Справа № 759/19155/19
Провадження № 2/761/4124/2020
15 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОсауловаА.А.
за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.
та за участю представника позивача: ОСОБА_1
відповідача та представник відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку в подвійному розмірі, -
ОСОБА_4 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача завдаток в подвійному розмірі в 528420,00 грн
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18.06.2019 р. відповідач отримала від позивача в якості завдатку грошові кошти в розмірі 10000,00 дол. США за придбання корпоративних праву розмірі 100% компанії Терра-Інвест. У вересні 2019 року позивачу стало відомо, що відповідач жодними правами в компанії Терра-Інвест не володіє. На вимогу про повернення завдатку відповідач не реагує. Оскільки відповідач ухилилась від виконання зобов'язань, вона має повернути суму завдатку та додатково сплатити суму у розмірі завдатку в загальному розмірі 528420,00 грн.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
У відзиві на позов відповідач зазначила, що в 18.06.2020 р. на прохання свекра ОСОБА_5 вона утримала від контрагента ТОВ «НП-Енерджі» кошти в розмірі 10000,00 дол. США для подальшої передачі свекру. Вказані кошти були отримані в якості авансового внеску за купівлю-продажу корпоративних прав у ПП «Терра-Інвест». Під час передачі коштів, вона написала розписку. 20.06.2020 р. кошти в сумі 10000,00 дол. США були передані свекру ОСОБА_5 , який написав розписку. Позивач їй не знайомий, коштів від нього вона не отримувала. Крім цього, зазначила, що завдаток є доказом укладення договору, в забезпечення якого його було видано, однак жодних договорів щодо корпоративних прав ПП «Терра Інвест» укладі не були. (а.с. 41-42)
Ухвалою суду від 30.01.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. (а.с. 27)
Ухвалою суду від 25.05.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті. (а.с. 55)
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просить його задовольнити.
Відповідач та його представник заперечили щодо задоволення позову.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення завдатку в подвійному розмірі, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо укладення договору про передачу корпоративних прав у розмірі 100% в компанії Терра-Інвест.
На підтвердження існування між сторонами правовідносин з внесення завдатку як способу виконання зобов'язання позивачем була надана розписка, за якою ОСОБА_2 отримала завдаток у розмірі 10000,00 дол. США за придбання корпоративних прав у розмірі 100 % в компанії «Терра-Інвест» (а.с. 12)
Вимога про повернення коштів в розмірі залишена відповідачем без виконання. (а.с. 13, 14)
Позивач, допитаний як свідок, пояснив суду, що він передав відповідачу кошти як завдаток за корпоративні права, за що остання написала розписку. Після передачі завдатку вони повинні були укласти договір, однак у вересні 2019 р. він дізнався, що відповідач не має відношення до компанії «Терра-Інвест». Кошти відповідач не повернула.
Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що на прохання позивача була присутня при передачі коштів в розмірі 10000,00 дол. США. Відповідач отримала вказані кошти, написала розписку. На вказані кошти позивач мав намір купити компанію.
Згідно розписки від 20.06.2020 р., наданої відповідачем, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000,00 дол. США, які були передані від ТОВ «НП-Енерджі» в якості завдатку (авансового платежу) за корпоративні права в ПП «Терра-Інвест». (а.с. 43)
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ст. 571 ЦК України передбачає, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
В постанові Верховного Суду від 01.09.2020 р. ( у справі №522/15584/17) зазначено, що ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання. На відміну від завдатку, аванс -це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено не було.
Тобто, сума, в розмірі 10000,00 дол. США не може бути завдатком, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору про передачу корпоративних прав, як основного договору, в забезпечення виконання якого було передано кошти.
Крім того, відповідач немає за розпискою жодного відношення до компанії «Терра Інвест» та їх корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13, та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 639/9339/16-ц (провадження № 61-513св18).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення завдатку в подвійному розмірі, суд не вбачає.
Керуючись ст. 546, 570, 571, 626 ЦК України, ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265 ЦПК України суд,
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку в подвійному розмірі, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквизити учасників:
Позивач: ОСОБА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов
Повне рішення виготовлено 21.09.2020 р.