Справа № 159/3654/19 Провадження №11-кп/802/236/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.296 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2
22 вересня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ковельського міскрайонного суду Волинської області від 03 січня 2020 року щодо останнього,
Даним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Ковель Волинської області, українець, громадянин України, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не має судимості, -
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян), що відповідає 10200 грн. ( десять тисяч двісті грн.).
Задоволено цивільний позов прокурора до обвинуваченого ОСОБА_8 в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину та стягнуто з обвинуваченого 2107,63 (дві тисячі сто сім грн. 63 коп.)
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що він 06.06.2019 року близько 20.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в громадському місці, а саме у приміщенні магазину товарів повсякденного попиту розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи елементарні правила поведінки та бажаючи самоствердитись. діючи з особливою зухвалістю, яка виразилася у приниженні людської гідності, ігноруючи норми моралі, почав виражатись па адресу потерпілої ОСОБА_9 нецензурною лайкою, погрожувати їй фізичною розправою, заважаючи при цьому здійсненню останній підприємницьку діяльність, внаслідок чого було передчасно зірвано роботу закладу.
Крім того, в той же час, перебуваючи в тому ж місці, в ході хуліганських дій, обвинувачений ОСОБА_8 , наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар головою в область носа потерпілого, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, згідно п.2.3.3 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Продовжуючи свою злочинну діяльність обвинувачений ОСОБА_8 нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, зневажаючи правилам поведінки в суспільстві, на прохання потерпілої ОСОБА_9 припинити хуліганські дії, не реагував, та продовжував ображати її нецензурною лайкою та погрожував нанесенням тілесних ушкоджень, після чого, діючи з винятковим цинізмом, проявляючи явну демонстративну зневагу до установлених та загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки та моралі, на попередження потерпілої про виклик поліції в разі не припинення останнім хуліганських дій не реагував, оголився, спустивши власні шорти та проявом безсоромності, усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, де знаходяться сторонні громадяни, в тому числі малолітні діти, демонстрував свої оголені сідниці, чим здійснив відкрите, очевидне для присутніх громадян, зневажливе ставлення до громадського порядку та ігнорування елементарних правил і норм поведінки в суспільстві, що супроводжується винятковим цинізмом.
Своїми умисними діями, які виразилися в хуліганстві, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України.
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням Закону про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що судом не надано правову оцінку всі доказам в сукупності, вказує що поведінка потерпілої ОСОБА_9 не відповідала правилам роздрібної торгівлі продовольчими товарами та виганяла людей з торгівельного закладу, що свідчило про агресивну поведінку потерпілої Відповідно потерпілий ОСОБА_10 схопив ОСОБА_8 за руку тим самим спровокувавши агресію зі сторони обвинуваченого. На думку апелянта оголення сідниць не може підпадати під ознаки хуліганських дій, оскільки у засобах масової інформації та соціальних мережах ширяться такі знімки без жодних обмежень. Сторона захисту вважає, що в даній ситуації наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Просить вирок Ковельського міськрайонного суду від 03 січня 2020 року скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 125 КК України та призначити мінімальне покарання в межах санкції вказаної статті.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування захисника та обвинуваченого, які, кожен зокрема, підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, прокурора, який заперечив скаргу та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На думку суду апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, місцевий суд у вироку проаналізував та надав належну юридичну оцінку усім зібраним доказам для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.
Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_8 в умисних діях, які виразилися в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та цинізмом. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
Перш за все, та обставина, що обвинувачений дійсно за вказаних обставин місця та часу перебував в приміщенні магазину, тобто громадському місці, об'єктивно підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та стороною захисту не заперечується.
Так, суд першої інстанції підставно взяв до уваги саме показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є послідовними, підтверджені іншими доказами по справі, зокрема протоколами огляду місця події, проведення слідчих експериментів з потерпілими та вказаними свідками, які проведені з дотриманням вимог КПК України, та іншими доказами, яких піддавати сумніву в суду підстав немає.
Немає в апеляційного суду обґрунтованих підстав вважати, що вказані потерпілі чи свідки оговорюють обвинуваченого, оскільки будь-яких об'єктивних неприязних відносин між ними не було, що було встановлено судом першої інстанції та не заперечується і обвинуваченим.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 101 від 25.06.2019 року у ОСОБА_10 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дане тілесне ушкодження виникло від травмуючої дії тупого твердого предмету, цілком можливо від удару головою людини.Висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень є науково-обгрунтованим та піддавати його сумніву в суду підстав немає.
Твердження апелянта про те, що ним були вчинені дії з фактично метою зупинення неправомірних дій потерпілої ОСОБА_9 , яка порушувала правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами та виганяла людей з торгівельного закладу, суд оцінює критично, оскільки будь-яких підтверджуючих даних про це, матеріали справи не містять, а конкретні обставини справи не дають підстав прийти до такого висновку. Не надано таких даних стороною захисту і в суді апеляційної інстанції.
Окрім того, судом першої інстанції мотивовано дану правову оцінку і проаналізовано показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які перебувають в дружніх відносинах з обвинуваченим, з приводу непричетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого правопорушення. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що їх показання є не послідовними, суперечливими, та не відповідають обставинам справи.
Судом першої інстанції дана належна оцінка і показанням самого обвинуваченого щодо непричетності до вчинення вказаного правопорушення, вони об'єктивно спростовані, з чим погоджується і апеляційний суд. Звертає суд увагу і на той факт, що в апеляційній скарзі сторона захисту не заперечує обставин, що мали місце 06.06.2019 року в магазині, а намагається виправдати дії обвинуваченого ОСОБА_8 . Крім того, просить визнати останнього винним у вчиненні злочину за ч.1 ст. 125 КК України, тобто нанесення легкого тілесного ушкодження, що в свою чергу підтверджує факт протиправної поведінки ОСОБА_8 . Така стратегія захисту, висунена стороною захисту, спростована судом першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є нічим іншим, як способом уникнення кримінальної відповідальності.
Правильну кримінально-правову оцінку хуліганства та відмежування його від, посягань проти життя і здоров'я людини, належить проводити за сукупністю ознак суспільно небезпечного діяння, які згідно із законом про кримінальну відповідальність охоплюються поняттям склад злочину і визначають діяння як злочинне та кримінально каране. В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров'я, крім інших ознак, перебувають об'єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб'єктивної сторони злочину, як його мотив.
Об'єктом захисту у ст. 296 КК України є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством,
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8 розпочав хуліганські дії коли потерпіла ОСОБА_9 , попросила їхню компанію залишити магазин, в якому остання працювала. Всі, крім обвинуваченого, вийшли із торгівельного закладу. ОСОБА_8 залишившись почав нецензурно висловлюватись в адресу потерпілої, при цьому погрожував вдарити, вигнати з роботи та інш.
Остання злякавшись зателефонувала племіннику ОСОБА_10 після прибуття якого ОСОБА_8 продовжуючи свої хуліганські дії наніс потерпілому удар головою в ніс, так як останній хотів припинити протиправні дії обвинуваченого та взяв його за руку.
За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров'я, честь та гідність людини, її майно. Однак хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.
Оскільки стосунки між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до обставин, які є предметом розгляду справи не були не приязними, то нанесення потерпілому тілесних ушкоджень було однією з ознак особливої зухвалості хуліганських дій обвинуваченого. Оскільки особливо зухвалими хуліганські дії вважаються тоді, коли супроводжуються, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
Тому, нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 в даному конкретному випадку є поєднанням з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом. Вчиненя хуліганських дій у присутності інших людей, вказує на грубість порушення громадського порядку.
Інші твердження апелянта не знайшли свого підтвердження, як в суді першої інстанції,так і в апеляційній інстанції.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, інкриміновані дії обвинувачений вчинив в присутності інших людей біля закладу магазину, тобто в громадському місці, при цьому робота закладу була вимушено припинена.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_8 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, тому його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Таким чином, доводи сторони захисту, які наведені в апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку, а тому апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а вирок Ковельського міскрайонного суду Волинської області від 03 січня 2020 року, щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Дата набрання законної сили 22.09.2020р.
Помічник судді ОСОБА_17
Дата засвідчення копії: 23.09.2020р.