Справа № 158/1077/20 Провадження №11-кп/802/632/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
22 вересня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
представника Цуманської ВК №84 - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 травня 2020 року у провадженні за клопотанням засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі, посилаючись на те, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.537 КПК України він відбув 2/3 строку покарання призначеного судом, а тому його може бути звільнено з місць позбавлення волі умовно-достроково.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 травня 2020 року в задоволенні вищевказаного клопотання засудженого ОСОБА_7 відмовлено.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що відсутні передбачені ч.2 ст.81 КК України підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого, а наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням засуджений подав на нього апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки на це є всі законні підстави.
Вказує на те, що його стан здоров'я погіршується, працювати на виробництві установи не може, а тому не має можливості відшкодувати суми позову. А також в дома у нього є батьки які потребують будь-якої допомоги, вину у скоєному злочині визнає повністю та щиро кається.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги, засудженого, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, прокурора, який вважає скаргу безпідставною та просив її залишити без задоволення, представника виправної колонії, який просив ухвалу суду залишити без змін, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, певного строку покарання.
Частиною 3 ст.82 КК України передбачено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Згідно до роз'яснень, які викладено у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливо замінити невідбуту частину покарання більш м'яким.
Слід зазначити, що сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму утримання, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установ виконання покарань, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених.
Апеляційним судом встановлено, що судове рішення, яке оскаржується, в повному обсязі відповідає вище наведеним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 засуджений вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05.10.2017 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. У Цуманську ВК № 84 засуджений ОСОБА_7 прибув 25.04.2018 року. За час перебування в установі п'ять разів притягався до дисциплінарної відповідальності, одне стягнення не зняте та не погашене. Адміністрацією установи не заохочувався. Дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання виключно під контролем. На виробництві установи не працевлаштований із власного небажання. Має позов на суму 1354,15 гривень, який не сплачений.
За вказаних обставин, розглядаючи клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ст.82 КК України, суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, повно та всебічно з'ясував усі дані, що характеризують особу засудженого та інші обставини, які дають можливість дійти до висновку про те чи став обвинувачений на шлях виправлення та з цього приводу в ухвалі зазначив, всупереч тверджень апелянта, достатні мотиви, з яких вважав, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
При цьому, доводи апеляційної скарги засудженого про наявність підстав застосування до останнього положень ст.82 КК України не заслуговують на увагу, оскільки сам факт відбуття більше 2/3 призначеного судом строку покарання та стан здоров'я засудженого ОСОБА_7 , не є в даному випадку безумовними підставами для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, так як останній на шлях виправлення не став.
Оскільки рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм Закону України Про кримінальну відповідальність та положень Розділу 8 КПК України, відповідає вимогам ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, а тому залишає без задоволення апеляційну скаргу засудженого.
Керуючись ст.82 КК України, ст.ст.404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 травня 2020 року, якою відмовлено в задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: