міського суду м. Харкова від 17 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 612,00 грн..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 27 лютого 2020 року та додатковим рішенням від 17 березня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Люботинського міського суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року та додаткове рішення Люботинського міського суду м. Харкова від 17 березня 2020 року залишено без змін.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати частково постанову Харківського апеляційного суду від 19.05.2020 року щодо залишення додаткового рішення без змін, скасувати частково додаткове рішення суду першої інстанції щодо пропорційного розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення, яким змінити розподіл судових витрат, покласти на відповідача суму судових витрат, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 14300 грн..
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що додаткове рішення підлягає скасуванню з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Зазначає, що ненадання до суду стороною відповідача договору про надання правової допомоги та детального опису виконаних робіт веде до неможливості встановити на виконання якого договору сплачено суми, представлені доказами: копіями квитанцій № 0.0.1497547139.1 від 18.10.2019 року та № 0.0.1615933048.1 від 02.03.2020 року.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість додатково рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи з позивача на користь відповідача різницю фактично понесених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у разі покладення судових витрат та обидві сторони пропорційно задоволених вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує вимоги, викладені в частині 3 цієї статті.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Матеріали справи свідчать про те, що представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги від 17.07.2019 року, додатковий договір № 1 від 01.10.2019 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 17.07.2019 року, акт прийому-передачі № 1 від 02.03.2020 року наданих послуг по договору надання професійної правничої допомоги № б/н від 17.07.2019 року, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), необхідних для надання професійної правничої допомоги та витрат у справі від 03.03.2020 року, рахунок-фактура № 1 від 02.03.2020 року та квитанцію №0.0.1637337054.1 від 03.03.2020 про сплату позивачем коштів адвокату у розмірі 14300 грн.
Витрати відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги № 031019/1 від 03.10.2019 року, рахунком-фактурою від 17.10.2019 року на суму 3000 грн, за складання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , рахунком від 27.02.2020 року на суму 6000 грн. за участь в судових засіданнях, копією квитанції № 0.0.1497547139.1 на суму 3000 грн. від 18.10.2019 та копією квитанції №0.0.1615933048.1 від 02.03.2020 року на суму 6000 грн. про сплату відповідачем коштів адвокату. Загальний розмір витрат відповідача на правову допомогу становить 9 000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Люботинського міського суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану здоров'ю малолітньої ОСОБА_4 у розмірі 3439,73 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені лише на 36 % (з 23439,73 грн. до 8349,73 грн.) та відповідно не задоволенні позовні вимоги на 64 % Позивачем при розгляді справи було сплачено витрати на правову допомогу у розмірі 14 300 грн. Відповідачем витрати на правову допомогу сплачені у розмірі 9000 грн.
При цьому, відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, витрати пов'язанні з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку з цим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму понесений витрат на правничу допомогу пропорційно задоволених вимог у розмірі 5148 грн. (14300*36%). З позивача на користь відповідача підлягає сума понесений витрат на правничу допомогу у розмірі 5760 (9000*64%). Разом з тим, згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 612 грн. (5760 грн. - 5148 грн.) пропорційно задоволених позовних вимог.
Висновок суду першої інстанції про те, що стягненню підлягає різниця фактично понесених витрат на правничу допомогу пропорційно розміру вимог, які задоволено та у задоволенні яких відмовлено відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання апелянта на те, що відповідачем не надано до суду договору про надання правової допомоги та детального опису виконаних робіт, колегією суддів не приймається до уваги та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи міститься договір № 031019/1 про надання правової допомоги від 03 жовтня 2019 року ( том1 а.с.164), рахунок -фактура від 17.10.2019 року на суму 3000 грн, за складання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (том 2 а.с. 15 та рахунком від 27.02.2020 року на суму 6000 грн. за участь в судових засіданнях представника відповідача (а. том.2 а.с. 17).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що додаткове рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Люботинського міського суду м. Харкова від 17 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук