Справа № 761/29682/20
Провадження № 2-з/761/890/2020
22 вересня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви , -
У вересні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
У своїй заяві ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 - голові правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська,13А», код ЄДРПОУ 40810911, що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська,13А, проводити 26 вересня 2020 року та 27 вересня 2020 року Загальні збори співвласників будинку ОСББ «Дмитрівська,13А», оскільки ОСОБА_2 не повідомила членів ОСББ «Дмитрівська,13А» про точну дату, місце та порядок денний загальних зборів ОСББ «Дмитрівська,13А» згідно вимог ст.6 Закону України «Про ОСББ».
Одночасно з цим, ОСОБА_1 також просить суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом визнання незаконними дій та бездіяльності ОСОБА_2 - голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська,13А», код ЄДРПОУ 40810911, що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська,13А, що пов'язані з тим, що ОСОБА_2 не повідомила членів ОСББ «Дмитрівська,13А» про точну дату, місце та порядок денний загальних зборів ОСББ «Дмитрівська,13А» згідно вимог ст.6 Закону України «Про ОСББ».
Свою заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що 18 вересня 2020 року, останній випадково побачив на вхідних дверях до під'їзду у будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оголошення про проведеннях зборів Загальних зборів мешканців будинку.
Заявник, та його мати ОСОБА_3 , співвласники квартири АДРЕСА_2 , не були належним чином проінформовані головою правління ОСББ ОСОБА_2 та правлінням ОСББ «Дмитрівська,13А» про проведення Загальних зборів співвласників будинку по АДРЕСА_1 .
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 6 ст. 151 ЦПК України визначено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_1 долучив копію посвідчення серії НОМЕР_1 та посилається на п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору.
У відповідності до вимог п.13 ч.іст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №545/1149/17, норма п.13 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.іст.5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12,22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року зроблено правовий висновок, згідно якого учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Оскільки, спір у справі винник не з розгляду питання щодо соціального захисту прав ОСОБА_1 , як ветерана війни-учасника бойових дій, суддя приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених п.13 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред'явленні заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
При цьому, вимоги ч. 10 ст. 153 ЦПК України передбачають, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що повернення клопотання (заяви) про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про повернення заяви заявнику, як таку, що подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 259, 260, 354 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: